ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22-29.04.2004 Справа N А-03/243-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.,
розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу
спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові (надалі СДПІ у
м. Харкові)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 28.01.04
у справі N А 03/243-03 господарського суду Харківської
області
за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго" (надалі
Компанія )
до СДПІ у м. Харкові
про визнання недійсними актів ненормативного характеру
В засіданні взяли участь представники
позивача: Солдатенков А.М. (за дов. N 01-62 юр /2364 від
02.09.03), Титов О.В. (за дов. N 01-62 юр /2946 від 14.10.03),
Завсеголов В.Г. (за дов. N 01-32 /2453 від 08.09.03) - у засіданні
22.04.04
відповідача: Москаленко Г.І. (за доруч. N 3970/10/10-025 від
21.04.04), Короткова Н.М. (за доруч. N 2207/10/10-025 від
02.03.04), Фоменко Н.О. (за доруч. N 8871/10/10-025 від 21.04.04),
Буршаєвська Ф.О. (за доруч. N 3983/10/10-025 від 21.04.04) - у
засіданні 22.04.04
У відповідності до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 22.04.04 було оголошено перерву до 29.04.04 для
підготовки та оголошення вступної та резолютивної частин постанови
колегії суддів Вищого господарського суду України.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 29.04.04 сторін,
у відповідності до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонам направляється
повна постанова колегії суддів Вищого господарського суду України
в установлений термін.
Рішенням від 04.11.03 господарського суду Харківської області
(суддя Подобайло З.Г.) задоволено позовні вимоги Компанії до ДПІ у
м. Харкові.
Визнано недійсним розпорядження про внесення змін у визначену
платником суму ПДВ за результатами попередньої перевірки
податкових декларацій за квітень, червень 2002 року
N 40/33-30013/954 від 09.08.02 про зменшення суми бюджетного
відшкодування за квітень на 1 008,2 тис. грн., за червень на
553,8 тис. грн. та податкове повідомлення-рішення
N 0000320813/33-310 від 09.08.02 про визначення Компанії
податкових зобов'язань у розмірі 1 002 000,00 грн.,
813 800,00 грн. основного платежу, 188 200,00 грн. штрафних
санкцій.
Стягнуто з СДПІ у м. Харкові на користь Компанії судові
витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі
118 грн.
Підставою для задоволення позовних вимог було неприйняття до
уваги посилання СДПІ у м. Харкові на відсутність у Компанії форми
бухгалтерського обліку понаднормативних втрат, оскільки
відсутність зазначеної форми ніяким чином не впливала на
відповідність висновків акту перевірки приписам чинного
законодавства.
Також, СДПІ у м. Харкові не надало до суду спростувань тих
обставин, які б спростовували надані Компанією докази про
правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту у
відповідності з нормами чинного податкового законодавства.
Постановою від 28.01.04 Харківського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого судді
Карбань І.С., суддів Твердохліба А.Ф., Шевель О.В.) рішення від
04.11.03 господарського суду Харківської області залишено без
змін, а апеляційна скарга СДПІ у м. Харкові без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що
господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог
чинного законодавства та вимог ст. 33, 38, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи
відповідно до чинного законодавства, та надав належну правову
оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а тому рішення суду
залишено без змін.
Апеляційною інстанцією також враховано, що згідно з п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових витрат виробництва та обігу включається
сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
СДПІ у м. Харкові з постановою Харківського апеляційного
господарського суду не погоджується, оскарживши постанову та
рішення попередніх судових інстанції у касаційному порядку до
Вищого господарського суду України.
СДПІ у м. Харкові вважає, що прийняті рішення та постанова
попередніх інстанцій не відповідають діючому законодавству та
підлягають скасуванню, оскільки судові інстанції не в повному
обсязі встановили всі обставини по справі та не дали їм належної
правової оцінки, а висновки суду суперечать обставинам справи.
СДПІ у м. Харкові у касаційній скарзі вказує, що в процесі
перевірки встановлено порушення Компанією вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки до складу податкового кредиту безпідставно
включено витрати по придбанню понаднормативної (комерційної)
електроенергії, яка не відноситься до складу валових витрат
підприємства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін та суддю-доповідача, встановила
наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 30.09.02 СДПІ у
м. Харкові на підставі матеріалів позапланової виїзної перевірки
склала акт про перевірку питання правомірності відшкодування ПДВ
із бюджету за квітень, червень 2002 року N 28/33-3.
В акті перевірки було зазначено, що суми ПДВ за ставкою 20%
необґрунтовано віднесено до податкового кредиту понаднормативної
електроенергії і становлять у квітні - 1 521,8 тис. грн.,
у червні - 853,4 тис. грн., у зв'язку з чим порушено вимоги
п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а всього Компанією за квітень 2002 року
придбано 513,952 млн. квт. год. електроенергії на суму
51 447,8 тис. грн., реалізовано електроенергії згідно з
лічильниками споживачів у кількості 351,526 млн. квт. год., а
фактичні витрати на транспортування електроенергії (комерційні) за
квітень становлять 161,343 млн. квт. год.
У червні 2002 року Компанією придбано 438,542 млн. квт. год.
електроенергії на суму 46 255,5 тис. грн., реалізовано
електроенергії згідно з лічильниками споживачів у кількості
330,567 млн. квт. год., фактичні втрати на транспортування
електроенергії (комерційні) становлять 107,624 млн. квт. год.
В акті перевірки також вказано про порушення Компанією вимог
Положення "Про безготівкові розрахунки в національній валюті"
N 135 ( z0368-01 ) (z0368-01)
від 29.03.01 та п.п. 7.3.1 ст. 7, п. 11.11
ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при виписанні податкової накладної N 13063/20 від
19.04.02 ОПХ "Елітне" за ставкою 20% по першій із подій, що
сталася раніше, згідно якої спожита електроенергія у квітні
2002 року по ставці 20% складає 11 389 квт. год. на суму
1 772,30 грн., замість 2 9721 квт. год. згідно рахунку та даних
особового рахунку.
Також, в акті перевірки Компанії вказано, що при розрахунках
за електроенергію з отриманої оплати зараховувалася сума
1 772,3 грн., в т.ч. ПДВ 354,46 грн., як поточна оплата
електроенергії придбаної у квітні, а суму 3 723,24 грн. зараховано
в рахунок погашення заборгованості за 1999 рік без ПДВ, у зв'язку
з чим у квітні 2002 року занижено податкові зобов'язання у сумі
2 852,40 грн., ПДВ 570,4 грн.
В акті також зроблено висновок, що по результатах перевірки
сума ПДВ, яка належить до відшкодування з бюджету згідно
декларацій по ПДВ, зменшена на заявлені суми до відшкодування з
бюджету, а всього у сумі 1 562 025,0 грн., у т. ч. за квітень -
1 008 172,00 грн., за червень - 553 853,00 грн. та додатково
нарахована усього на суму 813,8 тис. грн., за квітень -
514,8 тис. грн., за червень - 299,6 тис. грн..
На підставі вказаного акту СДПІ у м. Харкові прийняла
розпорядження про внесення змін у визначену платником суму ПДВ за
результатами попередньої перевірки податкових декларацій за
квітень, червень 2002 року від 09.08.03 N 40/33-30013/954, на
підставі якого зменшено суми бюджетного відшкодування за квітень
на суму 1 008,2 тис. грн., за червень на 553,8 тис. грн. та
податкове повідомлення-рішення від 09.08.03 N 0000320813/33-310
про визначення Компанії податкових зобов'язань у розмірі
1 002 000,00 грн., 813 800,00 грн. основного платежу та
188 200,00 грн. штрафних санкції.
Приймаючи оскаржені рішення попередні судові інстанції
врахували, що згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами та доповненнями, далі Закон)
датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт,
послуг), вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше,
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку, як оплата товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за
готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника
податку, а при відсутності такої дати, інкасації готівкових коштів
у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата
відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчують факт виконання робіт (послуг) платником
податку.
У разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги)
вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з
таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і
до складу податкового кредиту не включаються.
В той же час було враховано, що згідно з п. 11.11 ст. 11
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
тимчасово, до набрання чинності Податкового
кодексу України, платники податку, які продають енергію, можуть
визначати базу оподаткування операцій з продажу таких товарів
(послуг) за касовим способом.
Касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з
продажу товарів (послуг) визначено, як спосіб податкового обліку,
за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з
продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок
або у касу такого платника податку чи отримання ним інших видів
компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий
кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника
податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи
дата надання інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату
виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем
або банківськими чи персональними чеками).
Судові інстанції взяли до уваги посилання СДПІ у м. Харкові
на Інструкцію із складання, надання звітів та аналізу даних
відомчої форми звітності 1-Б-ТВЕ "Структура балансу електроенергії
та технологічних витрат електроенергії на передачу по електричним
мережам", зазначивши, що нормативні втрати Компанії згідно
затверджених норм по технологічних причинах становлять: у квітні -
85,252 млн. квт. год., у червні - 66,983 млн. квт. год.
Даючи оцінку на вказані посилання СДПІ у м. Харкові, судові
інстанції правомірно прийшли до висновку, що нормативне значення
технологічних витрат електроенергії відображає рівень фізичних
витрат електроенергії в електричних мережах при умовах їх належної
експлуатації, але це не відноситься до компетенції органів
державної податкової служби, та не входить до дослідження порядку
та підстав для встановлення нормативів.
Також, фінансовий, податковий, статистичний і інші види
звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на
даних бухгалтерського обліку, а тому судові інстанції при
прийнятті рішень зазначили, що в п. 6 Положення (Стандарту)
бухгалтерського обліку 9 "Запаси" ( z0751-99 ) (z0751-99)
визначено, що для
цілей бухгалтерського обліку запаси включають матеріальні
цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт,
надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних
потреб, незавершеного виробництва у виді не закінчених обробкою і
зборкою деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних
процесів, готову продукцію, як виготовлена суб'єктом
господарювання для продажу і відповідає технічним і якісним
характеристикам, передбаченим договором або іншим
нормативно-правовим актом, товари у виді матеріальних цінностей,
що придбані (отримані) і утримуються ним з метою подальшого
продажу, або малоцінні та швидкозношуючі предмети, що
використовуються протягом не більш одного року або нормального
операційного циклу, якщо він більше одного року, молодняк тварин і
тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового
господарства, якщо вони оцінюються відповідно до сьогодення
Положенню (стандартові) та те, що операції по придбанню і
реалізації електроенергії відображаються в бухгалтерському обліку
без застосування рахунків класу 2 "Запаси".
СДПІ у м. Харкові в обґрунтування правомірності нарахування
податкових зобов'язань по ПДВ та виключення з податкового кредиту
по даному податку відповідних сум посилалося на результати
перевірки з питань визначення валових витрат, зазначаючи, що
електроенергія, яка не пройшла по лічильниках до споживача та не
брала участі у виробничому процесі Компанії, є понаднормативною і
не повинна відноситись до складу валових витрат відповідно
п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки ці витрати не пов'язані з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судові інстанції правомірно прийшли до висновку, що при проведенні
перевірки та формуванні висновків щодо неправомірності включення
до валових витрат частини витрат і віднесення до податкового
кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні електричної енергії, СДПІ у
м. Харкові невірно врахували вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
СДПІ у м. Харкові надані Компанією докази про те, що
електрична енергія була придбана для подальшого продажу
користувачу (користувачам), тобто у відповідності до виду
господарської діяльності та того, що якась частка поставленої
виробником (продавцем) електричної енергії не була направлено
кінцевому споживачеві, не спростувала.
Оскільки у відповідності до п. 11.2.1 ст. 11 вказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що датою збільшення валових витрат
виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника
податку на оплату товарів (робіт, послуг), чи дата оприбуткування
платником податку товарів, а для робіт (послуг) є дата фактичного
отримання платником податку результатів робіт (послуг), а
порушення вказаного порядку в акті перевірки не зазначено, то
Компанією вимоги законодавства дотримано.
Судовими інстанціями також враховано, що в п. 5.3, п. 5.10
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
наведений вичерпний перелік операцій, по яких
витрати не включаються до складу валових витрат і він не містить
витрати на оплату електричної енергії, яка може бути втраченою при
транспортуванні, тобто на оплату "понаднормативної
електроенергії", а тому у СДПІ у м. Харкові не було законних
підстав для широкого тлумачення окремих вимог статей Закону.
Також судовими інстанціями правомірно зазначено, що в акті
перевірки не вказано яким чином, на підставі яких документів було
встановлено об'єми "придбаної понаднормативної" електроенергії, та
ким і коли для Компанії було встановлено нормативи, та як ці
операції відображено в бухгалтерському обліку, та що суперечить
приписам Порядку оформлення та реалізації документальних перевірок
щодо додержання податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами.
Щодо визначення дати збільшення податкових зобов'язань по ПДВ
та податкового кредиту, згідно з п. 11.11 ст. 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, то колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає, що попередніми судовими
інстанціями правомірно зазначено, що і в акті перевірки СДПІ у
м. Харкові, і в поясненнях представників Компанії відсутні
відомості про дослідження обставин, наведених у вказаній нормі, та
чи мало місце порушення порядку визначення дати збільшення
податкових зобов'язань по ПДВ та податкового кредиту Компанією.
Відповідно до положень п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, які не підтверджені податковими накладними, але СДПІ у
м. Харкові не спростувало факт одержання Компанією податкових
накладних за придбану та оплачену електричну енергію.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що при здійсненні перевірки та виключенні відповідних сум
ПДВ зі складу податкового кредиту з тих підстав, що відповідні
суми витрат по придбанню електроенергії не відносяться до складу
валових витрат Компанії. У той же час СДПІ у м. Харкові такі суми
витрат із складу валових витрат не виключила, що позбавляє СДПІ у
м. Харкові права виключення певних сум, витрати по яких віднесені
до складу валових витрат, зі складу податкового кредиту, а тому,
за таких обставин, судовими інстанціями вірно зроблено висновки,
що акт перевірки в частині виключення з податкового кредиту за
квітень - 1521,8 тис. грн., за червень - 853,4 тис. грн. сум ПДВ з
понаднормативної електроенергії, які підтверджені податковими
накладними, зроблені з перевищенням повноважень СДПІ у м. Харкові
і не відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим,
зменшення суми бюджетного відшкодування на 1 562,0 тис. грн. є
також неправомірним.
Щодо встановлення СДПІ у м. Харкові заниження податкових
зобов'язань у сумі 570,4 грн. з ОХП "Елітне", то вказана сума не
увійшла в донараховану суму у розмірі 813,8 тис. грн. за
результатами перевірки, оскільки ця сума податкових зобов'язань
визначена у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від
09.10.02 N 0000320813/33-3/0, а тому не потребує узгодження з
платником податку на додану вартість, оскільки донарахована сума у
розмірі 813,8 тис. грн. складається з донарахованого ПДВ за
квітень 2002 року у розмірі 514,8 тис. грн. та червень 2002 року у
розмірі 299,6 тис. грн., що за підсумком складає 814,4 тис. грн.
та є більшою на 0,6 тис. грн. (570,4 грн. після округлення).
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 28.01.04 у справі N А-03/243-03 господарського суду
Харківської області залишити без змін.