ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 28/272
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Приморському
засіданні матеріали районі м. Маріуполя
касаційної скарги
на постанову від 17.12.2003 року Донецького
апеляційного
господарського суду
у справі № 28
господарського суду Донецької області
за позовом ТзОВ "МП", м. Маріуполь
до 1. ДПІ у Приморському районі м.
Маріуполя
2. відділення Державного казначейства
в м. Маріуполі
про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість в сумі 85
032, 00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2 не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 17.12.2003 року, по справі № 28 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в
сумі 85 032 грн.; стягнуте з відповідача-1 на користь позивача
судові витрати по сплаті державного мита в сумі 850,32 грн. та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в
сумі 118 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на
порушення норм матеріального права, а саме п. 1.8 ст. 1, абз.2, 5
пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Суди встановили, що відповідно до податкових декларацій позивача з
податку на додану вартість за лютий та березень 2003 року від'ємне
значення з податку на додану вартість складає 101 564грн., в тому
числі за лютий 2003 року - 43 614грн.00коп., за березень 2003 року
- 57 950 грн.00коп.
Відшкодування зазначених сум повинно здійснюватись шляхом повного
перерахування на рахунок платника податку в установі банку після
погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних звітних
періодів.
Наведена сума увійшла до складу позовних вимог, на час звернення
до суду з позовом строк відшкодування відповідно до наведених
податкових декларацій сплинув, сума податку на додану вартість не
відшкодована, що підтверджується результатом комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "МП" за
період з 01.10.2000 року по 30.06.2003 року. Державною податковою
інспекцією у Приморському районі м. Маріуполя за актом
№ 113-23-111 - 1/25577841, двостороннім актом звірки розрахунків,
якими підтверджена заборгованість з податку на додану вартість у
сумі 85 032грн.00коп.
Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" за
№ 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.98р. передбачено, що у разі якщо
сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів
така сума підлягає відшкодуванню з державного бюджету на умовах,
визначених законодавством протягом місяця, що настає після подання
декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного
значення податку.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають
зарахуванню до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються
як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли
у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
А, відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період за бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Враховуючи наведене, колегія суддів не бере до уваги доводи
касаційної скарги як такі, що ґрунтуються на довільному та
неправильному тлумаченні положень законодавства, зокрема, п. 1.8
ст. 1 Закону України № 168/97 "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
без врахування положень п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7
Закону, які регулюють порядок та строки такого відшкодування.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Маріуполя від 13.01.2004 року № 236/10/10-013 на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.12.2003 року у справі № 28 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.12.2003 року у справі № 28 - без змін.