ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 справа N 23/134-03-4192
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Приморському районі м. Одеси
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 10.12.2003
у справі № 23/134-03-4192
господарського суду Одеської області
за позовом ЗАТ "ОВК"
до ДПІ у Приморському районі м. Одеси
про визнання недійсними податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.09.2003 у
справі № 23/134-03-4192, залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 10.12.2003 позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси
№ 685/23-01/9006/0004622301/0 від 23.05.2003 про донарахування
позивачу податку на прибуток у сумі 344 400 грн. та застосування
штрафних санкцій у розмірі 344 400 грн. визнано недійсним;
стягнуто з ДПІ у Приморському районі м. Одеси на користь позивача
витрати по оплаті державного мита у розмірі 85 грн. та 118 грн.
витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить
скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.12.2003, рішення господарського суду Одеської області від
01.09.2003 у справі № 23/134-03-4192 та прийняти нове рішення,
яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення
господарським судом апеляційної інстанції п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4,
п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.1997 № 283/97-ВР (зі
змінами і доповненнями).
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну
перевірку підприємства-позивача щодо дотримання вимог податкового
та валютного законодавства за період з 01.01.2000 по 01.01.2003,
за результатами якої складено акт № 263/23- 1/5886/03351378 від
21.05.2003, в якому зазначено про порушення позивачем п.п. 4.1.1
п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у зв'язку з невіднесенням до складу
валового доходу в рядку 11 декларації про прибуток доходів,
відображених в головних книгах, що зумовило заниження позивачем
скоригованого валового доходу за І-ий квартал 2001 р. на 3812, 5
тис. грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м.
Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення
№ 685/23-01/9006/0004622301/0 від 23.05.2003 про донарахування
позивачу податку на прибуток у сумі 344 400 грн. та застосування
штрафних санкцій у розмірі 100% - 344 400 грн. на підставі до п.п.
17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
безпідставного донарахування позивачу податку на прибуток та
застосування фінансових санкцій з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи
підтверджено, що зазначені в акті перевірки занижені валові
доходи, які відображені по рахунках Дт 36 "Розрахунки з покупцями
та замовниками" Кт 746 "Інші доходи від звичайної діяльності", які
складають 2 119 454, 17 грн. та по рах. Дт 36 Кт 741 "Доходи від
реалізації фінансових інвестицій", які складають 1 760 014, 2 грн.
- стосуються операцій з реалізації цінних паперів (векселів).
Однак, при визначенні валових доходів по операціям з реалізації
цінних паперів (векселів), відповідач не врахував, що
оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами здійснюється в
порядку, визначеному п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Особливості оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами і
деривативами визначено у п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
в редакції від
22.05.1997 № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
з метою оподаткування платник податку веде окремий
облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами
та деривативами.
У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені
(нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних
паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані від продажу
(відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого звітного
періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів
майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених
статтею 6 цього Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані
(нараховані) платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням)
цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені
(нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних
паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені
на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій
минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів
за результатами такого звітного періоду.
Господарськими судами встановлено, що при здійснені перевірки
відповідач включив до складу валових доходів від операцій по
реалізації цінних паперів вартість реалізованих векселів всупереч
вимог зазначеної норми закону, а також без урахування збитків
позивача, які виникли у зв'язку з перевищенням витрат понесених
платником податку внаслідок придбання цінних паперів над доходами
отриманими від продажу (відчуження) цінних паперів і підлягають
перенесенню на зменшення доходів майбутніх періодів протягом
строків, визначених ст. 6 цього Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Цілком правомірними є висновки господарських судів попередніх
інстанцій і щодо неправомірного застосування ДПІ у Приморському
районі м. Одеси до позивача штрафних санкцій з податку на прибуток
у розмірі 100 % донарахованої суми - 344 400 грн. на підставі п.п.
17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону країни "Про порядок погашення
податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181,
оскільки здійснений відповідачем розрахунок штрафних санкцій не
відповідає вимогам зазначеної норми закону.
З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного
cnqond`pq|jncn суду від 10.12.2003 у справі № 23/134-03-4192
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без
задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 10.12.2003 Одеського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 у справі № 23/134-03-4192 - без змін.