ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 4/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому - Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську Луганської області
матеріали касаційних - відділення Державного казначейства
скарг у м. Свердловську
на постанову від 16.12.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 41
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до 1. Державної податкової інспекції
м. Свердловську Луганської області
2. Відділення Державного казначейства
у м. Свердловську
про стягнення з Державного бюджету України
процентів нарахованих за період з
22.03.2003р. по 06.08.2003р. в сумі 31
442, 27 грн. за несвоєчасне
відшкодування ПДВ по декларації за
грудень 2002 року
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.10.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 16.12.2003р., по справі № 41 позов
задоволене; стягнуте з Державного бюджету України рахунку податку
на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)
на користь позивача проценти за період з 22.03.2002р. по
06.08.2003р. в сумі 31442 грн.27 коп. За несвоєчасне відшкодування
податку на додану вартість по декларації за грудень 2002 року;
стягнуте з відповідача-1 на користь позивача 216,21 грн. витрат по
державному миту; стягнуте з відповідача-2 на користь позивача
державне мито в сумі 216,21 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську просить скасувати
ухвалену по справі постанову повністю та прийняти нове рішення по
справі, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, а саме ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 25 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, ст.
32 Закону України "Про державний бюджет України", п. 2 Указу
Президента України № 335/95 від 27.04.1995 року "Про державне
казначейство України", ст. 10 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.
6.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість,
затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації,
Державного казначейства України від 21.05.2001р. № 200/86
( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
08.06.2001 р. за № 489/5680 (далі Порядок).
ВДК у м. Свердловську Луганської області в касаційній скарзі
просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та
прийняти нове рішення по даній справі, посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 32 Закону
України "Про Державний бюджет на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
та ст. 25
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
.
У відзивах на касаційні скарги позивач просить залишити постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2003 року
без змін, а касаційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 без
задоволення, вважаючи, що касаційні скарги відповідачів
безпідставні та необґрунтовані.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно підпунктів 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами та
доповненнями) у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань,
що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг)
opnrcnl звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного
періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Держбюджету України протягом місяця наступного
після подачі декларації.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій
нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку
має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про
стягнення коштів з бюджету.
Згідно п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
В п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що експортне відшкодування надається
протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку
експертного відшкодування.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, що не відшкодовані платнику податку
протягом місяця, наступного після подачі декларації, вважаються
бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року
№ 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Державного казначейства України від
21.05.2001 року № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
). Відповідно до пунктів 6.3
- 6.5 цього Порядку ( z0489-01 ) (z0489-01)
податкові органи в особовому
рахунку платника податку за прострочення терміну відшкодування
податку на додану вартість нараховують проценти (на рівні 120 %
річних від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення), які за заявою платника податку можуть
бути перераховані на його розрахунковий рахунок або направлені на
погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Судами було встановлене, що згідно рішення господарського суду
Луганської області від 24.03.2003 року по справі № 6/75 по спору
між цими ж сторонами і матеріалів даної справи, за результатами
господарської діяльності позивача у грудні 2002 року утворилось
від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою
податкового кредиту, що склало 2532363,00 грн., у тому числі
експортне відшкодування 1542333,00 грн., решта бюджетного
відшкодування склала 990030,00 грн.
Податкова декларація з ПДВ за грудень 2002 року разом з
розрахунком експортного відшкодування були подані та зареєстровані
ДПІ у м. Свердловську 20.01.2003 року.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
12.05.2003 року по справі № 6/75 рішення господарського суду
Луганської області від 24.03.2003 року залишено без зміни.
Рішення господарського суду першої інстанції набрало законної сили
12.05.2003 року, на його виконання 27.05.2003р. місцевим судом
видано відповідний наказ, з яким позивач 05.06.2003 року звернувся
до Відділення державного казначейства у м. Свердловську.
Відшкодування в сумі 990030,00 грн. фактично здійснено 06.08.2003
року, про що Державна податкова інспекція у м. Свердловську була
повідомлена 07.08.2003 року. Висновок про відшкодування процентів
до дати погашення податкового боргу 06.08.2003 року казначейством
ДПІ не направлявся.
Внаслідок цього, СП "І" звернулось до суду з позовом про стягнення
з Державного бюджету України 31442,27 грн. - суми процентів за
несвоєчасне відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2002 року,
нарахованих за період з 22.03.2003 року по 06.08.2003 року включно
на суму бюджетної заборгованості 990 030,00 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.10.2003
року по справі № 41 позов СП "І" був задоволений у повному обсязі,
оскільки сума нарахованих процентів підтверджується актом звірення
розрахунків.
Довід касаційної скарги ДПІ у м. Свердловську щодо
необґрунтованості залучення її в якості відповідача по справі
колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.
ДПІ у м. Свердловську притягнута відповідачем-1 по справі, як
суб'єкт правовідносин по бюджетному відшкодуванню. Пунктом 10.2
ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що контроль за нарахуванням і сплатою
податку в бюджет здійснюють податкові органи.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
встановлені функції державних податкових
органів, зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства
про податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання
платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків інших платежів, тобто
податкові органи ведуть особовий рахунок позивача - платника ПДВ,
в якому відображаються дані про надходження коштів, списання їх з
рахунку, про нарахування процентів.
ДПІ у м. Свердловську повинна підтвердити правильність суми
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, заявленої
позивачем у позовній заяві до примусового відшкодування з бюджету.
Відповідно до п. 4.2 Порядку ( z0489-01 ) (z0489-01)
якщо рішення
арбітражного суду щодо відшкодування з державного бюджету суми ПДВ
або відсотків за бюджетною заборгованістю за несвоєчасно
відшкодовані суми надходять до органів Держказначейства, то для
забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування сум
ПДВ не пізніше наступного дня після одержання його копія
передається до податкового органу для формування висновку в
загальному порядку в п'ятиденний термін з дати надходження до
податкового органу
Таким чином, у Порядку ДПА України не тільки зобов'язала
нижчестоящі податкові органи видавати висновки в процесі виконання
рішення, але й встановила конкретний строк для виконання цього
зобов'язання. Отже, виконання податковим органом контролю щодо
правильності відшкодування ПДВ згідно рішень суду - це видача їм
висновку органу казначейства з підтвердженням сум ПДВ.
Доводи відповідача-1, що на суму бюджетної заборгованості проценти
лише нараховуються помилкові, оскільки в ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що платник податку має право в будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету. Оскільки в цій частині йдеться про
стягнення не суми бюджетної заборгованості, а коштів, то під
терміном кошти законодавець визначає і суму бюджетної
заборгованості, і суму нарахованих на неї процентів. Крім того,
нарахування процентів без їх відшкодування саме по собі не має
сенсу, оскільки не тягне за собою жодних правових наслідків ані
для платника податку, а ні для бюджету і тому суперечить змісту
вищезазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів не бере до уваги довід відповідача-2 про те, що
відповідно до своїх повноважень він не є органом казначейства,
який згідно з законом наділений правом здійснення відповідного
відшкодування за рішенням суду, оскільки це протирічить нормам
діючого законодавства.
Відповідно до приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів.
Стаття 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2003
рік" ( 380-15 ) (380-15)
встановлює, що виконання рішення, яке прийняте
державним органом, що відповідно до Закону має право на його
застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких
обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним
казначейством України. Рішення про стягнення коштів з рахунків, на
яких обліковуються кошти державного бюджету передаються до
Державного казначейства України.
Положенням про Державне казначейство України передбачено, що
Державне казначейство є системою органів державної виконавчої
влади, до складу якої належить Державне управління та його
територіальні органи - управління Державного казначейства в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
з відділеннями у районах, містах та районах у містах.
Територіальним органом Держказначейства за місцезнаходженням
позивача є ВДК у м. Свердловську, до функцій якого згідно п. 7
зазначеного Положення входить здійснення повернення за рахунок
Державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів
та обов'язкових платежів. Згідно ч. 3 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування ПДВ з Державного бюджету здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0489-01 ) (z0489-01)
з бюджету здійснюється органами Державного
казначейства України за висновками податкових органів або за
рішенням суду. Таки чином, саме Держказначейство прямо визнало та
задекларувало свій обов'язок проводити відшкодування з Державного
бюджету України грошових сум ПДВ.
Згідно ст. 116 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виконання рішення
господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу,
який є виконавчим документом. Господарським судом Луганської
області на виконання рішення від 24.03.2003 р. видано наказ № 6/75
від 27.05.2003 року.
Доводи щодо неможливості нарахування процентів за несвоєчасне
виконання рішення суду, прийнятого до виконання органом, який
згідно з законом здійснює відповідне виконання судового рішення, а
також твердження відповідача-2 про те, що з часу набрання судовим
рішенням законної сили, заборгованість не може кваліфікуватись як
бюджетна не мають сенсу, оскільки: рішенням суду по справі № 41
стягнуті проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості, а
не за невиконання рішення суду; відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на
суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти по день
погашення бюджетної заборгованості включно.
Довід ВДК у м. Свердловську щодо штрафних санкцій за відстрочку
виконання судового рішення не відповідає фактичним обставинам по
справі. Судами не встановлено, що відповідачу-2 судом в порядку
ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надавалось відстрочення виконання
наказу Господарського суду Луганської області № 6/75 від
27.05.2003р.
Отже вина відповідача-2 в тривалому невиконанні рішення суду
знайшла своє підтвердження матеріалами справи. Таким чином
попередніми судовими інстанціями правомірно частина судових витрат
покладена на ВДК у м. Свердловську у відповідності із ст. 49 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Свердловську
від 31.12.2003 року № 13997/10 та відділення Державного
j`gm`weiqrb` у м. Свердловську від 14.01.2004 року № 62 на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року у справі № 41 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.12.2003 року у справі № 41 - без змін.