ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.04.2004                              Справа N 12/488

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

             за участю повноважних представників:

від  позивача

від  відповідача

розглянувши  у відкритому  ТзОВ "Н"

засіданні    касаційну

скаргу

                           господарського суду м.Києва від 15

на рішення                 травня 2003 року

та  постанову              від 5 грудня 2003 року  Київського

                           апеляційного господарського суду

у справі   за    позовом   ТзОВ "Н"

до                         ВАТ "УН"

про                        визнання недійсним договору,

                       В С Т А Н О В И В :

У жовтні  2002  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

м.Києва   з позовом до відповідача про визнання недійсним договору

№ 9/162  від 26 жовтня 1999 року,  посилаючись на те,  що вказаний

договір укладено з порушенням вимог закону.

Рішенням господарського суду м.  Києва від 15 травня 2003  року  в

позові відмовлено.

Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від   5

грудня 2003 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній  скарзі позивач просить судові рішення скасувати,  як

прийняті  з  порушенням   та   неправильним   застосуванням   норм

матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення  представників сторін,  перевіривши матеріали

справи та на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних  обставин,

проаналізувавши  правильність  застосування  господарськими судами

при прийнятті оскаржуваних судових  рішень  норм  матеріального  і

процесуального права,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи,  згідно договору № 9/162 від

26.10.1999 року,  укладеного  між  сторонами  у  справі,  замовник

(відповідач)  доручає,  а  виконавець  (позивач)  приймає  на себе

виконання робіт з проектування та  будівництва  волоконно-оптичної

лінії зв'язку.

Пункт 1.1   договору   передбачає,   що   предметом   договору  є:

проектування  і  будівництво  оптичної  лінії  зв'язку,  поставка,

монтаж   обладнання,   пуск  в  експлуатацію  та  здача  в  роботу

побудованої волоконно-оптичної лінії зв'язку "OOO".

Як правильно  встановлено  судом апеляційної інстанції,  із змісту

укладеного    сторонами    договору    видно,    що    будівництво

волоконнооптичної лінії представляє собою будівництво об'єкту "під

ключ", тобто комплексний процес створення закінченого будівельного

об'єкту із здачею його в експлуатацію. Відповідно до Положення про

організацію  будівництва   об'єктів   "під   ключ",   затвердженим

постановою  Держбуду  СРСР  від  10.11.1989 року № 147 комплексний

процес  створення  закінченого  будівельного  об'єкту  представляє

собою  проектування  -  виконання  будівельних  і монтажних робіт,

включаючи  комплектацію  будівництв  технологічним  та  інженерним

обладнанням - введення в експлуатацію.

Відповідно до  ст.  4  ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
          цивільні права і

обов'язки виникають з підстав,  передбачених  законодавством,  які

хоч і не передбачені законом,  але в силу загальних начал і змісту

цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст.  353 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          не  встановлено  виключного

обов'язку   замовника  надавати  проектно-кошторисну  документацію

виконавцю,   а   передбачено   затвердження   проектно-кошторисної

документації.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 1.1 договору передбачено, що

розробку проектно-кошторисної документації віднесено до обов'язків

позивача,   що   і   було   ним  виконано,  про  що  свідчить  акт

прийому-здачі від 16 грудня 1999 року.

За таких обставин суд вважає,  що  апеляційний  господарський  суд

правильно   прийшов   до   висновку,   що  посилання  позивача  на

невідповідність договору № 9/162 вимогам закону є  безпідставними,

оскільки  позивачем  не вказано які саме норми закону порушені при

укладенні договору. Необгрунтованими є також посилання позивача на

ст.  353  ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
        ,  оскільки проектно-кошторисна

документація була надана ТОВ "Н".

Крім того, правовідносини сторін по даному договору були предметом

судового розгляду по справі № 24/97 за позовом ВАТ "УН" до ТОВ "Н"

про стягнення заборгованості, позовні вимоги якого були задоволені

рішенням господарського суду м.Києва від 22.04.2002 року.

Враховуючи викладене,  суд  вважає,  що  суд апеляційної інстанції

прийшов  до  обґрунтованого  висновку  про   встановлення   фактів

укладення  договору,  належного  виконання зобов'язань ВАТ "УН" за

спірним договором та неналежного виконання зобов'язань ТОВ  "Н"  і

залишив рішення місцевого суду без змін.

Суди першої  та апеляційної інстанцій повно та всебічно перевірили

всі обставини справи,  дали належну  правову  оцінку  зібраним  по

справі  доказам  і прийняли законні і обґрунтовані судові рішення,

які відповідають матеріалам справи та вимогам закону,  що  регулює

дані правовідносини, тому їх необхідно залишити без змін.

Доводи, викладені  в  касаційній  скарзі позивачем,  суд вважає не

обґрунтованими,  оскільки вони спростовуються зібраними  в  справі

доказами і не відповідають нормам діючого законодавства.

На підставі викладеного,  керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9,

111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського  суду  м.  Києва від 15 травня 2003 року та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 грудня

2003  року  залишити  без змін,  а касаційну скаргу ТзОВ "Н" - без

задоволення.