ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 2-13/15540-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Гололобов А.В. – дов. від 07.11.2003 року
відповідача Низяєва Ю.Ю. – дов. від 31.10.2003 року
розглянувши у Державної податкової інспекції у м. Ялті
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 11.02.2004 року
у справі № 2-13/15540-2003 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Туристично-оздоровчій комплекс “Поляна
казок”
до Державної податкової інспекції у м. Ялті
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у м. Ялті від 22.01.2003 року
№ 183/23-4 та розпорядження від 22.01.2003 року № 1039/10/23-4
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Закрите акціонерне товариство
“Туристично-оздоровчій комплекс “Поляна казок” звернулось до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Державної податкової інспекції у м. Ялті про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції
у м. Ялті від 22.01.2003 року № 183/23-4 та розпорядження від
22.01.2003 року № 1039/10/23-4.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.12.2003 року у справі № 2-13/15540-2003 (суддя Жукова А.І.),
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 11.02.2004 року (судді: Френько Т.П. -
головуючий, Градова О.Г., Волков К.В.), позов задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у м. Ялті від 22.01.2003 року № 183/23-4 та
розпорядження від 22.01.2003 року № 1039/10/23-4, стягнуто з
Державної податкової інспекції у м. Ялті на користь Закритого
акціонерного товариства “Туристично-оздоровчій комплекс “Поляна
казок” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем правомірно
включено до складу податкового кредиту суми податку на додану
вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів,
що підлягають амортизації, у відповідності з підпунктом 7.4.1
пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а тому позовні вимоги є обґрунтованими
та підлягають задоволенню
Не погоджуючись з рішенням та постановою Державна податкова
інспекція у м. Ялті звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 11.02.2004 року, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати, в позові
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права, а саме пункту 8.2
статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників
сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи судові рішення господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем правомірно
включено до складу податкового кредиту суми податку на додану
вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів,
що підлягають амортизації, у відповідності з підпунктом 7.4.1
пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судова колегія вважає, що такий висновок господарського суду
першої та апеляційної інстанцій відповідає фактичним обставинам
справи та вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Зі змісту наведеної частини першої підпункту 7.4.1. вбачаються
дві самостійні підстави формування податкового кредиту: перша -
із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу); друга - із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Щодо другої складової податкового кредиту звітного періоду слід
зазначити, що частиною 2 підпункту 7.4.1. встановлено, що суми
податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням)
основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до
складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно
від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від
того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом
такого звітного періоду.
У даному випадку господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено, що спірна сума податку складається з сум
податку на додану вартість, які сплачені (нараховані) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням)
основних фондів, що підлягають амортизації.
Оскільки, Закон не пов'язує право на включення до складу
податкового кредиту такого звітного періоду сум податку з тим,
чи введено основні фонди в експлуатацію, то позивач мав правові
підстави на включення сплачених ним сум податку до податкового
кредиту звітного періоду, так як споруджувані ним основні фонди
підлягали амортизації.
Посилання відповідача на норми Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не спростовують, а
підтверджують правильність висновків суду апеляційної та першої
інстанцій.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.12.2003 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 11.02.2004 року у справі
№ 2-13/15540-2003 господарського суду Автономної Республіки Крим
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у м. Ялті – без задоволення.