ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 Справа N 9/120
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідачів не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому суб’єкта підприємницької діяльності -
судовому засіданні фізичної особи Кіяниці М.П.
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11.02.2004
року
у справі № 9/120 господарського суду
Кіровоградської області
за позовом суб’єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Кіяниці М.П.
до Світловодської об’єднаної державної
податкової інспекції
про стягнення безпідставно придбаного майна вартістю
13600,00грн.
В С Т А Н О В И В:
У червні 2003 року суб’єкт підприємницької діяльності - фізична
особа Кіяниця м. П. звернувся до господарського суду
Кіровоградської області з позовом до Світловодської об’єднаної
державної податкової інспекції про стягнення безпідставно
придбаного майна вартістю 13600,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18000 кг житнього борошна та
2000 кг висівок одержані Світловодською об’єднаною державною
податковою інспекцією без достатньої підстави, встановленої
законом або договором, у зв’язку з чим, відповідно до частини 1
статті 469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідач
зобов’язаний повернути позивачу безпідставно придбане майно.
Згідно частини 3 статті 469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в
натурі, повинна бути відшкодована його вартість, що визначається
на момент придбання. Вартість безпідставно придбаного
Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією майна
становить 13600 грн.
Рішенням від 28.10.2003 року господарського суду Кіровоградської
області (суддя О.Б.Шевчук) позов задоволено частково: стягнуто з
Світловодської об’єднаної державної податкової інспекцієї на
користь суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
Кіяниці Марини Петрівни безпідставно отриманого борошна
кількістю 111-70 кг на суму 7819 грн. та 628,7 кг висівок на
суму 251,48 грн. Стягнуто з Світловодської об’єднаної державної
податкової інспекції на користь суб’єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи Кіяниці М.П. 136 грн. державного
мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що: за відсутності порушеної кримінальної справи
вилучення борошна житнього та висівок згідно протоколів огляду
місця події від 26.03.2003 року та 27.03.2003 року проведено
посадовими особами відповідача безпідставно. Порядок виявлення
та обліку безхазяйного майна регулюється статтею 137 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та виданою на підставі цієї статті
Інструкцією Міністерства фінансів України № 112 від 17.12.1987
року про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 11.02.2004 року (судді: І.М.Герасименко, А.О.Логвиненко,
В.В.Швець) рішення господарського суду Кіровоградської області
від 28.10.2003 року у справі № 9/120 скасовано. В позові
відмовлено. Стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Кіяниці М.П. на користь держави 68грн. держмита.
Постанова вищезазначеного господарського суду мотивована тим, що
в даному випадку позивач не довів те, що майно зберігається за
її рахунок, так як борошно житнє та висівки, якщо вони
перероблені з зерна, переданого Приватним підприємцем
Олександровою О.В. не стало власністю позивача Кияниці м. П. ,
r`j як за договором № 1 від 18.03.2003 року позивачка мала право
лише отримати платню за переробку зерна, а не зерно або
продукцію, виготовлену з зерна. Таким чином, позовні вимоги,
обґрунтовані статтею 469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не
підлягають задоволенню, а про витребування майна з інших підстав
позивач не звертався.
Не погоджуючись з постановою, суб’єкт підприємницької діяльності
- фізична особа Кіяниця м. П. звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.02.2004 року, в якій просить постанову у справі скасувати та
залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської
області від 28.10.2003 року, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування судами норм матеріального права, а
саме: статті 469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Світловодська об’єднана державна податкова інспекція відзив на
касаційну скаргу не надала.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 469 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
особа, яка
одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,
встановленої законом або договором, зобов'язана повернути
безпідставно придбане майно цій особі.
Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано
майно, згодом відпала.
В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в
натурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається
на момент придбання.
Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також
повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна
була мати з цього майна з того часу, коли вона дізналася або
повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. З
свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених
нею необхідних витрат на майно з того часу, з якого вона
зобов'язана повернути доходи.
Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунок
іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або
договором.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, 18.03.2003 року позивач уклав договір № 1 з суб’єктом
підприємницької діяльності Олександровою О.В., за умовами якого
позивач зобов’язується виконати роботу з переробки давальницької
сировини.
Проте, господарськими судами не встановлена правова природа
зазначеного договору, належним чином не досліджені та не
проаналўзованў правовідносини сторін.
Не встановивши, чи зобов’язаний позивач, виконуючи роботи за
договором, вживати заходів до забезпечення зберігання майна, яке
є предметом спору, чи несе позивач за договором майнову
відповідальність за всяке упущення, що потягло за собою втрату
або пошкодження цього майна, апеляційний господарський суд
помилково дійшов висновку, що позивач мав право лише отримати
платню за переробку зерна, а не зерно або продукцію виготовлену
з зерна.
Також, судами не досліджено чи дотримано відповідачем процедуру
вилучення майна, яке є предметом спору, відповідно до Закону
України “Про державну податкову службу в Україні”.
Крім того, ухвалені у справі рішення можуть стосуватися прав і
обов’язків другої сторони за вказаним договором. Проте, судами
не досліджувалось питання про доцільність її залучення.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню
на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтею 111-10статтею 111-11,
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від
28.10.2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11.02.2004 року у справі № 9/120
господарського суду Кіровоградської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Кіровоградської області.
Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи Кіяниці М.П. задовольнити частково.