ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 10/93-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ “Вінницянафтопродукт”, м. Вінниця
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 20.02.2004р.
зі справи № 10/93-03 господарського суду Вінницької
області
за позовом Державного комітету України з державного
матеріального резерву, м. Київ
до ВАТ “Вінницянафтопродукт”, м. Вінниця,
ВАТ “Вінницький підшипниковий завод”,
м. Вінниця,
ВАТ “Барський машинобудівний завод”,
м. Бар, Вінницька обл.,
ДП “Барський спиртовий комбінат”, м. Бар,
Вінницька обл.,
ВАТ “Поповецький консервний завод”,
Вінницька обл., Барський р-н,с. Попівці,
КП “Ямпільський комбінат комунальних
підприємств”, Вінницька обл.,м. Ямпіль,
ВАТ “Тиврівське районне підприємство
“Агромаш”, Вінницька обл., Тиврівський р-н,
смт. Сутиски,
ЗАТ “Тульчинський завод продтоварів”,
Вінницька обл., м. Тульчин
про повернення матеріальних цінностей та сплату штрафних санкцій
за участю представників сторін:
від позивача: Раєнко В.А. (довіреність від 7.11.03
№ 8030)
Щербак Є.М. (довіреність від 18.12.02
№ 2/9984)
Пасько О.В. (довіреність від 5.12.03
“Вінницянафтопродукт” Москалюк О.П. (довіреність від 25.12.03)
“Барський спиртовий Назаренко А.І. (довіреність від 12.11.03
комбінат” № 1064)
ВАТ “Барський Голубєв Г.В. (довіреність від 24.03.04)
машинобудівний завод”
Лук І.Г. – голова правління
ВАТ “Вінницький Мастер П. В. (довіреність від 12.01.04)
підшипниковий завод”
Згідно розпорядження заступника Голови Вищого господарського
суду України від 19.04.2004р. № 02-14.2/56 розгляд касаційної
скарги зі справи № 10/93-03 здійснює колегія суддів у складі
головуючого, судді – Добролюбової Т.В., суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В. (доповідач).
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 01.04.2004, надіслана –
02.04.2004).
В засіданні суду, яке відбулося 22.04.04 оголошена перерва до
29.04.04.
В С Т А Н О В И В:
03.02.2003р. Державний комітет України з державного
матеріального резерву звернувся до господарського суду
Вінницької області з позовом до ВАТ “Вінницянафтопродукт” про
повернення самовільно використаного мазуту в кількості 2403,28
тонн та стягнення з товариства 2 932 400,4 грн. - штрафних
санкцій на підставі ст. 14 Закону України “Про державний
матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
, посилаючись на те, що на
відповідальному зберіганні ВАТ “Вінницянафтопродукт” знаходилися
матеріальні цінності державного резерву, які є державною
власністю і перебувають в оперативному управлінні позивача.
Водночас, комітетом подано клопотання від 03.02.2003р. № 2/942
про відновлення трирічного строку позовної давності (т.1, а.с.
16).
11.03.2003р. від ВАТ “Вінницянафтопродукт” надійшло клопотання
№ 488 про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів
підприємства, на яких зберігався мазут (т.1, а.с. 72-73).
07.04.2003р. від Державного комітету України з державного
матеріального резерву надійшло таке ж саме клопотання (т.1
а.с.74).
07.04.2003р. Державним комітетом України з державного
матеріального резерву уточнені позовні вимоги, в яких останній
просить зобов’язати ВАТ “Вінницянафтопродукт” повернути
самовільно використаний мазут в кількості 2444,733 тонн та
стягнути з ВАТ “Вінницянафтопродукт” штрафну санкцію в сумі 2
938 925,54 грн., в тому числі 100% штрафу – 1 295 708,40 грн. та
пеню за період з 18.11.99р. по 07.04.2003р. у сумі 1 643 217,41
грн. (т.2 а.с. 26-27, 55-56).
На підставі клопотань Державного комітету України з державного
матеріального резерву та ВАТ “Вінницянафтопродукт” до участі у
справі в якості відповідачів були залучені ВАТ “Вінницький
підшипниковий завод”, ВАТ “Барський машинобудівний завод”, ДП
“Барський спиртовий комбінат”, ВАТ “Поповецький консервний
завод”, КП “Ямпільський комбінат комунальних підприємств”, ВАТ
"Тиврівське районне підприємство “Агромаш”, ЗАТ
“Тульчинпродукт”, про що винесена ухвала господарського суду від
30.05.2003р. (т.2, а.с. 64-67).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.08.2003р.
(суддя М. Даценко) позов задоволено частково, зобов’язано ВАТ
“Вінницький підшипниковий завод”, ВАТ “Барський машинобудівний
завод”, ДП “Барський спиртовий комбінат”, ВАТ “Поповецький
консервний завод”, КП “Ямпільський комбінат комунальних
підприємств”, ВАТ “Тиврівське районне підприємство “Агромаш”,
ЗАТ “Тульчинський завод продтоварів” повернути Державному
комітету України з державного матеріального резерву певну
кількість мазуту М-100 та стягнуті відповідні суми штрафних
санкцій, пені та судових витрат (т.3. а.с. 100-105).
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
20.02.2004р. (судді Ляхевич А.А.- головуючий, Вечірка І.О.,
Черпак Ю.К.) апеляційна скарга Державного комітету України з
державного матеріального резерву задоволена частково, апеляційні
скарги ДП “Барський спиртовий комбінат” та ВАТ “Барський
машинобудівний завод” задоволені повністю, рішення
господарського суду Вінницької області скасоване, позов
Державного комітету України з державного матеріального резерву
задоволено частково, зобов’язано ВАТ “Вінницянафтопродукт”
повернути позивачу самовільно використаний мазут топковий в
кількості 2444,733 тонни та з останнього стягнуті витрати по
сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В позові про стягнення 2938925,54
грн. штрафних санкцій та в позові до ВАТ “Вінницький
підшипниковий завод”, ВАТ “Барський машинобудівний завод”, ДП
“Барський спиртовий комбінат”, ВАТ “Поповецький консервний
завод”, КП “Ямпільський комбінат комунальних підприємств”, ВАТ
“Тиврівське районне підприємство “Агромаш”, ЗАТ “Тульчинський
завод продтоварів” відмовлено (т.4, а.с. 187-190).
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ВАТ
“Вінницянафтопродукт” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та доповненням до неї про її
скасування, залишення рішення суду першої інстанції без змін,
посилаючись на те, що при прийнятті постанови не враховано, що
господарським судом Вінницької області порушено справу про
банкрутство ВАТ “Вінницянафтопродукт”, ухвалою господарського
суду від 17.09.2003р. затверджено реєстр кредиторів до якого
Держкомітет України з державного матеріального резерву не
входить, 15.01.2004р. ВАТ “Вінницянафтопродукт” визнано
банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. В доповненнях до
касаційної скарги товариство зазначає, що при вирішенні питання
щодо відповідального зберігача апеляційним господарським судом
невірно застосовані положення Інструкції про порядок прийомки,
зберігання та відпуску нафтопродуктів першої групи на пунктах
відповідального зберігання, затвердженої постановою Організації
поштовий ящик № А-1442 від 06.05.1983 р., не враховано
розпорядження КМУ від 22.12.1992р. № 862-р, в якому були чітко
визначені функції “Вінницянафтопродукт” лише щодо організації
закладки мазуту до державного матеріального резерву, а не його
зберігання, тим більше, що на підприємстві були відсутні ємкості
для зберігання мазуту державного матеріального резерву,
безпосередня закладка мазуту Держкомрезерву робилася на інших
пўдприємствах області, що підтверджено приймальними актами за ф
Р-16, а тому товариство вважає, що відповідальність за
самовільне використання мазуту повинні нести безпосередні
зберігачі.
ВАТ “Барський машинобудівний завод” у відзиві на касаційну
скаргу вважає її такою, що не відповідає вимогам Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та фактичним
обставинам справи: а саме у скарзі не зазначено суті порушень
або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права, просить постанову апеляційної інстанції
залишити без змін.
22.04.04 ВАТ “Барський машинобудівний завод” надані доповнення
до відзиву, в яких товариство зауважує на тому, що:
- згідно вимог Інструкції від 06.05.83 № И-28 обов'язковою
умовою зберігання нафтопродуктів І групи на пунктах
відповідального зберігання є погодження з організацією П\Я
А-1442. Вказана організація не погодила з ВАТ
“Вінницянафтопродукт” зберігання мазуту на ВАТ “Барський
машинобудівний завод”;
- відповідно до п. 3.5 Інструкції про кількісне і якісне
зберігання нафтопродуктів 1 групи, пункт відповідального
збереження щомісячно повідомляє територіальному управлінню
Держкомнафтопродукту про рух нафтопродуктів і раз в півріччя –
відповідальному територіальному управлінню організації П/Я
А-1442 надає звіт за формою 1-ЦСУ, за відсутності таких
повідомлень скаржник і позивач мали з'ясувати причини
ненадходження відповідних звітів та наявність на зберіганні
мазуту, закладеного до держрезерву.Жодна із сторін до 1999 р.
ніяких дій не здійснювала;
- відсутні письмові докази передачі на відповідальне зберігання
мазуту товариству (акти за формою Р-16).
В поданому до Вищого господарського суду України відзиву на
касаційну скаргу Держкомрезерв вважає, що постанова
Житомирського апеляційного господарського суду прийнята з
відповідністю до норм матеріального та процесуального права, при
повному дослідженні обставин справи та вивченні всіх доказів, а
тому підлягає залишенню без змін.
Барський спиртовий комбінат у відзиві на касаційну скаргу
ставить під сумнів повноваження особи, яка підписала скаргу і
законність самої скарги, вважає, що Житомирський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду
Вінницької області згідно вимог ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом
норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін,
присутніх у засіданні, дійшла до висновку про часткове
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Позовні вимоги Держкомрезерву ґрунтуються на приймальних актах
за формою Р-16 № 1, 2, 3, 4 від 28.12.92, 20.01.92, 23.01.92,
08.06.93 та акті контрольної перевірки наявності, якісного
стану, умов зберігання, обліку і звітності цінностей
держрезерву, складеного 18.11.99 Київською міжобласною
інспекцією КРУ Державного комітету з державного матеріального
резерву.
Оскаржувана постанова Житомирського апеляційного господарського
суду мотивована тим, що факт відсутності мазуту зафіксований
актом перевірки Київської міжобласної інспекції КРУ
Держкомрезерву від 18.11.99. Обсяг мазуту, який обліковується у
позивача і фактично відсутній у ВАТ “Вінницянафтопродукт”
становить 2444,733 тонн, оскільки нарядів на його використання
позивач у встановленому порядку не надав, то зазначена кількість
мазуту вважається самовільно відчуженою, а тому ВАТ
“Вінницянафтопродукт” згідно з п. 1.3 Інструкції та ст. 11
Закону України “Про державний матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
визнано апеляційним судом таким, що несе відповідальність за
недоторканість і зберігання нафтопродуктів 1 групи.
Отже, апеляційним господарським судом до правовідносин сторін
застосовані приписи Інструкції та Закону України “Про Державний
матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
від 24.01.97 № 51/97–ВР.
Проте, з висновками апеляційної інстанції погодитись не можна,
оскільки до них суд дійшов без повного з’ясування обставин
справи, що спричинило порушення норм матеріального та
процесуального права, та є підставою для скасування постанови.
Як вбачається з матеріалів справи, процес закладки матеріальних
цінностей до держрезерву відбувся у 1992-93 р.р. і регулювався
постановою від 06.05.83 р. № И-28, якою затверджена інструкція.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, зберігання і
відпуску нафтопродуктів І групи на пунктах відповідального
зберігання на підприємства і організації - відповідальних
зберігачів покладається:
- ведення обліку нафтопродуктів;
- своєчасне надання в територіальне управління оперативної
звітності;
- щомісячне повідомлення у звітах про рух нафтопродуктів та 1
раз на півріччя – відповідному територіальному управлінню
організації П\Я А-1442 за формою 1-ЦСУ;
- здійснення щорічної інвентаризації, за результатами якої
теруправління надають організації П/Я А-1442 зведений звіт про
результати проведеної інвентаризації на всіх пунктах
відповідального зберігання.
Виконання сторонами вимог зазначеної Інструкції господарськими
судами не досліджувалося. Відповідно до п. 2.26 Інструкції
приймальний акт (схоронне зобов’язання) підписується керівником,
головним бухгалтером, матеріально відповідальною особою, а тому
суду необхідно було перевірити правомочність підписання вказаних
документўв особою, яка їх підписала від імені ВАТ
“Вінницянафтопродукт” та з’ясувати підстави оформлення актів за
формою Р-16 іншими відповідачами у справі, та як означені акти
свідчать про наявність правовідносин з Держкомрезервом.
Судами попередніх інстанцій не з’ясована правова природа спірних
правовідносин, не дана належна оцінка твердженням ВАТ
“Вінницянафтопродукт” стосовно того, що воно не було
відповідальним зберігачем матеріальних цінностей держрезерву,
оскільки функції товариства були передбачені розпорядженням КМУ
від 22.12.92 № 862-р, не надана оцінка листу ВАТ
“Вінницянафтопродукт” від 28.07.99 № 02-2-294 отриманого
Держкомрезервом 30.07.99 з пропозицією здійснити переміщення
мазуту на ті підприємства, де він фактично зберігається, з
наданням актів за формою Р-16.
Кім того, апеляційний господарський суд залишив поза увагою те,
що порушення в зберіганні матеріальних цінностей держрезерву
були виявлені 18.11.99 р., а з позовом до суду Держкомрезерв
звернувся 03.02.2003 р., а відтак суду необхідно було б
обговорити питання пропуску позивачем процесуального строку
позовної давності. Розгляд клопотання позивача з цього питання
та з'ясування причин пропуску строку позовної давності пов'язано
з встановленням обставин, які призвели до пропуску цього строку.
Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що
Житомирський апеляційний господарський суд з порушенням норм
матеріального права та без повного з'ясування всіх обставин
справи задовольнив позов, Оскільки викладені обставини не були
предметом дослідження господарського суду, рішенням якого позов
було задоволено за рахунок залучених до участі у справі
відповідачів, останнє також підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду слід повно та
всебічно встановити всі обставини справи, врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог Закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Вінницянафтопродукт” задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від
05.08.2003р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 20.02.2004р. зі справи № 10/93-03
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Вінницької області.