Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 29/495
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Солом'янському районі м.
Києві Києва
касаційну скаргу
на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду
від 15 грудня 2003р.
за позовом Відкритого акціонерного
товариства "ЗР"
до Державної податкової інспекції
у Солом'янському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача
від відповідача
Відкритим акціонерним товариством "ЗР" у серпні 2003р. заявлений
позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ
у Солом'янському районі м. Києва від 6.08.2003р. № 0000672307/0,
яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму
236523 грн. та застосовані фінансові санкції на суму 118261,50
грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва від 6.08.2003р. № 0000682307/0,
яким позивачеві донараховано 267163 грн. податку на додану
вартість та застосовані фінансові санкції у розмірі 133581,5 грн.
за несплату донарахованої суми податку на додану вартість. Позовні
вимоги обґрунтовані відсутністю порушень з боку Товариства вимог
підпункту 7.2.1 та підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 9 жовтня 2003 р.,
ухваленим суддею Усатенко І.В., задоволені позовні вимоги про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва від 6.08.2003р. № 0000672307/0 та
податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.
Києва від 6.08.2003р. № 0000682307/0. Рішення суду мотивоване тим,
що відсутність порушень з боку позивача вимог підпункту 7.4.5
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
спростовує висновок податкової служби про завищення
суми податкового кредиту. У рішенні вказано про те, що надані
позивачеві податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1
пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 15 грудня
2003р. відмовив у задоволенні клопотання Державної податкової
інспекції у Солом'янському районі м. Києва про відновлення
пропущеного строку на апеляційне оскарження з огляду на вимоги
статті 93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а апеляційну скаргу повернув ДПІ без розгляду. В
ухвалі зазначено про відсутність поважних причин пропуску строку
на подання апеляційної скарги, оскільки оспорюване рішення було
надіслане ДПІ в межах строку апеляційного оскарження.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій оскаржується ухвала апеляційного господарського
суду від 15 грудня 2003 року і просить цю ухвалу апеляційного суду
скасувати як таку, що винесена з порушенням норм господарського
процесуального права, а саме статті 93 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Податкова служба,
обґрунтовуючи касаційну скаргу приписами статті 87 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зауважує на тому, що
оспорюване рішення господарського суду м. Києва датоване 9 жовтня
2003р., а на адресу податкової служби надійшло лише 23 жовтня
2003р., тобто з пропуском 10-денного терміну для його оскарження в
апеляційному порядку, про що свідчить штамп канцелярії ДПІ. Окрім
цього ДПІ посилається на приписи статті 93 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до вимог
якої відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги
можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом.
Відкритим акціонерним товариством "ЗР" відзив на касаційну скаргу
не надісланий.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді,
перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів
процесуального законодавства, відзначає наступне.
Підставою повернення апеляційної скарги Державної податкової
інспекції у Солом'янському районі м. Києва судом визначено подання
згаданої скарги після закінчення 10 денного строку, встановленого
приписами статті 93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, з посиланням на те, що штам канцелярії податкової
служби з відміткою не є належним доказом отримання рішення із
значною затримкою - а саме: 23.10.2003р.
Як вбачається з касаційних матеріалів, рішення господарського суду
м. Києва у справі № 29/495 датоване 9 жовтня 2003 року. З тексту
рішення вбачається, що воно було підписане суддею 10.10.2003р.
Належна відмітка канцелярії суду доводить відправлення копій
рішення сторонам у справі - 10 жовтня 2003р. Тобто строк на
апеляційне оскарження цього рішення починає перебіг з 11 жовтня
2003р і спливає 21 жовтня 2003р. оскільки згідно приписів статті
50 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або
днями, починається наступного дня після календарної дати або
настання події, якими визначено його початок.
Відповідно до вимог статті 93 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна скарга подається протягом
десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом,
а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частину - з дня підписання рішення.
До касаційної скарги залучена апеляційна скарга податкової
інспекції від 28 жовтня 2003 р. із клопотанням про відновлення
строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду м.
Києва від 9.10.2003р., із відміткою канцелярії суду м. Києва про
її отримання 30.10.2003р.
Приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд уповноважений за заявою сторони
визнати причину пропуску встановленого законом процесуального
строку поважною і відновити пропущений строк. Проте, виходячи зі
змісту статті 53 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, поважними причинами визнаються ті обставини, які є
об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними
перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами
справи процесуальних дій.
При цьому апеляційним судом не мотивовано відмовлено податковій
службі у відновлені пропущеного 10 денного строку. Зокрема
клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги,
подане до суду в межах трьох місячного строку і обґрунтоване
отриманням рішення господарського суду із значною затримкою, що
позбавило його можливості вчасно оскаржити судовий акт.
Відзначається, що вимоги до форми і змісту ухвали, викладені у
статті 86 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не були враховані при винесенні оскаржуваної ухвали,
оскільки зазначивши в мотивувальній частині про подання
апеляційної скарги після закінчення строку, встановленого для її
подання, не зазначено про її дату, строк надходження. За таких
обставин апеляційною інстанцією припущене помилкове застосування
наведеного припису процесуального законодавства, що визнається
підставою для задоволення касаційної скарги і скасування
переглянутої ухвали у справі.
За таких обставин перевірена ухвала апеляційної інстанції підлягає
скасуванню. а касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15 грудня
2003 року у справі № 29/495 скасувати. Справу скерувати до
Київського апеляційного господарського суду для розгляду
апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському
районі м. Києва задовольнити.