ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 23/200-03-6400
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства
закритого типу "Канвіт"
на постанову від 24.12.2003 р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 23/200-03-6400 Господарського суду Одеської
області
за позовом Державної податкової інспекції у Малиновському
районі м. Одеси
до 1) АТЗТ "Канвіт"
2) ПП "Укрдонецьктехнобуд"
про визнання недійсним договору
За участю представників сторін:
позивача - Солоденко О.О., за довіреністю
відповідача - 1: Сенов Б.А., за довіреністю
Петренко В.С., за довіреністю
Рябченко С.С., президент товариства
відповідача - 2: не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
22.08.2003 р. державна податкова інспекція у Малиновському
районі міста Одеси звернулася до господарського суду з позовом до
акціонерного товариства закритого типу "Канвіт" та приватного
підприємства "УкрДонецькТехноСтрой" про визнання недійсним
договору купівлі-продажу (постачання) товарів N 8/7 від
08.07.2002 р. з підстав, передбачених у статті 49 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що укладаючи договір
купівлі-продажу товарів, продавець, ПП мало умисел направлений на
приховування від оподаткування доходів, а тому ця угода укладена з
метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Рішенням господарського суду Одеської області від
21.10.2003 року (суддя Владимиренко С.В.), яке залишено без змін
постановою від 24.12.2003 р. Одеського апеляційного господарського
суду (колегія суддів Шевченко В.В., Беляновський В.В.,
Мирошниченко М.А.) позовні вимоги ДПІ задоволені у повному обсязі.
Договір поставки N 8/7 від 08.07.2002 р., укладений між
відповідачами визнаний недійсним на підставі ст. 49 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки при укладенні угоди другий відповідач мав
умисел на ухилення від сплати податків та діяв з метою завідомо
суперечною інтересам держави і суспільства. З АТЗТ "Канвіт" на
користь держави стягнута вартість отриманих за договором товарів в
загальній сумі 17080 грн. 50 коп., а також з відповідачів
стягнуто, по 127 грн. 90 коп. держмита на користь держави та по
59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу на користь ДП "Судовий інформаційний центр".
АТЗТ "Канвіт" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Одеської області від 21.10.2003 року та
постанову від 24.12.2003 р. Одеського апеляційного господарського
суду і прийняти нове рішення по справі N 23/200-03-6400.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2002 р. відповідачі
уклали договір поставки N 8/7 за умовами якого
ПП "Укрдонецьктехнобуд" зобов'язався поставити АТЗТ "Канвіт"
електрообладнання та металопрокат, а останній прийняти товар та
сплатити його вартість.
Виконуючи умови договору ПП "Укрдонецьктехнобуд" передав АТЗТ
"Канвіт" товар за накладними N I від 16.07.2002 р., N 5 від
07.08.2002 р., N 57 від 23.09.2002 р. на загальну суму
17080 грн. 50 коп., а останній прийняв товар та оплатив згідно
платіжних доручень N 1053 від 27.08.2002 р. - 10974 грн. і N 1229
від 03.10.2002 р. - 6106 грн. 50 коп.
Ця операція була відображена АТЗТ "Канвіт" у податковому
обліку, а в подальшому отримані товари були продані іншим
суб'єктам господарської діяльності.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної
сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий та апеляційний суди
правомірно виходили з того, що рішенням місцевого суду
Куйбишевського району м. Донецька від 29.07.2002 р. установчі
документи ПП "Укрдонецьктехнобуд" (статут, зареєстрований
09.07.2002 р., рішення власника від 04.07.2002 р. та свідоцтво
платника ПДВ від 17.07.2002 р.) визнані недійсними з моменту
реєстрації, та встановлено, що ПП "Укрдонецьктехнобуд"
зареєстровано на підставну особу - Шубенину Є.В., яка підписала
документи щодо реєстрації підприємства на прохання знайомого за
обіцяну винагороду, та не мала намірів займатися підприємницькою
діяльністю, не здійснювала фінансово-господарську діяльність,
ніяких угод не укладала та фінансових документів не підписувала,
нікого не уповноважувала керувати підприємством, де знаходяться
установчі та інші документи підприємства не знає. Крім того,
ПП "Укрдонецьктехнобуд" не надавало ніякої звітності до ДПІ, не
знаходилося за адресою вказаною в статуті та не сплачувало
будь-які податки. Тобто, укладаючи договір N 8/7 від 08.07.2002 р.
приватне підприємство "УкрДонецькТехноСтрой" мало на меті
приховати від оподаткування отриманий прибуток та не сплачувало
податок на додану вартість, при цьому, видавало податкові
накладні, які були враховані у складі податкового кредиту
АТЗТ "Канвіт".
Наведене свідчить про те, що ПП "Укрдонецьктехнобуд" при
укладенні договору поставки мав умисел та діяв з метою суперечною
інтересам держави і суспільства.
Згідно ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, є недійсною.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен
з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання
угод недійсними.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від
28.04.1978 року N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до угод, укладених з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства,
зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та
юридичними особами від оподаткування доходів.
Місцевим та апеляційним судами встановлено створення
Приватного підприємства "Промресурс", м. Донецьк з метою
здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності та
завідомо ухилення від сплати податків.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильними висновки
апеляційного суду про те, що укладаючи договір N 8/7 від
08.07.2002 р. приватне підприємство "УкрДонецькТехноСтрой" мало на
меті приховати від оподаткування отриманий прибуток і його дії
суперечать інтересам держави і суспільства, а тому судом
правомірно визнав цю угоду недійсною на підставі ст. 49 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Також, в прийнятих по справі судових рішеннях, визнано за
необхідне застосувати наслідки визначені ст. 49 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно якої при наявності умислу у обох сторін - в
разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується
все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією
стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане
нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави.
Посилання АТЗТ "Канвіт" в касаційній скарзі на те, що
зазначені наслідки застосовані не в повній мірі не може бути
підставою для скасування прийнятих судових рішень, оскільки
зазначене питання вирішується в порядку ст. 88 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої господарський суд має право за заявою
сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за
своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з
якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні
господарського суду, не прийнято рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав
для скасування постанови від 24.12.2003 р. Одеського апеляційного
господарського суду та задоволення касаційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу
"Канвіт" залишити без задоволення.
Постанову від 24.12.2003 р. Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 23/200-03-6400 Господарського суду
Одеської області залишити без змін.