ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29.04.2004 Справа N 14/308
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, доповідача, суддів, за участю представників сторін:
позивача, відповідача,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Завод "Д" на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2003
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 26 грудня 2003 року у справі за позовом ЗАТ "Київська
трикотажна фабрика "Р" до ВАТ "Завод "Д" про стягнення 215747, 57
грн.,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області
з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі
215747, 57 грн. за контрактом № 980006. Заявою про зміну позову
позивач змінив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача
безпідставно одержане майно на суму 215747, 57 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19
вересня 2003 року позов задоволений частково. Стягнуто з ВАТ
"Завод "Д" на користь позивача 175747, 57 грн. боргу, судові
витрати. В решті позову відмовлено. У зустрічному позові ВАТ
"Завод "Д" відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
26 грудня 2003 року рішення суду залишене без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
та процесуального права.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі 28
листопада 1997 року було укладено контракт на поставку "Ділянки
технологічної для пересування виробів із штучного хутра" модель ДУ
5341А1, згідно умов якого ВАТ "Завод "Д" зобов'язалось поставити
позивачу зазначене обладнання, а останній - прийняти та оплатити
товар. Пунктами 3, 11 контракту встановлено, що "Покупець"
здійснює переплату на умовах 50% вартості товару грошима, 50% -
продукцією по узгодженій специфікації та цінам.
Судом першої інстанції вірно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що на виконання умов укладеного сторонами контракту
позивачем за період 1998-1999 років проведена часткова оплата
шляхом поставки відповідачу трикотажної продукції на суму 205094,
93 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.
Враховуючи, що постановою Вищого господарського суду України від
28.02.2002 року визнано неукладеним контракт № 980006 від
28.11.1997 року, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що
продукція на суму 205094, 93 грн. ВАТ "Завод "Д" була отримана
безпідставно.
Згідно ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка одержала майно за
рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом
або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно
цій особі.
Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно,
згодом відпала.
В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі
повинна бути відшкодована його вартість, що визначається на момент
придбання.
Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно встановлений
факт відсутності у ВАТ "Завод "Д" доказів наявності у нього
спірного майна і можливості його повернення, і тому обгрунтовано
задоволені вимоги ЗАТ "Київська трикотажна фабрика "Р" про
стягнення вартості майна.
Відповідно до ст. 76 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов. Право на
позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення свого права.
За таких обставин, місцевий суд та суд апеляційної інстанції
правильно встановили, що ЗАТ "Київська трикотажна фабрика "Р"
позов поданий в межах встановленого законом строку позовної
давності.
Проте, вимоги позивача про стягнення з боржника майна на суму
40000 грн., згідно договору переводу боргу № 140 від 30.03.1997
року, які зазначені в акті від 29.11.1999 року, обгрунтовано
визнані господарським судом такими, що не підлягають задоволенню,
оскільки позивачем не доведено, що вони пов'язані з контрактом
№ 980006, тому до стягнення підлягає 175747, 57 грн.
При цьому, апеляційний господарський суд також правильно вважав,
що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про
відсутність визначених законом підстав відшкодування шкоди та
відмовив відповідачеві в зустрічному позові про стягнення збитків
в сумі 800026, 77 грн.
З огляду на викладене, судові рішення відповідають вимогам закону
та обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19
вересня 2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 26 грудня 2003 року залишити без змін, а
касаційну скаргу ВАТ "Завод "Д" - без задоволення.