ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 28/221
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Печерському
скаргу районі м. Києва
на постанову від 13.11.2003р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 28/221 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Евріка”
до Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києв
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Рибченко О.Г., за довіреністю
відповідача – Баклаженко В.А., за довіреністю
Басалаєва А.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2003р. у справі
№ 28/221 (суддя Хрипун О.О.), яке залишено без змін постановою
від 13.11.2003р. Київського апеляційного господарського суду
(колегія суддів Г.М.Фролова, В.В.Шипко, Б.Ю.Львов) позов
задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
№ 306 від 01.08.2002р. про нарахування товариству з обмеженою
відповідальністю “Евріка” податкового зобов'язання по податку з
виграшів осіб. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва на користь товариства з обмеженою
відповідальністю “Евріка” 85,00 грн. витрат по сплаті державного
мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення
судового процесу.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову від 13.11.2003р.
Київського апеляційного господарського суду у справі № 28/221
Господарського суду м. Києва і прийняти нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою
відповідальністю “Евріка”.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту від
23.07.2002р. № 4288/23-12 “Про результати перевірки Товариства з
обмеженою відповідальністю „Еврика” з питань дотримання вимог
податкового законодавства у сфері грального бізнесу за період з
01.01.02р. по 17.06.2002р.”, податковим повідомленням-рішенням
ДПІ у Печерському районі м. Києва № 306 від 01.08.2002р.
позивачу відповідно до пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України
„Про оподаткування прибутку підприємств” визначено податкове
зобов'язання по податку з виграшу осіб у сумі 1 184 773,46 грн.
(30 відсотковий податок з виграшу 394 924,82 грн. та 789 849,64
грн. - штрафні (фінансові) санкції).
У вказаному акті зазначено, що позивачем розрахунки сум доходів
та витрат гравців у казино з використанням РРО не проводились в
автоматичному режимі, в журналі (книзі) обліку виграшів та
витрат осіб при виплаті особам прибутку за період з 02.01.02 по
17.06.02 записи не здійснювались, виплати гравцям виграшів
проводились без попереднього нарахування та сплати до бюджету
податку з виграшів.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено місцевим та апеляційним судами, позивачем були
представлені оригінали контрольних стрічок РРО за перевіряємий
відповідачем період, з яких вбачається, що нарахування позивачем
30 відсоткового податку з виграшів здійснювалось РРО в
автоматичному режимі. Також в матеріалах справи знаходиться
витяг з фіскальної пам'яті касового апарату позивача за
перевіряємий відповідачем період, з якого вбачається факт
автоматичного нарахування РРО 30 відсоткового податку з виграшів
у казино.
Також, судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки не
підтверджені відомості щодо відсутності в журналі (книзі) обліку
виграшів та витрат осіб записів про виплату особам прибутку за
перевіряємий відповідачем період. В матеріалах справи
знаходиться витяг з журналу (книги) обліку виграшів та витрат
осіб, з якого вбачається, що записи в журналі обліку виграшів та
витрат осіб здійснювались позивачем у відповідності з вимогами
п. 9 наказу ДПА України від 19.01.1998р. № 35.
Твердження представників відповідача щодо необхідності вносити
до журналу (книги) обліку виграшів та витрат відомості щодо всіх
гравців, як щодо тих, що мали оподатковуваний дохід за
результатами гри, так і щодо тих, що не мали такого доходу
(розмір виграшу яких був менший за розмір витрат на придбання
фішок) судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки ці вимоги
відповідача не ґрунтуються на приписах наказу ДПА України № 35
від 19.01.1998р.
Всі господарські операції, що здійснюються оператором-касиром
казино, а саме: продаж гравцям фішок, придбання фішок після
закінчення гри, виплата гравцям виграшу, є розрахунковими
операціями, визначення яких надається у ст. 2 Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від
06.07.95р. № 265/95-ВР. Касові чеки, товарні чеки, розрахункові
квитанції, тощо відповідно до цієї ж статті Закону України є
розрахунковими документами. Касові чеки, що видаються
оператором-касиром є первинними документами, які є законною
підставою для здійснення позивачем бухгалтерського та
податкового обліку.
Твердження відповідача щодо виплати гравцям виграшу без
нарахування та сплати податку з виграшів спростовано в суді
першої та апеляційної інстанції на підставі наявних у справі
копій платіжних доручень № 328 від 03.01.02р. на суму 1 000,00
грн., № 343 від 11.01.02р. на суму 1 200,00 грн., № 370 від
08.02.02р. на суму 162,00 грн., № 401 від 04.03.02р. на суму
500,00 грн., № 402 від 13.03.02р. на суму 162,00 грн., № 440 від
29.04.02р. на суму 804,00 грн., № 497 від 20.06.02р. на суму
100,00 грн., № 498 від 25.06.02р. на суму 45,00 грн., з яких
вбачається, що в січні-червні 2002р. позивачем сплачувався до
бюджету 30% податок з виграшу осіб. Перерахування до бюджету
податку з виграшу вбачається також зі звіту за 1 півріччя 2002р.
по податку з виграшу у казино (30%).
Оскільки, як встановлено судом, зазначена в складеному
відповідачем акті перевірки інформація про порушення позивачем
вимог наказу ДПА України від 19.01.1998р. № 35 щодо розрахунків
сум доходів та витрат гравців у казино не в автоматичному
режимі, нездійснення записів в журналі (книзі) обліку виграшів
та витрат осіб при виплаті гравцям прибутку, несплати до бюджету
податку з виграшів при виплати гравцям виграшів не відповідає
дійсності, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов
правильного висновку про відсутність у відповідача правових
підстав для нарахування позивачу податку з доходу та
застосування до нього штрафних санкцій.
З огляду на викладене, постанова від 13.11.2003р. Київського
апеляційного господарського суду є правомірною, а підстави для
задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 13.11.2003р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 28/221 Господарського суду
м. Києва залишити без змін.