ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 6/204
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Приватного підприємця Грачова Д.Т.
скаргу
на постанову від 16.01.2004р. Запорізького
апеляційного господарського суду області
у справі № 6/204 Господарського суду Запорізької області
за позовом Приватного підприємця Грачова Д.Т.
до Державної податкової інспекції у Шевченківському
р-ні м. Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – Лозаренко В.М., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Грачов Д.Т. звернувся з позовом до
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 29.12.2003р. № 0001661702/3 в частині
донарахування податку на додану вартість в сумі 3.892,00грн. та
штрафних санкцій у розмірі 972,00грн.
Розглянувши справу по суті, Господарський суд Запорізької
області (суддя Місюра Л.С.) рішенням від 16.10.2003р. позов
задовольнив.
Постановою від 16.01.2004р. Запорізького апеляційного
господарського суду області (колегія суддів О.В.Юхименко,
В.А.Кричмаржевський, В.М.Хуторний) апеляційну скаргу ДПІ у
Шевченківському районі м. Запоріжжя - задоволено. Рішення
господарського суду Запорізької області від 16.10.2003р. у
справі № 6/204 скасовано. В позові Приватному підприємцю Грачеву
Д.Т. відмовлено.
Приватний підприємець Грачев Д.Т. звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 16.01.2004р. Запорізького апеляційного
господарського суду області у справі № 6/204 Господарського суду
Запорізької області, а позовні вимоги задовольнити у повному
обсязі.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі
м. Запоріжжя було проведено перевірку ПП Грачева Д.Т. з питань
дотримання вимог податкового законодавства за період з
25.05.2000р. по 31.12.2001р. За результатами перевірки складено
акт від 27.06.2002р. № 17/222-164.
Зокрема, перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
-
на момент перевірки відсутня податкова накладна № 1016501/3 від
30.11.2000р. від ПП Чістякова О.Л. на суму 19.460,54грн. (ПДВ =
3.892,11грн.). В результаті зазначеного порушення, приватним
підприємцем в податковій декларації по ПДВ за листопад 2000р.
завищена сума податкового кредиту по ПДВ на суму ПДВ =
3.892,00грн. Сума дозволеного кредиту визначена у розмірі
13.281,00грн. Також підприємцем безпідставно заповнено рядок 22
розділу III “Розрахунки з бюджетом за звітний період” податкової
декларації, порушено п. 5.9 ст. 5 Порядку заповнення та подання
податкової декларації по податку на додану вартість.
Таким чином перевіркою визначено, що позитивне значення чистої
суми зобов'язань з ПДВ у розмірі 5.594,00грн. = 18875-13281
(колонка Б рядка 18.1 розділу III “Розрахунки з бюджетом за
звітний період” у відповідності із пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що на
8.427,00грн. менше ніж визначено підприємцем в податковій
декларації по ПДВ за листопад 2000р. (8.427,00 = 5594- (-2833)).
Приватний підприємець Грачов Д.Т. не виправив помилки самостійно
в наступних податкових періодах. Зазначені порушенні призвели до
заниження позитивного значення чистої суми ПДВ в декларації за
листопад 2000р. у розмірі 5.594,00грн. та завищення від'ємного
значення чистої суми ПДВ у розмірі 2.833,00грн.
На підставі акта документальної перевірки відповідно до
пп. 17.1.1, пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
заступником
начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було
прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2002р.
№ 0001661702/0-739 про донарахування ПДВ, застосування та
стягнення з приватного підприємця фінансових санкцій у сумі
11.636,75грн. на яке приватним підприємцем було подано скаргу до
ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя. За результатами
розгляду скарги начальник ДПІ у Шевченківському районі
м. Запоріжжя скасував вищезазначене податкове
повідомлення-рішення в частині 499,00грн. донарахованого ПДВ
(повідомлення-рішення від 16.08.2002р. № 0001661702/1-863). Не
погоджуючись з вищезазначеним рішенням ПП Грачовим Д.Т. подано
повторну скаргу до ДПА у Запорізькій області. Рішенням ДПА у
Запорізькій області від 23.10.2002р. № 329/14/25-020 скаргу
залишено без задоволення. Рішенням від 27.12.2002р.
№ 20469/7/25-0115 ДПА України податкове повідомлення-рішення ДПІ
у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 05.07.2002р.
№ 0001661702/0-739 в частині 226,75грн. штрафних санкцій
скасовано, на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
застосовано 1.133,75 грн. штрафних санкцій з податку
на додану вартість.
На підставі рішення ДПА України від 27.12.202р.
№ 20469/7/25-0115 приватному підприємцю було надіслано податкове
повідомлення-рішення від 29.12.2002р. № 0001661702/3 в якому
визначено податкове зобов'язання в загальній сумі 12.044,75грн.
(9.088,00грн. - основний платіж, 2.956,75грн. - штрафні
санкції).
Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
29.12.2003р. № 0001661702/3 в частині донарахування податку на
додану вартість в сумі 3.892,00грн. та штрафних санкцій у
розмірі 972,00грн. було предметом судового позову.
Колегія суддів зазначає, що згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2
статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається у момент виникнення
податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал
податкової накладної надається покупцю, копія залишається у
продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що
оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються
окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним
податковим документом і одночасно розрахунковим
документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або
часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка
товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості,
перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається
в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому
центральним органом державної податкової служби України, та
враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом
строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати
податків.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Як встановлено судом, донарахування податку на додану вартість
здійснено внаслідок того, що на момент перевірки була відсутня
податкова накладна від 30.11.2000р. № 1016501/3 від ПП Чістякова
О.Л. на суму 19460,54грн (ПДВ – 3892,11грн.)., яка була
зареєстрована у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).
В результаті зазначеного порушення, приватним підприємцем в
податковій декларації по ПДВ за листопад 2000р. завищена сума
податкового кредиту по ПДВ на суму 3.892,00грн. (ПДВ).
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи позивача стосовно того, що він вказав в декларації по ПДВ
за грудень 2000р. суму в розмірі 3.892,00грн. у рядку 10.1 тим
самим виключив із податкового кредиту суму вказану у податковій
декларації по ПДВ за листопад, до уваги судовою колегією не
приймаються.
Як встановлено апеляційним судом, сума 3.892,00грн. в декларації
за грудень 2000р. в рядку 10.1 та рядку 16 відсутня.
При цьому, виправлення помилки при заповненні декларації, на той
період, здійснювалось шляхом коригування. Зокрема коригування
податкового кредиту визначав підпункт 5.8 пункту 5 “Порядку
заповнення та подання податкової декларації з податку на додану
вартість” (затв. Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, та
зареєстрованого в Мінюсті 9.07.1997р. за N250/2054).
Зазначеним пунктом передбачено, що коригування, які стосуються
поставок товарів (робіт, послуг), мають місце і в частині
податкового кредиту декларації платника податків - покупця цих
товарів, робіт та послуг. Та при заповненні рядка 16
обов'язковим є подання додатка 2 до податкової декларації.
Як встановлено апеляційним судом, зазначених дій по коригуванню
податкового кредиту позивачем не здійснено.
Приймаючи до уваги, що приватний підприємець на момент перевірки
не підтвердив спірну суму віднесену до податкового кредиту
вказаними Законом України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
документами обліку, не надав до ДПІ коригування
цієї суми, судова колегія вважає, що ДПІ у Шевченківському
районі правомірно донараховано податок на додану вартість та
застосовано штрафні санкції передбачені пп. 17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову від
16.01.2004р. Запорізького апеляційного господарського суду
правомірною та не вбачає підстав для задоволення касаційної
скарги.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Грачова Д.Т. залишити без
задоволення.
Постанову від 16.01.2004р. Запорізького апеляційного
господарського суду області у справі № 6/204 Господарського суду
Запорізької області залишити без змін.