ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 16/735
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін А.А.А. (керівник), Б.Б.Б. (дов. від
17.05.04), В.В.В. (дов. від 23.04.03), Г.Г.Г. (дов. від 29.04.02),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову від 15 січня 2004 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 16/735
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 21 листопада 2003 року господарського суду м. Києва
(суддя О.Ярмак) позов задоволено з мотивів не обумовленості
контрагентами укладання договору з використанням факсимільного
зв'язку.
Постановою від 15 січня 2004 року Київського апеляційного
господарського суду (судді В. Пантелієнко, О. Карась, С.
Дикунська) рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів
неправильного застосування місцевим господарським судом частини
другої статті 154 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивач наполягає на касаційному перегляді постанови апеляційного
господарського суду з огляду на неправильне застосування судом
приписів статті 44, частини другої статі 154 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і просить ухвалити нове рішення, яким
позов задовольнити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "YYY" проти доводів
касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
В судовому засіданні з 18 травня до 1 червня 2004 року
оголошувалася перерва.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що 3 червня 2002 року між сторонами
за допомогою факсимільного зв'язку був укладений договір
перевезення за № 21, відповідно до умов якого відповідач
зобов'язався здійснити перевезення вантажу на замовлення позивача.
На виконання умов договору, позивач листом від 3 липня 2002 року №
25 повідомив відповідача про готовність виконання замовлення та
доставки вантажу 8 липня 2002 року з Італії до м. Києва, а
відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти за
здійснення перевезення вантажу, що підтверджується платіжними
дорученнями від 5 липня і від 8 липня 2002 року.
Отже, контрагенти, укладаючи угоду, дотримались письмової її
форми. За змістом частини другої статті 154 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
письмовий договір може бути укладений
його учасниками як шляхом складання одного документа так і шляхом
обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., в тому числі
за допомогою факсимільного зв'язку, підписаними стороною, яка їх
надсилає.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим і
правомірним висновок Київського апеляційного господарського суду
про відсутність підстав для визнання договору недійсним за
наслідком недодержання форми.
Оцінюючи подані сторонами докази, у тому числі в контексті вимог
статей 34 і 42 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд апеляційної інстанції дійшов
висновків про неналежність в якості доказів висновків від 12
березня 2003 року № 1065 та від 21 березня 2003 року № 1066
спеціаліста H-ського науково-дослідного інституту судових
експертиз через недотримання вимог пункту 16 Інструкції про
призначення та проведення судових експертиз ( z0705-98 ) (z0705-98)
,
затвердженої наказом від 3 листопада 1998 року № 705/3145
Міністерства юстиції України.
За змістом частини другої статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційній інстанції не
надане право вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені Київським
апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і
об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Інші доводи касаційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи
та зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією
питань про надання переваги доказів позивача над іншими, тобто
здійснення відмінної від апеляційного суду оцінки доказів, що
суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 15 січня 2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 16/735 залишити без змін, а
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" без
задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій