ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 11/69"на"
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу H-ської митниці
на постанову від 20.01.04 p.
Житомирського апеляційного господарського суду
у справі №11/69"на"
господарського суду Житомирської області
за позовом ТОВ "XXX"
до H-ської митниці
про визнання недійсною відмови митниці у митному оформленні
товарів та повернення безпідставно сплачених сум
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. від 25.06.03 p. б/н)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. №16 від 21.12.03 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 29.04.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Маріщенко
Л.О.) від 13.06.03 позов задоволено: визнано недійсним талони
відмови у пропуску на митну територію України чи митному
оформленні товарів та інших предметів №54 - п від 14.11.02 та
№4250-п від 06.12.02.; зобов'язано відповідача повернути позивачу
104160,12 грн. сум податків і зборів. Рішення мотивоване
обгрунтованістю позовних вимог.
Постановою колегії суддів Житомирського апеляційного
господарського суду від 20.01.04 у складі: головуючого Веденяпіна
О.А., суддів: Голубевої Г.К., Горшкової Н.Ф. рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
H-ська митниця звернулась до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального і процесуального права, а тому просить її та рішення
суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий
розгляд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу H-ської митниці на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду, заслухавши представників сторін,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
і процесуального права відзначає наступне:
Позивач звернувся з позовом до H-ської митниці про визнання
недійсними відмов H-ської митниці (талон відмови у пропуску на
митну територію України чи митному оформленні товарів та інших
предметів № 54/п від 14 листопада 2002 р. та талон відмови №
4250-п від 06.12.2002 р.) у митному оформленні бензину газового
стабільного, придбаного та поставленого згідно контракту №
643/12/09/02 від 12 вересня 2002 року та гексанової фракції,
придбаної та поставленої відповідно до контракту № 643/04/10/02
від 04.10.2002 року, та зобов'язання H-ської митниці повернути
безпідставно сплачені до Державного бюджету суму податків в
розмірі 86792 грн. 24 коп., в т.ч. 69451 грн. 99 коп. сплаченого
акцизного збору та 17340,25 грн. - ввізного мита. При цьому
позивач посилався на те, що він, як виробник підакцизних товарів -
бензинів моторних сумішевих, використовує ввезені на митну
територію бензин стабільний газовий та фракцію гексанову, обороти
з ввезення яких, як з підакцизних товарів на митну територію
України з метою подальшого виробництва з них інших підакцизних
товарів, відповідно до п. б ст. З Декрету КМУ "Про акцизний збір"
( 18-92 ) (18-92)
звільняються під оподаткування акцизним збором.
Заявою від 13.06.2003 року позивач збільшив позовні вимоги в
частині повернення сум безпідставно сплаченого податку на додану
вартість в сумі 17360,02 грн. при здійсненні митного оформлення
бензину газового стабільного (ВМД №10100/2/003919 від
15.11.2002р.), фракції гексанової (ВМД № 10100/2/004244 від
09.12.2002 р.) та фракції піролізної С5- С9 (ВМД №10100/3/000959),
посилаючись на ст.4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
згідно якої для товарів, які ввозяться
(пересилаються) на митну територію України платниками податку,
базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких
товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній
декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження,
розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину
митного кордону України, сплати брокерських, агентських,
комісійних та інших видів винагород пов'язаних з ввезенням
(пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів
інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних
зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів
(обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість,
що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами
України з питань оподаткування.
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне
казначейство ( 590-95-п ) (590-95-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 31.07.95 N 590, органи Державного
казначейства України здійснюють повернення за рахунок державного
бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та
обов'язкових платежів.
З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72, згідно з
яким відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми
платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів державного бюджету
на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні
суду.
З огляду на викладене, орган Державного казначейства України
повинен залучатися як відповідач у справі за позовом про
відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість або зайво
сплачених податків і зборів.
Водночас, суд, не визначив процесуальне місце відділення
держказначейства та не залучив його у якості відповідача у справі,
оскільки стягнення суми бюджетної заборгованості, зокрема з
податку на додану вартість, проводиться саме з його бюджетного
рахунку.
Таким чином, господарські суди прийняли рішення та постанову, які
стосуються прав і обов язків особи, яка не була залучена до участі
у справі, що є порушенням норм процесуального права і є в
будь-якому випадку підставою для скасування рішення та постанови
суду відповідно до п.3 ст.111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У зв'язку з цим, відповідно до пункту 3 статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення
та постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд до господарського суду Житомирської
області.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, п.3 ст.111-10, ст.111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу H-ської митниці задовольнити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 13.06.03 p.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
20.01.04 p. у справі №11/69"на" скасувати, справу №№11/69"на"
направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської
області.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська