17/122(А Про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, відміну нарахованої пені, дебіторської та кредиторської заборгованості. - Текст документа

За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 29.04.04 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Рішенням від 31.10.03 господарського суду Дніпропетровської області визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Кіровському районі № 0000462307/3/178/10/23-740 від 27.12.01, яким Товариству нарахована пеня за порушення термінів розрахунків по операціях у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 962 039,14 грн..

Стягнути з ДПІ у Кіровському районі на користь Товариства 85 грн. державне мито та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог провадження по справі припинено.

Місцевий суд, приймаючи рішення по справі, прийшов до висновку про відсутність порушення вимог ст.ст. 1, 2 Закони України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) № 185/94-ВР від 23.09.94(надалі Закону),оскільки нарахування пені за порушення термінів розрахунків по операціях у сфері зовнішньоекономічної діяльності може бути здійснений при наявності пропуску терміну надходження валюти, але технічний вуглець за контрактом № 75 від 14.11. 97 був поставлений у Росію по бартеру, що не протирічить вимогам ст. 2 Закону та Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (959-12) № 959-ХІІ від 16.04. 91.

Також кредиторська заборгованість за договором № 32 від 18.11. 97 фактично не існує, що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10 99.

Крім того, місцевий суд прийшов до висновку про неправомірність застосування вимог ст. 2 Закону, ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (959-12) , оскільки докази про наявність порушення встановленого терміну (90 днів) не підтверджені матеріалами справи, та в справі відсутній бартерний договір № 32 від 18.11.97.

Постановою від 02.02.04 Дніпропетровського апеляційного господарського суду задоволено частково апеляційну скаргу ДПІ у Кіровському районі.

Рішення від 31.10.03 господарського суду Дніпропетровської області скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення ДПІ у Кіровському районі № 0000462307/3/178/10/23-740 від 27.12. 01. У задоволені позовних вимог про визнання недійсним податкового повўдомлення – рішення ДПІ у Кіровському районі № 0000462307 /3/178/ 10/23-740 від 27.12. 01 Товариству відмовлено, а в частині припинення провадження по справі № А 17/122 (А 27/42) рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати наведений судовий акт як прийнятий, на його думку, при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Зокрема, скаржник посилається на те, що судовою інстанцією не було враховано положення ст. 2 Закони України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) № 185/94-ВР від 23.09.94”, Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (959-12) № 959-ХІІ від 16.04.91, оскільки невірно визначено поняття бартерної угоди та момент її виконання.

Крім того, на думку скаржника, судовою інстанцією не враховано вимоги Указу Президента України “Про деякі заходи з дорегулювання підприємницької діяльності” (817/98) від 23.07.98 № 817/98 (із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додані до неї документи, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність та наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Кіровському районі було здійснено документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.00 по 31.03.01, за результатами якої було складено акт перевірки № 027006 від 29.10.01.

На підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000462307/3/178/10/23-740 від 27.12.2001р., в якому визначена пеня за порушення термінів розрахунків по операціях у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 962 039,14 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи матеріали справи,встановлені обставини та зібрані докази по справі, приходить до висновку,що матеріалами справи підтверджено укладання контракту № 75 від 14.11.97 з фірмою “І” (США) та Товариством щодо постачання технічного вуглецю на умовах DDP для його постачання цієї продукції акціонерному товариству “К” (надалі “К”) за договором № 32 від 18.11.97.

В той же час між акціонерним товариством ”К” та Товариством було укладено бартерний договір № 32 від 18.11.97 на одержання гумово - технічних виробів на умовах ЕХW в обмін на технічний вуглець на умовах DDP (м. Курськ), поставлений на адресу АТ “Курскрезднотехника” фірмою з фірмою “І” (США) (відправник вантажу за зазначеним договором) на виконання контракту № 75 від 14.11.97, укладеного з Товариством.

Товариством в оплату за технічний вуглець за період з.12.1997 року по березень 2000 року перераховано на адресу фірми “І” (США) 112 434,22 долара США.

Матеріалами справи також підтверджено, що в обмін на технічний вуглець від АТ “К” на адресу Товариства було імпортована гумовотехнічна продукція на загальну суму 142 268,62 доларів США з дотриманням норм валютного законодавства.

Оцінюючи матеріали справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про можливість задовольнити позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення,вважаючи,що технічний вуглець було поставлено фірмою “І” (США) для Товариства АТ “К” за адресою Росія, м. Курськ, що підтверджується актами приймання-передачі товару, які підписані в трьохсторонньому порядку.

Так, 28.01.98 було поставлено технічного вуглецю марок П-324, П-234, П-514 на загальну суму 105228,75 доларів США, а 07.05.98 технічного вуглецю марки П-324 на суму 21 969,66 доларів США та 27.01.99 технічного вуглецю марки П-324 на суму 15 070,21 доларів США, а всього на загальну суму 142 268,62 доларів США.

Апеляційна інстанція, приймаючи постанову по справі, правомірно прийшла до висновку, що за своєю правовою природою контракт № 75 від 14.11.97 є договором купівлі – продажу, відповідно до якого фірма “І” (США), як продавець, зобов'язана поставити вуглець технічний на умовах DDР Міжнародні правила по тлумаченню термінів “Т” від 09.01.90 визначають, що доказом поставки при умовах постачання DDР є транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення. Сам по собі факт про доповнення до договору та прийняття редакції п. 7.4 контракту (а.с.127 т.1), яким передбачено передачу продавцем рахунку-фактури та акта приймання-передачі не звільняє Товариства від надання доказу поставки, передбачене Міжнародними правилами по тлумаченню термінів “Т” від 09.01.90, а саме транспортного документу.

У зв’язку з вказаними обставинами, судова інстанція правомірно прийшла до висновку, що в оплату за технічний вуглець за період з.12.1997 року по березень 2000 року перераховано на адресу фірмою “І” (США) 112 434,22 долара США, але транспортних документів або еквівалентного електронного повідомлення про постачання технічного вуглецю на умовах DDР АТ “К”, 305013, Росія, м. Курськ, пр. Ленінського Комсомолу, 2 Товариство не надало.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає також правомірним висновок апеляційної інстанції про те, що посилання Товариства на бартерний договір № 32 від 18.11.97, який було укладено між АТ “КТ” і Товариством на одержання гумових виробів в обмін на технічний вуглець, також не може бути доказом постачання Товариству стрічки 5-ти листкової шарової, в порядку виконання контракту № 75 від 14.11.97 на умовах, передбачених Міжнародними правилами по тлумаченню термінів “Т” від 09.01. 90, так як за цими Правилами доказом поставки ЕХW є також транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення, які товариством не пред'явлено, а тому посилання Товариства на те, що заборгованість погашено шляхом постачання продукції за бартерним договором, не доведено скаржником належними доказами.

У зв’язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційною судовою інстанцією, що висновками суду першої інстанції про доведеність факту поставки в обмін на технічний вуглець від АТ “КТ” за рахунок поставки на адресу Товариства гумовотехнічної продукція на загальну суму 142 168,62 доларів США з дотриманням норм валютного законодавства не підтверджено матеріалами справи, а тому відсутні підстави для визнання недійсним з цих підстав податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки Товариством не доведено факту постачання продукції нерезидентом, тому апеляційна інстанція підставно прийшла до висновку, що податкове повідомлення ДПІ у Кіровському районі від 27.12.01 № 0000462307/3/178/10/23-740, яким визначено пеню, за порушення термінів розрахунків по операціях у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 962 039,14 грн., прийнято у відповідності до ст.ст. 2, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (185/94-ВР) від 23.09.94 № 185\94 ВР, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, та судом не враховані положення Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Т” від 09.01.90,оскільки Товариством не доведено факт постачання продукції.

Апеляційна інстанція, оцінивши надані Товариством докази, прийшла до висновку, що матеріалами справи не доведено належним чином зникнення документів під час крадіжки їх з офісу Товариства, оскільки у відповіді з Бабушкінського РО ДГУ УВД України у Дніпропетровській області (а.с.7, том 2) не міститься перелік документів, які зникли під час крадіжки, а іншими доказами вказаний факт не підтверджено.

У зв’язку з встановленими обставинами по справі колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги щодо скасування нарахованої пені в сумі 962 039,14 грн., виведеної дебіторської заборгованості за контрактом № 75 від 14.11.97 у сумі 112 434,22 долара США і кредиторської заборгованості за договором № 32 від 18.11.97 у сумі 142 268,60 доларів США не підвідомчі господарському суду згідно ст. 12 ГПК України (1798-12) , а тому провадження в цій частині позову суд першої інстанції правомірно припинив на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) і в цій частині рішення суду залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ”С“ залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.04 у справі № 17/122(А27/42) господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.