ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 6/143н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірми
Асконта"
на постанову від 08.01.2004 р. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 6/143н Господарського суду Луганської області
за позовом Приватного підприємства "Фірми Асконта"
до Державної податкової інспекції у Артемівському районі
м. Луганська
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача - Мосьпан Ю.В., за довіреністю Бажаєв О.Г. -
директор
відповідача - не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Луганської області від
14.08.2003 року у справі N 6/143н (судця Іноземцева Л.В.), яке
залишено без змін постановою від 08.01.2004 р. Донецького
апеляційного господарського суду (колегія суддів М.В. Калантай,
Н.Л. Величко, Г.Я. Старовойтова) відмовлено у задоволенні позову
Приватного підприємства "Фірми Асконта", м. Луганськ до Державної
податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
20.06.2003 року N 000022601/0, згідно якого позивачу визначено
податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в
сумі 73842 грн., основний платіж - 59406 грн., штрафна санкція -
14436 грн.
Приватне підприємство "Фірма Асконта" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
суд скасувати рішення Господарського суду Луганської області від
14.08.2003 року у справі N 6/143н та постанову від 08.01.2004 р.
Донецького апеляційного господарського суду і прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган здійснив
документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог
податкового законодавства з податку на додану вартість за період з
05.02.2003 року по 01.05.2003 року, за наслідками якої був
складений акт від 17.06.2003 року N 216/Т/1-26/21820635.
На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у
Артемівському районі м. Луганська прийняла податкове
повідомлення-рішення N 000022601/0 від 20.06.2003 року., яким
позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на
додану вартість в сумі 73842 грн., основний платіж - 59406 грн.,
штрафна санкція - 14436 грн., оскільки позивачем віднесено до
податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що видані
підприємствами не зареєстрованими як платники ПДВ.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 7.5.1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою
виникнення права платника податку на податковий кредит вважається
дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Згідно п. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними.
Підпункт 7.2.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
надає право складання податкових накладних
виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Як встановлено місцевим та апеляційним судами, контрагенти
позивача - МПП "Ремсервіс", МПП "Прометей", ПП "ВЕВ",
МПП "Поліформ" на дату видачі податкових накладних не були
платниками податку на додану вартість, свідоцтва про реєстрації їх
як платників податку були анульовані на підставі відповідних
судових рішень, у зв'язку з чим ці підприємства були виключені із
Реєстру платників податку, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, зазначені податкові накладні не можуть бути
підставою виникнення податкового кредиту, оскільки видані особами,
які згідно п.п. 7.2.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не мали права їх видавати.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову від
08.01.2004 р. Донецького апеляційного господарського суду
правомірною та підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторони
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірми Асконта"
залишити без задоволення.
Постанову від 08.01.2004 р. Донецького апеляційного
господарського суду у справі N 6/143н Господарського суду
Луганської області залишити без змін.