ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 2-7/13762-2003
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську
на постанову від 22.12.03 p.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі №2-7/13762-2003
господарського суду Автономної республіки Крим
за позовом МПП "XXX"
до ДПІ у м. Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. від 24.07.03 p. б/н)
відповідача: не з'явились
У слуханні справи оголошувалась перерва до 20.05.04 p.
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 20.05.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.11.2003р. (суддя Дугаренко О.В.), яке залишено без змін
постановою від 22.12.2003р. Севастопольського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Голик В.С., Градова О.Г.,
Фенько Т.П.), задоволено позов МПП "XXX", визнано недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
м. Н-ську №0001222602/0 від 02.07.2003р. в частині застосування
штрафних санкцій в сумі 9212,83грн.
ДПІ у м. Н-ську звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
22.12.2003р. Севастопольського апеляційного господарського суду і
в позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду, заслухавши представника
позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування
норм матеріального права відзначає наступне:
На підставі акту перевірки №261/26-2/16-19013442 від 26.06.2003р.,
Державною податковою інспекцією у м. Н-ську прийнято податкове
повідомлення-рішення №0001222602/0 від 02.07.2003р., яким до
позивача застосовано штрафну санкцію за відчуження активів, що
перебувають в податковій заставі без попереднього узгодження цих
операцій з ДПІ, в розмірі 100% податкового боргу, на підставі
якого виникло право податкової застави.
Як встановлено судом, позивач за надану йому позику відпускав
контрагенту за договором свою продукцію.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8
зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження
ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом, у тому числі:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу)
нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за
винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у
підприємницькій діяльності платника податків (інших видах
діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до
підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних
запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за
звичайні.
Визнаючи недійсним рішення Державної податкової інспекції у м.
Н-ську, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того,
що в даному випадку взаємовідносини по договорам купівлі-продажу
не засновані на бартері, тому такі операції не потребують
узгодження з податковим органом.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту а) п.п.8.6.1 ст.8
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не потребують узгодження операції з відчуження готової
продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за
цінами, що не є меншими за звичайні.
Згідно вказаної норми, вирішуючи питання щодо необхідності
узгодження господарських операцій з податковим органом, потрібно
виходити перш за все із встановлення факту відчуження продукції,
та наявності або відсутності фактичних розрахунків за кошти по
вказаним операціям. При цьому, не має вирішального значення в
межах якого типу цивільно-правових договорів будуть встановлені
зазначені обставини.
Окрім того, в прийнятих по справі рішенні та постанові не
встановлено по яким саме договорам здійснювалися відчуження
продукції позивачем, та яка форма і порядок розрахунків
передбачена відповідними пунктами цих договорів.
Все вищенаведене свідчить про неповне дослідження та неналежну
правову оцінку обставин справи попередніми судовими інстанціями,
що має значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з цим, та враховуючи порушення судами ч.1 ст.43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
колегія суддів вважає, що прийняті у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд
господарському суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у м. Н-ську задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.11.04 p. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.12.03 p. у справі №2-7/13762-2003
скасувати. справу №2-7/13762-2003 направити на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська