ВИЩИЙ господарський СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29.04.2004 Справа N 6/27
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, доповідача, суддів,
за участю повноважних представників: позивача, відповідача
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "ДД" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29 вересня 2003 року у справі
за позовом ТзОВ ТПФ "Ф" до ВАТ "ДД" про стягнення 10726751, 52
гривень,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17
червня 2003 року з відповідача на користь позивача стягнено
1411385, 53 грн. основного боргу, 191915, 26 грн. пені, 3% річних
в розмірі 156947, 79 грн., судові витрати. В решті позову
відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної заяви відповідача
відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
29 вересня 2003 року рішення суду залишено без змін
Не погоджуючись з постановою суду, ВАТ "ДД" просить її скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в
задоволенні касаційної скарги, оскільки вважає, що господарським
судом при прийнятті оскаржуваної постанови порушень закону не
допущено.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, на виконання умов договорів від 23.05.2000
року № 20-1085-02; № 20-1086-02; № 21-0258- 02 від 06.02.2001 року
відповідачем був отриманий залізорудний концентрат, який останній
своєчасно не оплатив.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що сума боргу відповідача перед позивачем становить
1411385, 53 грн. і тому обгрунтовано рішенням суду стягнута з ВАТ
"ДД".
Враховуючи, що п. п. 6.6 вказаних договорів передбачають стягнення
пені, з відповідача законно стягнено пеню в сумі 191915, 26 грн.
Згідно ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час
прострочення три проценти річних з простроченої суми, якщо законом
або договором не встановлений іншій розмір процентів.
Як встановлено судом, розмір суми 3% річних становить 156947, 79
грн.
Крім того, судом апеляційної інстанції обгрунтовано визнані
безпідставними посилання відповідача на порушення господарським
судом вимог ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки він не довів обставин, на які посилався як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, у рішенні суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано стягнув з ВАТ "ДД" 1411385, 53 грн. основного
боргу, 191915, 26 грн. пені, 3% річних в розмірі 156947, 79 грн.
Правильним, також, апеляційний господарський суд вважав висновок
місцевого суду про відмову в задоволенні зустрічного позову ВАТ
"ДД", оскільки подальше схвалення зазначених договорів, шляхом
часткової оплати вартості отриманої продукції, на підставі ч. 2
ст. 63 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, робить угоду дійсною з моменту її
укладення.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29
вересня 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "ДД" -
без задоволення.