ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 20-7/012-3/357
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б., В.В.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства "YYY"
на рішення господарського суду м. Севастополя від
11 грудня 2003 р.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 13 лютого 2004 р.
у справі № 20-7/012-3/357
за позовом державного підприємства "YYY"
до державного комунального підприємства "XXX"
про спонукання укласти договір та стягнення 244 625, 46 грн.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2003 р. позивач пред'явив в господарському суді даний
позов, посилаючись на те, що він, не будучи підприємством питного
водопостачання, як власник, утримує та обслуговує зовнішні мережі
водопостачання і водовідведення свого житлового фонду, а також
насосну станцію, що забезпечує водою район вул. Р-ської, а
відповідач одержує плату за водопостачання і водовідведення,
здійснюване позивачем і відмовляється оплачувати використання
зовнішніх мереж і насосної станції позивача або забрати їх у свою
власність, а тому просив зобов'язати відповідача укласти з "YYY"
договір про відшкодування витрат на обслуговування зовнішніх мереж
водопостачання і водовідведення, що належать позивачу і
обслуговуються ним, а також стягнути з відповідача плату за
використання зовнішніх мереж водопостачання і водовідведення та
насосної станції позивача у розмірі 244 625, 46 грн.
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 11 грудня 2003 р.
(суддя Гоголь Ю.М.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.02.2004
р. (головуючий - Щепанська О.А., судді Плут В.М., Прокопанич
Г.К.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм
матеріального і процесуального права, просить скасувати
постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення,
яким позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу
- без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з
того, що позивач є підприємством, в оперативному управлінні якого
перебуває житловий фонд, а тому відповідно до ст. 19 Закону
України "Про питну воду та питне водопостачання" ( 2918-14 ) (2918-14)
до
його обов'язків належить надання споживачам послуг з питного
водопостачання та водовідведення.
Крім того, згідно п.1.5 Правил користування системами комунального
водопостачання і водовідведення в містах і селищах України
( z0165-94 ) (z0165-94)
, затверджених наказом Держкомунгоспу України від
01.07.1994р. № 65 водоканал обслуговує лише ті вуличні, квартальні
та дворові водопровідні й каналізаційні мережі, споруди і
обладнання, а також технічні прилади і пристрої на них, які
перебувають у нього на балансі, а тому підстави для спонукання
відповідача укласти з "YYY" договір про відшкодування витрат на
обслуговування зовнішніх мереж водопостачання і водовідведення, що
належать позивачу і обслуговуються ним, а також стягнення з
відповідача плати за використання зовнішніх мереж водопостачання і
водовідведення та насосної станції позивача у розмірі 244 625,46
грн. відсутні.
З таким висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, оскільки
згідно ст. 21 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
відносини підприємств з іншими підприємствами,
організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності
здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі
предмета договору, визначання зобов'язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать чинному
законодавству.
Чинним законодавством не передбачена можливість примусового
укладення договору між сторонами про відшкодування відповідачем
витрат на обслуговування зовнішніх мереж водопостачання і
водовідведення, що належать позивачу і обслуговуються ним, а тому
господарські суди не мають правових підстав для зобов'язання ДКП
"XXX" укласти такий договір з державним підприємством "YYY".
Посилання касаційної скарги про те, що обов'язок укласти цей
договір лежить на відповідачу в силу п.1.19, п.19.5 Правил
користування системами комунального водопостачання і
водовідведення в містах і селищах України ( z0165-94 ) (z0165-94)
,
затверджених наказом Держкомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65
є необгрунтованим, оскільки п.1.19 вказаних Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
передбачає можливість експлуатації та обслуговування відповідачем
за окремим договором водопровідно - каналізаційних об'єктів, що не
перебувають на його балансі, але не покладає на нього такий
обов'язок, а відповідно до п.19.5 Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
водоканал
відшкодовує абоненту витрати на експлуатацію насосного обладнання
лише тих станцій перекачування стічних вод, які перебувають на
балансі останнього і встановлені в жилих та прибудованих до них
будинках, а насосна станція позивача є окремим приміщенням.
Також чинним законодавством не передбачений обов'язок по
відшкодуванню відповідачем витрат позивача на обслуговування
зовнішніх мереж водопостачання і водовідведення, що належать йому
і обслуговуються ним, а тому судом обгрунтовано відмовлено у
стягненні з відповідача плати за використання зовнішніх мереж
водопостачання і водовідведення та насосної станції позивача у
розмірі 244 625, 46 грн.
Враховуючи, що постановлені у справі судові рішення відповідають
встановленим фактичним обставинам та вимогам закону, підстав для
їх скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства "YYY" залишити без
задоволення, а рішення господарського суду м.Севастополя від 11
грудня 2003 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13 лютого 2004 р. у справі за №
20-7/012-3/357 - без змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко