ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 29.04.2004                               Справа N 20-7/012-3/357
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                     головуючого Шульги О.Ф.
                     суддів      Дерепи В.І.
                                 Стратієнко Л.В.
 
з участю представників:
 
позивача:            А.А.А.
відповідача:         Б.Б.Б., В.В.В.
 
розглянувши  у  відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу    державного підприємства "YYY"
 
на рішення           господарського   суду   м. Севастополя    від
                     11 грудня 2003 р.
 
та  постанову        Севастопольського апеляційного господарського
                     суду від 13 лютого 2004 р.
 
у справі             № 20-7/012-3/357
 
за позовом           державного підприємства "YYY"
 
до                   державного комунального підприємства "XXX"
 
про   спонукання укласти договір та стягнення 244 625, 46 грн.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
У січні 2003 р.  позивач пред'явив  в  господарському  суді  даний
позов,  посилаючись на те, що він, не будучи підприємством питного
водопостачання,  як власник, утримує та обслуговує зовнішні мережі
водопостачання  і  водовідведення  свого житлового фонду,  а також
насосну  станцію,  що  забезпечує  водою  район  вул.  Р-ської,  а
відповідач  одержує  плату  за  водопостачання  і  водовідведення,
здійснюване  позивачем  і  відмовляється  оплачувати  використання
зовнішніх  мереж і насосної станції позивача або забрати їх у свою
власність,  а тому просив зобов'язати відповідача укласти з  "YYY"
договір про відшкодування витрат на обслуговування зовнішніх мереж
водопостачання  і   водовідведення,   що   належать   позивачу   і
обслуговуються  ним,  а  також  стягнути  з  відповідача  плату за
використання зовнішніх мереж водопостачання  і  водовідведення  та
насосної станції позивача у розмірі 244 625, 46 грн.
 
Рішенням господарського  суду  м.Севастополя від 11 грудня 2003 р.
(суддя   Гоголь   Ю.М.),    залишеним    без    змін    постановою
Севастопольського  апеляційного господарського суду від 13.02.2004
р.  (головуючий - Щепанська  О.А.,  судді  Плут  В.М.,  Прокопанич
Г.К.), в задоволенні позову відмовлено.
 
В касаційній скарзі позивач,  посилаючись на порушення судами норм
матеріального   і   процесуального   права,   просить    скасувати
постановлені  у справі судові рішення та постановити нове рішення,
яким позов задовольнити.
 
У відзиві  на  касаційну  скаргу   відповідач   просить   залишити
постановлені у справі судові рішення без змін,  а касаційну скаргу
- без задоволення.
 
Заслухавши пояснення  представників  сторін,  обговоривши   доводи
касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи,  суд вважає,  що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції виходив  з
того,  що позивач є підприємством, в оперативному управлінні якого
перебуває житловий фонд,  а  тому  відповідно  до  ст.  19  Закону
України  "Про  питну  воду та питне водопостачання" ( 2918-14 ) (2918-14)
         до
його обов'язків  належить  надання  споживачам  послуг  з  питного
водопостачання та водовідведення.
 
Крім того, згідно п.1.5 Правил користування системами комунального
водопостачання   і  водовідведення  в  містах  і  селищах  України
( z0165-94 ) (z0165-94)
        ,  затверджених  наказом  Держкомунгоспу  України  від
01.07.1994р. № 65 водоканал обслуговує лише ті вуличні, квартальні
та  дворові  водопровідні  й  каналізаційні  мережі,   споруди   і
обладнання,  а  також  технічні  прилади  і  пристрої на них,  які
перебувають у нього на балансі,  а тому  підстави  для  спонукання
відповідача  укласти  з  "YYY" договір про відшкодування витрат на
обслуговування зовнішніх мереж водопостачання і водовідведення, що
належать  позивачу  і  обслуговуються  ним,  а  також  стягнення з
відповідача плати за використання зовнішніх мереж водопостачання і
водовідведення та насосної станції позивача у розмірі   244 625,46
грн. відсутні.
 
З таким висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції.
 
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, оскільки
згідно    ст. 21    Закону    України "Про підприємства в Україні"
( 887-12  ) (887-12)
          відносини  підприємств   з   іншими   підприємствами,
організаціями,  громадянами в усіх сферах господарської діяльності
здійснюються на основі договорів.  Підприємства  вільні  у  виборі
предмета  договору,  визначання зобов'язань,  будь-яких інших умов
господарських   взаємовідносин,   що   не    суперечать    чинному
законодавству.
 
Чинним законодавством   не   передбачена   можливість  примусового
укладення договору між сторонами  про  відшкодування  відповідачем
витрат   на   обслуговування   зовнішніх  мереж  водопостачання  і
водовідведення,  що належать позивачу і обслуговуються ним, а тому
господарські  суди  не мають правових підстав для зобов'язання ДКП
"XXX" укласти такий договір з державним підприємством "YYY".
 
Посилання касаційної скарги  про  те,  що  обов'язок  укласти  цей
договір  лежить  на  відповідачу  в  силу  п.1.19,  п.19.5  Правил
користування    системами    комунального     водопостачання     і
водовідведення   в   містах   і  селищах  України  ( z0165-94  ) (z0165-94)
        ,
затверджених наказом Держкомунгоспу України від 01.07.1994р.  № 65
є  необгрунтованим,  оскільки  п.1.19 вказаних Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
        
передбачає можливість експлуатації та обслуговування  відповідачем
за окремим договором водопровідно - каналізаційних об'єктів, що не
перебувають на його  балансі,  але  не  покладає  на  нього  такий
обов'язок,  а  відповідно  до п.19.5 Правил ( z0165-94 ) (z0165-94)
         водоканал
відшкодовує абоненту витрати на експлуатацію насосного  обладнання
лише  тих  станцій  перекачування стічних вод,  які перебувають на
балансі останнього і встановлені в жилих та  прибудованих  до  них
будинках, а насосна станція позивача є окремим приміщенням.
 
Також чинним   законодавством   не   передбачений   обов'язок   по
відшкодуванню  відповідачем  витрат  позивача  на   обслуговування
зовнішніх мереж водопостачання і водовідведення,  що належать йому
і обслуговуються ним,  а  тому  судом  обгрунтовано  відмовлено  у
стягненні  з  відповідача  плати  за  використання зовнішніх мереж
водопостачання і водовідведення та  насосної  станції  позивача  у
розмірі 244 625, 46 грн.
 
Враховуючи, що  постановлені  у справі судові рішення відповідають
встановленим фактичним обставинам та вимогам закону,  підстав  для
їх скасування не вбачається.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу  державного  підприємства  "YYY"   залишити   без
задоволення,  а  рішення  господарського суду м.Севастополя від 11
грудня  2003  р.  та  постанову   Севастопольського   апеляційного
господарського   суду  від  13  лютого  2004  р.  у  справі  за  №
20-7/012-3/357 - без змін.
 
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді      В.І. Дерепа
           Л.В. Стратієнко