ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 31/212
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому СПД К-ка Б.О.
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 11.02.04 Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 31/212
за позовом СПД К-ка Б.О.
до Артемівської ОДПІ та ВДК у
м. Артемівську
про стягнення 82628,5 грн. бюджетної заборгованості по ПДВ
та процентів
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 13.11.2003 господарського суду Донецької області
позов задоволено у зв’язку з обгрунтованістю позовних вимог, а
також відшкодовано позивачу за рахунок першого відповідача
823,42 грн. витрат по сплаті держмита та 1000 грн. витрат на
послуги адвоката.
Постановою від 11.02.2004 Донецького апеляційного господарського
суду рішення залишено без змін з тих же підстав.
СПД К-ко Б.О. у поданій касаційній скарзі просить скасувати
постанову Донецького апеляційного господарського суду в частині
стягнення судових витрат по сплаті послуг адвоката в розмірі
1000 грн. та стягнути дані витрати в розмірі сплачених адвокату
12000 грн., оскільки вважає, що при зменшенні сум витрат на
послуги адвоката судом було порушено норми процесуального та
матеріального права, а саме вимоги ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 48, ч. 6
ст. 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та перевищено повноваження, надані суду за законом.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
повноти їх встановлення та правильної юридичної оцінки судами
першої і апеляційної інстанцій, дійшла висновку, що касаційна
скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані
рішення та постанова – скасуванню в частині розподілу судових
витрат з передачею справи на новий розгляд в цій частині з
наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій з достовірністю
встановлено наявність підстав для отримання позивачем бюджетного
відшкодування за жовтень, грудень 2002 року і лютий 20003 року в
загальній сумі 80728 грн., документально підтвердженого
Артемівською ОДПІ та обумовлену цим обгрунтованість позовних
вимог платника податку про стягнення бюджетної заборгованості та
процентів, нарахованих у зв’язку з простроченням її
відшкодування.
Касаційна скарга позивача не містить жодних заперечень з цього
приводу, а стосується виключно обставин зменшення судом розміру
відшкодування приватному підприємцю судових витрат на послуги
адвоката.
Рішення та постанова у даній справі відповідачами в порядку
касації не оскаржено.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу судових витрат входить
оплата послуг адвоката, тощо. Тобто судові витрати за участь
адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому
випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги
надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними
фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що підлягають сплаті за послуги
адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України
“Про адвокатуру”, а згідно зі ст. 12 цього закону оплата праці
адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи
юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.
На підтвердження витрат по оплаті послуг адвоката позивачем
надано до суду свідоцтво № 1382 про право на заняття
адвокатською діяльністю, видане Спіріну С.Б. (а.с. 86), договір
доручення на ведення справи в господарському суді від 10.09.2003
№ 8 (а.с. 87) та оригінал платіжного доручення № 79 від
10.11.2003 на сплату послуг адвоката за угодою у сумі 12000 грн.
В зв’язку з цим передчасними визнаються висновки суду першої
інстанції про завищення позивачем витрат на послуги адвоката та
подальше часткове відшкодування позивачу витрат у сумі 1000 грн.
замість фактично сплачених 12000 грн. в якості оплати послуг
адвоката, оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс
України не надає суду право коригувати розмір відшкодування
стороні понесених судових витрат з мотивів їх неспіврозмірності
ціні позову, залежно від предмету спору (майнового чи
немайнового характеру) або складності справи.
У виняткових випадках суд вправі зменшувати розмір підлягаючої
стягненню з боржника суми пені (неустойки), як це передбачено
п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, однак зазначену норму не можна застосовувати по
аналогії до порядку розподілу судових витрат, вичерпно
врегульованого розділом УІ цього Кодексу.
Визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по
оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати,
підтверджений платіжними документами, а також факт надання
послуг саме адвокатом, а не іншим представником. При цьому
колегія враховує, що вирішення питань розподілу судових витрат
відноситься до повноважень місцевого господарського суду, а тому
справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд,
оскільки у касаційної інстанції відсутні повноваження щодо
вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу
(ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
На підставі викладеного колегія дійшла висновку, що судами
помилково застосоване чинне законодавство в частині розподілу
судових витрат.
Враховуючи викладене та Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 – 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СПД К-ка Б.О. задовольнити частково.
Рішення від 13.11.2003 господарського суду Донецької області та
постанову від 11.02.2004 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 31/212 скасувати в частині стягнення з
Артемівської ОДПІ судових витрат по сплаті послуг адвоката з
передачею справи в цій частині на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
В решті рішення та постанову залишити без змін.