ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 14/320-03-7911
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача Івчанська І.Д. – дов. від 29.03.2004 року
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Приморському районі м. Одеси
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 17.02.2004 року
у справі № 14/320-03-7911 господарського суду
Одеської області
за позовом Приватного підприємства “Аделаїда - 3”
до Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
від 05.08.2003 року № 186-26/31829951
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Приватне підприємство “Аделаїда - 3”
звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси
від 05.08.2003 року № 186-26/31829951, прийнятого на підставі
акта документальної перевірки від 05.08.2003 року
№ 116-26-0816/31829951.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.01.2004
року (суддя Горячук Н.О.), залишеним без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2004 року
(судді: Величко Т.А. - головуючий, Бойко Л.І., Жукова А.М.),
позов задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси від 05.08.2003 року
№ 186-26/31829951, стягнуто з Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси на користь Приватного підприємства
“Аделаїда - 3” держмито в сумі 85 грн. та витрати на
інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що докази реалізації
товару, вказаного в копії податкової накладної № 2 від
28.11.2002 року на суму 480 000,00 грн. в тому числі податок на
додану вартість в сумі 80 000,00 грн., яке не відображено в
податковій декларації позивача, відсутні. Твердження податкової
інспекції про реалізацію товару позивачем, вказаного в копії
податкової накладної № 2 від 25.11.2002 року на суму 480 000,00
грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 80 000,00
грн., спростовуються актом зустрічної перевірки позивача щодо
розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеський
лікеро-горілчаний завод”, а тому сума податкового зобов’язання
Приватного підприємства “Аделаїда–3” по податку на додану
вартість за листопад 2002 року складає 930 830,00 грн. про що
зазначено позивачем в податковій декларації.
Не погоджуючись з рішенням та постановою Державна податкова
інспекція у Приморському районі м. Одеси звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2004 року,
в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти
нове рішення яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права, а саме пункту 4.1 статті 4 та підпункту 7.3.1. пункту 7.3
статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу в якому просить рішення
та постанову у даній справі залишити баз змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі
м. Одеси без задоволення, посилаючись на те, що судами першої та
апеляційної інстанцій всі докази по справі були всебічно і
об’єктивно перевірені в судовому засіданні, яким дана належна
оцінка.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції, а саме.
Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Приморському районі м. Одеси від 05.08.2003 року
№ 186-26/31829951 прийнято на підставі акта перевірки від
05.08.2003 року № 116-26-0816/31829951, яким встановлено не
включення підприємством суми податкового зобов’язання по
податковій накладній № 2 від 25.11.2002 року на суму 480 000,00
грн., в тому числі податок на додану вартість 80 000,00 грн.
Ухвалюючи судові рішення господарські суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли висновку про те, що докази реалізації товару,
вказаного в копії податкової накладної № 2 від 28.11.2002 року
на суму 480 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість
в сумі 80 000,00 грн., відсутні.
Крім того, господарськими судами встановлено, що в листопаді
2002 року до складу податкових зобов’язань з податку на додану
вартість віднесена сума податку на додану вартість від
реалізації товару Товариству з обмеженою відповідальністю
“Одеський лікеро-горілчанний завод” по податковій накладній від
25.11.2002 року № 1 на суму 5584980 грн., в тому числі 930830
грн. – податку на додану вартість, і вказана сума податку
відображена підприємством в податковій декларації з податку на
додану вартість за листопад 2002 року.
Судова колегія вважає, що такий висновок господарського суду
першої та апеляційної інстанцій відповідає фактичним обставинам
справи та вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподаткування операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх
договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,
ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів
(обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість,
що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами
України з питань оподаткування. До складу договірної
(контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,
вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються
платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю
особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг),
проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначае, що датою виникнення податкових
зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів
від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку
як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у
разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти
- дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при
відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у
банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата
відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником
податку.
З урахуванням того, що господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій у прийнятті судових рішень забезпечено
дотримання вимог статей Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного
дослідження усіх фактичних обставин справи та надано належну
юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам доводи
відповідача, викладені в касаційній скарзі є безпідставними і
спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 09.01.2004 року
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.02.2004 року у справі № 14/320-03-7911 господарського суду
Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси – без
задоволення.