Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 3/198-03-5946
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Ізмаїльської об'єднаної
судовому засіданні в м. державної податкової інспекції
Києві
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного
Господарського суду
від 18 грудня 2003 року
за позовом Приватного підприємця Ф-ої Н.М.
до Ізмаїльської об'єднаної
державної податкової інспекції
про Визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від
8.05.2003 № 130-23-2-
2262414442/4872
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: не з'явилися, телеграмою просили розглянути справи
за їх відсутності.
від відповідача
Приватним підприємцем Ф-ою Н.М. у серпні 2003р. заявлений позов
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від
8.05.2003 № 130-23-2-2262414442/4872 в частині визначення
податкових зобов'язань на суму 2509 грн. - фінансових санкцій за
порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Позовні вимоги
обґрунтовані відсутністю з боку Підприємця порушень, за які до
нього застосовані фінансові санкції та неправомірним проведенням
податковою службою перевірки позивача.
Рішенням господарського суду Одеської області від 6 жовтня 2003р.,
ухваленим суддею, відмовлено у задоволенні позовних вимог про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ізмаїльської
об'єднаної державної податкової інспекції від 8.05.2003
№ 130-23-2-2262414442/4872 з огляду на приписи Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Рішення суду
вмотивоване доведеністю факту невідповідності готівкових коштів на
місці проведення розрахунків коштам, вказаним в "Х"-звіті та
правомірним застосування податковою службою фінансових санкцій до
позивача на підставі статті 22 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Одеський Апеляційний господарський суд постановою від 18 грудня
2003 року перевірене рішення Господарського суду Одеської області
скасував, позовні вимоги Приватного підприємця задовольнив,
визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської
ОДПІ від 8.05.2003 № 130-23-2-2262414442/4872 в частині
застосування фінансових санкцій на суму 2509 грн. Постанова
апеляційного суду вмотивована приписами статті 2 і 15 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
з
огляду на недоведеність факту порушень, за які до Приватного
підприємця застосовані фінансові санкції. Апеляційний суд,
посилаючись на вимоги Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
зауважив на
тому, що ДПІ проведена саме оперативна перевірка позивач, що не
відповідає вимогам статті 15 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що
постанова Одеського апеляційного господарського суду прийнята з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, постанову у справі скасувати. Податкова служба
обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом невірно застосовані до
спірних правовідносин приписи статті 15 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, які
регламентують підстави здійснення контролюючими органами контролю
за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку
проведення розрахунків за товари, послуги та інших вимог цього
Закону шляхом проведення перевірок. Зауважує на тому, що Указ
Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
стосується лише перевірок
фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької
діяльності. Окрім того, ДПІ посилаючись на приписи статті 2 та 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
наголошує на тому, що апеляційний суд неправомірно
визнав відсутність підстав для застосування до позивача фінансових
санкцій, через невідповідність коштів, вказаних в "Хзвіті" коштам,
які знаходились на місці проведення розрахунків.
Приватним підприємцем Ф-ою Н.М. відзив на касаційну скаргу не
надіслано, просить розглянути справи у її відсутності.
Вищий господарський суд України переглянув матеріали справи,
заслухав доповідь судді та представника відповідача, який
підтримав доводи касаційної скарги і відзначає наступне.
Податковим повідомленням-рішенням Ізмаїльської об'єднаної
державної податкової інспекції від 8.05.2003
№ 130-23-2-2262414442/4872 позивачеві донараховано 2509 грн. -
фінансових санкцій за порушення вимог пункту 11 та 13 статті 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Оспорюване податкове повідомлення-рішення
відповідача прийняте на підставі акта № 0179 від 1.05.2003 року,
складеного за результатами перевірки магазину, що належить ПП Ф-й
Н.М., якою було встановлено такі порушення: пункту 11 статті 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
- реалізація восьми пляшок горілки "П" на загальну
суму 44 грн. без попереднього програмування їх кількості; - пункту
13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
- невідповідність готівкових коштів на
місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених в денному
звіті. За згадані порушення порядку застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг до Приватного підприємця були застосовані фінансові
санкції: на суму 85 грн. за порушення 11 статті 3 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та 2509
грн. - за порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Відповідно до вимог пункту 13 статті 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в
готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових
коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена
в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку
використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за
розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Тому,
вирішуючи даний спір про визнання недійсним податкового
повідомленнярішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової
інспекції від 8.05.2003 № 130-23-2-2262414442/4872 в частині
визначення податкових зобов'язань на суму 2509 грн. - фінансових
санкцій за порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суди зобов'язані
були, насамперед з'ясувати чи мало місце невідповідність сум
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у
позивача.
Господарський суд Одеської області, встановивши правомірність
застосування до позивача фінансових санкцій на підставі статті 22
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, визнав підтвердженим встановлений ДПІ факт
невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків
посилаючись на акт перевірки та опис наявних готівкових коштів та
денним звітом РРО. Апеляційний господарський суд, встановивши факт
порушення податковими органами порядку проведення перевірки
позивача та порядку оформлення акта ДПІ, дійшов висновку про
недоведеність факту порушення позивачем вимог пункту 13 статті 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Проте недотримання вимог щодо оформлення акта перевірки, а саме
відсутність у складеному державним податковим органом акті
перевірки підпису, а так само недодержання порядку проведення
перевірки не є підставою для визнання відповідного рішення
державного податкового органу недійсним без спростування фактів
порушення.
Право органів державної податкової служби здійснювати на
підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм
власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності, перевірки грошових документів,
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій,
товарнокасових книг, показників електронних контрольно- касових
апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків
за готівку із споживачами передбачено приписами статті 11 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. При
цьому періодичність таких перевірок встановлюється відповідно до
законодавства; в даному випадку періодичність проведення
позапланових перевірок дотримання суб'єктами підприємницької
діяльності вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, необмежена, а тому відсутні підстави
вважати перевірку, за результатами якої прийняте оспорюване
податкове повідомлення ДПІ неправомірною.
Органи державної податкової служби відповідно до вимог пункту 1
частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
в установленому законом порядку мають право:
здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно
від форм власності та у громадян, в тому числі громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки наявності свідоцтв
про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності,
спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Украєні" ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 15 Закону "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, контроль за додержанням
суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення
розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону
здійснюють органи державної податкової служби України шляхом
проведення планових або позапланових перевірок згідно із
законодавством України.
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари
(послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової
служби України застосовуються фінансові санкції, визначені статями
17-24 цього Закону. Згідно приписів статті 25 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми фінансових
санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької
діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх
реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами
державної податкової служби України рішення про застосування таких
фінансових санкцій. Як вбачається з матеріалів справи,
донарахування позивачеві 2509 грн. - фінансових санкцій за
порушення вимог пункту 11 та 13 статті 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено у
оспорюваному податковому повідомленні- рішенні, процедура
прийняття якого запроваджена Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Проте визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення розповсюджується на
зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та
пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Заявлені до
стягнення фінансові санкції до податкових платежів відповідно до
приписів статті 14 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
не відносяться. Аналіз наведених приписів залишилися
поза увагою суду як першої, так і апеляційної інстанції, однак
встановлення та дослідження обставин правомірності та порядку
застосування і стягнення податковою службою фінансових санкцій з
позивача має суттєве значення для правильного застосування норм
матеріального права та вирішення даного спору по суті.
Ці обставини судами не досліджувалися, однак встановлення
перелічених вище фактів має суттєве значення для правильного
застосування норм матеріального права та вирішення даного спору по
суті.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
Господарському суду Одеської області необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні
обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-9, 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Одеської області від 6 жовтня 2003р.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18
грудня 2003 р. у справі № 3/198-03-5946 скасувати. Справу
скерувати для нового розгляду Господарському суду Одеської
області.
Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.