ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 6/284
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Відділення Державного казначейства у
судовому засіданні м. Свердловську
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 23.12.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 62
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до 1. Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
2. Відділення Державного казначейства
у м. Свердловську
про стягнення з Державного бюджету України
процентів в сумі 131 457,90 грн. за
несвоєчасне відшкодування бюджетної
заборгованості з податку на додану
вартість (експортне відшкодування) за
липень 2002 року
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.11.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 23.12.2003р., по справі № 62 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України з рахунку
податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт,
послуг) на користь позивача проценти за період з 19.09.2002р. по
06.08.2003р. в сумі 131457 грн.90 коп. за несвоєчасне
відшкодування податку на додану вартість по декларації за липень
2002 року; стягнуте з відповідача-1 на користь позивача 716,29
грн. витрат по державному миту; стягнуте з відповідача-2 на
користь позивача державне мито в сумі 716,29 грн.
ВДК у м. Свердловську Луганської області в касаційній скарзі
просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та
прийняти нове рішення по даній справі, посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 32 Закону
України "Про Державний бюджет на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та ст. 25
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2003 року
без змін, а касаційну скаргу відповідача-2 без задоволення,
вважаючи, що касаційна скарга відповідача безпідставна та
необґрунтована.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередній інстанцій встановлене, що позивач, спільне
підприємство з іспанським інвестором "І", м. Свердловськ
Луганської області, надав Державній податковій інспекції у м.
Свердловську Луганської області податкову декларацію з податку на
додану вартість та розрахунок експортного відшкодування за липень
2002 року в строки, встановлені діючим законодавством.
Сума від'ємного значення податку за даними податкової декларації
становіть 2519816 грн. 00 коп. , у тому числі експортне
відшкодування в сумі 1597495 грн. 00 коп., решта бюджетного
відшкодування складає 922321 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.11.2002 р.
у справі № 43 стягнуто з Державного бюджету України на користь
спільного підприємства з іспанським інвестором "І", м. Свердловськ
Луганської області, бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за липень 2002 року в сумі 1597 495 грн. 00 коп.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
13.02.2003 р. рішення господарського суду у справі № 43 залишено
aeg змін, тобто набрало законної сили з 13.02.2003р.
Позивач звернувся до відділення Державного казначейства у м.
Свердловську Луганської області з заявою про виконання наказу
господарського суду № 43 від 18.02.2003р.
Фактично відшкодування здійснено в наступному порядку: 16.12.2002
р. - в сумі 57063 грн. 26 коп. ; 15.01.2003 р. - в сумі 4358 грн.
26 коп. ; 26.02.2003 р. - в сумі 2478 грн. 28 коп. ; 06.08.2003 р.
- в сумі 1533 595 грн. 20 коп.
Позивач, спільне підприємство з іспанським інвестором "І", м.
Свердловськ Луганської області, звернувся з позовом про стягнення
процентів в сумі 131457 грн. 90 коп. , нарахованих за період з
19.09.2002 р. по 06.08.2003 р. на суму бюджетної заборгованості за
липень 2002 року.
Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р.
№ 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
із
подальшими змінами і доповненнями передбачено, якщо за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України, протягом місяця,
наступного за звітним періодом.
За змістом пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. Суми, що не відшкодовані платнику
податків протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. Платник податку має право звернутись до
суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Згідно приписів п. 8.1. ст. 8 вищезазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт)
і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Пунктом 8.6 ст. 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
розрахунок експортного відшкодування подається разом з декларацією
з податку на додану вартість за відповідний звітний період;
експортне відшкодування здійснюється протягом 30 днів, наступних з
дня подання розрахунку експортного відшкодування.
Статтею 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
визначено, що у разі, коли сума
від'ємного значення податку не погашається сумами податкових
зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів,
така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на
умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає
після подання декларації за третій звітний період після виникнення
від'ємного значення податку.
Згідно Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на день її виникнення, протягом строку
її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутись з позовом про стягнення коштів бюджету, у тому числі
суми нарахованих процентів.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
господарськими судами правомірно задоволені позовні вимоги про
стягнення процентів нарахованих за несвоєчасне відшкодування
податку на додану вартість за податковою декларацією за липень
2002 року в сумі 131 457 грн. 90 коп. за період з 19.09.2002 р. по
06.08.2003 р.
Колегія суддів не бере до уваги довід касаційної скарги
відповідача-2 про те, що відповідно до своїх повноважень він не є
органом казначейства, який згідно з законом наділений правом
здійснення відповідного відшкодування за рішенням суду, оскільки
це протирічить нормам діючого законодавства.
Відповідно до приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів.
Стаття 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2003
рік" ( 380-15 ) (380-15)
встановлює, що виконання рішення, яке прийняте
державним органом, що відповідно до Закону має право на його
застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких
обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним
казначейством України. Рішення про стягнення коштів з рахунків, на
яких обліковуються кошти державного бюджету передаються до
Державного казначейства України.
Положенням про Державне казначейство України ( 590-95-п ) (590-95-п)
передбачено, що Державне казначейство є системою органів державної
виконавчої влади, до складу якої належить Державне управління та
його територіальні органи - управління Державного казначейства в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
з відділеннями у районах, містах та районах у містах.
Територіальним органом Держказначейства за місцезнаходженням
позивача є ВДК у м. Свердловську, до функцій якого згідно п. 7
зазначеного Положення ( 590-95-п ) (590-95-п)
входить здійснення повернення
за рахунок Державного бюджету зайво сплачених або стягнених
податків, зборів та обов'язкових платежів. Згідно ч. 3 пп. 7.7.3
п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування ПДВ з Державного бюджету здійснюється
шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку
на рахунок платника податку.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
з бюджету здійснюється органами Державного
казначейства України за висновками податкових органів або за
рішенням суду. Таки чином, саме Держказначейство прямо визнало та
задекларувало свій обов'язок проводити відшкодування з Державного
бюджету України грошових сум ПДВ.
Згідно ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виконання рішення
господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу,
який є виконавчим документом. Господарським судом Луганської
області на виконання рішення від 22.11.2002 р. видано наказ № 43
від 18.02.2003 року.
Доводи щодо неможливості нарахування процентів за несвоєчасне
виконання рішення суду, прийнятого до виконання органом, який
згідно з законом здійснює відповідне виконання судового рішення, а
також твердження відповідача-2 про те, що з часу набрання судовим
рішенням законної сили, заборгованість не може кваліфікуватись як
бюджетна не мають сенсу, оскільки: рішенням суду по справі № 62
стягнуті проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості, а
не за невиконання рішення суду; відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на
суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти по день
погашення бюджетної заборгованості включно.
Довід ВДК у м. Свердловську щодо штрафних санкцій за відстрочку
виконання судового рішення не відповідає фактичним обставинам по
справі. Судами не встановлено, що відповідачу-2 судом в порядку
ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надавалось відстрочення виконання
наказу Господарського суду Луганської області № 43 від
18.02.2003р.
Отже вина відповідача-2 в тривалому невиконанні рішення суду
знайшла своє підтвердження матеріалами справи. Отже попередніми
судовими інстанціями правомірно частина судових витрат покладена
на ВДК у м. Свердловську у відповідності із ст. 49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відділення Державного казначейства у м.
Свердловську від 14.01.2004 року № 67 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 23.12.2003 року у справі № 62
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 23.12.2003 року у справі № 62 - без змін.