ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 2/90-03
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства
закритого типу “УТ” на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 04.12.2003 року
у справі № 2/90-03 господарського суду Вінницької області
за позовом Акціонерного товариства закритого типу “УТ”
до відповідача Управління містобудування та архітектури
Вінницької обласної державної адміністрації
третя особа Акціонерне товариство закритого типу “НЗ”
про визнання договору недійсним, стягнення 55 756,74грн.
за участю представників:
АТЗТ “УТ”
Управління містобудування та архітектури Вінницької
облдержадміністрації
АТЗТ “НЗ” – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Акціонерне товариство закритого типу “УТ” звернулося до
господарського суду Вінницької області з позовом та просило суд:
- зобов’язати відповідача звільнити передане товариству в
оренду приміщення від майна третіх осіб;
- визнати недійсним акт прийому-передачі основних засобів від
19.12.99р.;
- стягнути з Управління містобудування та архітектури
Вінницької обласної державної адміністрації 55 756,74грн. в
рахунок повернення сплачених орендних платежів.
-
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що не
має можливості користуватись, переданим йому відповідно до
укладеного з відповідачем договору № 21, приміщенням, у зв’язку
з незадовільним його технічним станом та наявністю у приміщенні
майна третіх осіб (а.с.2-4).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач звернувся
до суду з заявою, змінив предмет та підстави заявленого позову.
Вўдповўдно до поданої заяви, позивач просить:
- визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
охоронно-орендний договір № 21 від 16.12.99р., укладений
сторонами;
- стягнути з відповідача 55 756,74грн. в рахунок повернення
безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів (а.с.104-
105).
Вимоги позивача в частині визнання спірного договору недійсним
обгрунтовані тим, що відповідач не є тим органом, що може бути
орендодавцем державного майна за змістом норм Закону України
“Про оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.08.2003р.
до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, залучене АТЗТ “НЗ” (а.с.100-
101).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.09.2003р.
позов задоволено. Відповідно до рішення суду:
- визнано недійсним охоронно-орендний договір від 16.12.99р.
№ 21 “Про використання пам’ятки містобудування та архітектури –
комплекс споруд “ЕМ”;
- зобов’язано позивача в строк до 01.10.2003р. передати
відповідачу орендований об’єкт;
- з відповідача на користь позивача стягнуто 55 756,74грн. в
рахунок повернення коштів, сплачених в якості орендної плати
(а.с.111-117).
Прийнятий судовий акт мотивовано тим, що спірний договір не
відповідає чинному законодавству, оскільки об’єкт оренди –
Комплекс споруд “ЕМ” на момент укладення спірного договору мав
статус пам’ятки республіканського значення, у зв’язку з чим
відповідач не мав права передавати зазначений об’єкт в оренду.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
04.12.2003р. рішення господарського суду Вінницької області від
09.09.2003р. скасовано, у позові відмовлено (а.с.177-178).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове
рішення щодо відмови у позові, суд апеляційної інстанції виходив
з того, що об’єкт оренди є пам’яткою містобудування і
архітектури та переданий на баланс відповідачу Вінницькою
обласною державною адміністрацією, у зв’язку з чим відповідач,
згідно з нормами Закону Української РСР “Про охорону і
використання пам’яток історії та культури” ( 3600-09 ) (3600-09)
, який
діяв на момент укладення спірного договору, мав повноваження на
передачу його у користування за погодженням з спеціально
уповноваженим органом охорони пам’яток.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, АТЗТ
“УТ” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі
рўшення господарського суду Вінницької області від 09.09.2003р.
У поданій касаційній скарзі АТЗТ “УТ” посилається на порушення
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права. Так, скаржник вказує на те, що:
- в порушення вимог ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, прийнято
нові докази, хоча відповідач не обґрунтував неможливість їх
надання суду першої інстанції;
- безпідставно не застосовано норми Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, які
правомірно застосовані до спірних правовідносин судом першої
інстанції;
- помилково застосовано Закон Української РСР “Про охорону і
використання пам’яток історії та культури” ( 3600-09 ) (3600-09)
, оскільки
норми останнього суперечили Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
;
- не застосовано ст. 21 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, відповідно до якої орендар
має право на звільнення від сплати орендної плати, якщо він
фактично був позбавлений можливості використовувати орендоване
майно з незалежних від нього причин.
-
Відповідач у справі – Управління містобудування та архітектури
Вінницької обласної державної адміністрації у відзиві на
касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
04.12.2003р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.102), відповідачем під
час розгляду справи судом першої інстанції заявлено клопотання
від 09.09.2003р. щодо залучення матеріалів справи № 297/7-365
арбітражного суду Вінницької області (2001р.) за позовом АТЗТ
“УТ” до ТОВ “НЗ”. При цьому, відповідачем зазначалось, що
матеріали вказаної справи мають відношення до спору, який
розглядається у даній справі.
Вказане клопотання, як вбачається з рішення суду першої
інстанції, не було розглянуто та не дано цим обставинам оцінки і
судом апеляційної інстанції.
Колегією суддів також взято до уваги, що ухвалою господарського
суду Вінницької області від 05.08.2003р. у даній справі залучено
в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору, АТЗТ “НЗ”.
Між тим, Житомирський апеляційний господарський суд, в порушення
вимог ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ухвалу від 03.11.2003р.
про прийняття апеляційної скарги до провадження не надіслав
третўй особі та розглянув апеляційну скаргу за відсутності її
представника.
Так, підставою для скасування судового акту є, зокрема, розгляд
справи судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої
належним чином про час і місце засідання суду (п. 2 ч. 2
ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Не повідомленою належним
чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо
якої судом не було дотримано усіх вимог ст. 64 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів також звертає увагу суду апеляційної інстанції,
що позивачем, як вбачається з матеріалів справи, в порушення
вимог ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в суді першої інстанції
змінено як предмет так і підстави заявленого у даній справі
позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при прийнятті
оспорюваної постанови від 04.12.2003р. Житомирським апеляційним
господарським судом порушено норми процесуального права, у
зв’язку з чим оспорювана постанова підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “УТ”
задовольнити частково.
2.Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
04.12.2003р. у справі № 2/90-03 господарського суду Вінницької
області скасувати.
3.Справу передати на новий розгляд до Житомирського апеляційного
господарського суду.