ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 2-20/9705-03
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В
Ходаківської І.П.,
розглянувши у відкритому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
(надалі ДПІ у м. Сімферополі)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду
від 27.11.2003 року
у справі № 2-20/9705-03
господарського Автономної Республіки Крим
суду
за позовом Акціонерного товариства закритого типу
“Аспект”
(надалі – Товариство)
до ДПІ у м. Сімферополі
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
За участю представників:
- позивача: Сухобоков В.А., за довіреністю;
- відповідача: Шугала Д.І., за довіреністю.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 09.10.03 господарського суду Автономної Республіки
Крим по справі № 2-20/9705-03 задоволено позовні вимоги
Товариства. Визнано в повному обсязі недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від 16.05.2003 року та
податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі від
20.05.2003 року в частині нарахування та стягнення штрафних
санкцій в сумі 1.816.800 грн.
Постановою від 27.11.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду апеляційна скарга була задоволено частково.
Рішення від 09.10.03 господарського суду Автономної Республіки
Крим змінено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
від 16.05.03 на сумі 3.253 грн., в задоволенні решти позовних
вимог Товариства відмовлено.
ДПІ у м. Сімферополі не погодилась з постановою суду апеляційної
інстанції та звернулась до Вищого господарського суду України з
відповідною касаційною скаргою.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі посилається на те, що
Севастопольський апеляційний господарський суд при винесенні
постанови від 27.11.03 порушив норми матеріального права,
зокрема п. п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши
пояснення представників сторін у засіданні, встановила наступне.
ДПІ у м. Сімферополі в період з 21.03.03 по 16.05.03 проводилась
комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового
та валютного законодавства Товариством.
За результатами перевірки було складено акт
№ 828/23-2/219/22278196 від 16.05. 03. На підставі вказаного
акту ДПІ у м. Сімферо-полі було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0003061701/0 від 16.05.03 про
донарахування податкових зобов’язань по прибутковому податку з
працівників на загальну суму 4.638,66 грн., в тому числі податок
на прибуток з донарахованої заробітної платні та штрафні санкції
на донарахо-ваний податок на загальну суму 3.253 грн. Крім
цього, на підставі зазначеного акту ДПІ у м. Сімферополі було
прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007872301/0 від
20.05.03, згідно з яким Товариству було донараховано суму
податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 1.816.800 грн. та
штрафні санкції в сумі 1.816.800 грн.
В травні 2003 року Товариство звернулось до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0003061701/0 від 16.05.03.
За даним позовом, ухвалою від 02.06.03 господарським судом
Автономної Республіки Крим було порушено справу № 2-20/9705- 03.
В липні 2003 року Товариство звернулась до суду з заявою про
доповнення позовних вимог, згідно з якою просило суд визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення № 0007872301/0 від
20.05.03 в частині нарахування та стягнення штрафних санкцій в
сумі 1.816.800 грн.
В обґрунтування позовних вимог, Товариство наводило данні про
те, що податок на прибуток ним був сплачений в повному обсязі і
що зроблені в акті комплексної документальної перевірки висновки
не відповідають фактичним обставинам у справі. Відносно штрафних
санкцій у сумі в 1.816.800 грн. було зазначено що, оскільки
стягнення донарахованого податковими органами ПДВ здійснювалось
шляхом зменшення суми ПДВ, що підлягала відшкодуванню, штрафні
санкції не повинні нараховуватись.
Рішенням від 09.10.03 господарський суд Автономної Республіки
Крим позовні вимоги Товариства було задоволено в повному обсязі
та визнано недійсними податкові повідомленні-рішення ДПІ у
м. Сімферополі № 0003061701/0 від 16.05.03 та № 0007872301/0 від
20.05.03. В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що
зроблені в акті податкових органів висновки про донарахування
податку на прибуток з працівників та пов’язаних з цим штрафних
санкцій не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема з
питань визначення мінімальної заробітної платні. Відносно
нарахування та стягнення з Товариства штрафних санкцій по ПДВ у
сумі 1.816.800 грн. суд погодився з доводами Товариства і вважав
нарахування вказаних штрафних санкцій безпідставним.
При розгляді спору сторін в апеляційній інстанції, судове
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.10.03 у справі № 2-20/9705-03 було змінено та визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення № 0003061701/0 від 16.
05.03 лише в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1
084 грн. та стягнення штрафних санкцій у сумі 2 169 грн. (всього
на суму 3 253 грн.). В задоволенні решти вимог ДПІ у
м. Сімферополі було відмовлено, тобто рішення суду першої
інстанції в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0007872301/0 від 20.05. 03 в частині
нарахування та стягнення штрафних санкцій по ПДВ у сумі в
1.816.800 грн. було залишено без змін.
В обґрунтування прийнятої постанови Севастопольським апеляційним
господарським судом було зазначене наступне.
Суд першої інстанції порушив положення п. 2 ст. 83
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
безпідставно визнав повністю недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0003061707/0 від
16.05.03, оскільки Товариство просило визнати зазначене
повідомлення-рішення недійсним лише частково и клопотання про
збільшення позовних вимог в цієї частині не надавав. Суд
підкреслив, що у відповідності з частиною 1 статті 7 Декрету
Кабінету Міністрів України № 43-93 від 30.04.93 “Про податок на
прибуток з громадян”, доходи у розмірі мінімальної заробітної
платні не оподатковуються і що податкове повідомлення-рішення
від 16.05.2003 року. в частині донарахування податку на прибуток
у сумі 1.084 грн. та штрафних санкцій у сумі 2.169 грн. визнано
недўйсним вірно, але тільки в цій частині. Решта частина
зазначеного повідомлення-рішення судом першої інстанції визнана
недійсною безпідставно.
Що стосується питання нарахування штрафних санкцій по ПДВ у сумі
1.816.800 грн., то тут суд апеляційної інстанції погодився з
позицією суду першої інстанції і зазначив, що у відповідності з
абз. 5 п. 9 Інструкції “Про порядок застосування штрафних
санкцій органами державної податкової служби” ( z0268-01 ) (z0268-01)
,
затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України
№ 110 від 17.01. 01, у випадку, коли в результаті перевірки
зменшується сума податку на добавлену вартість, що заявлена до
стягнення і яка не була отримана з бюджету, штрафні санкції не
застосовуються. Суд апеляційної інстанції окремо підкреслив, що
не може виникати податкове зобов’язання у випадку, коли має
місце зменшення податкового зобов’язання за рахунок зобов’язань
бюджету по ПДВ перед цим же платником податку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що судом апеляційної інстанції при винесенні постанови
від 27.11.2003 року у Справі № 2-20/9705-03 правильно
застосовані норми чинного законодавства і зазначена постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду відповідає
фактичним обставинам справи.
Рішення суду не може ґрунтуватись на невірному застосуванні
пункту 2 ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому зміна рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.03 у
справі № 2-20/9705-03 судом апеляційної інстанції, з урахуванням
цього, є законним та процесуально правильним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
позицією судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності
як нормативних, так і фактичних підстав для застосування до
Товариства штрафних санкцій по ПДВ у сумі 1.816.800 грн.,
оскільки при зменьшенні податкового зобовязання за рахунок
зустрічних зобовязань бюджету по відшкодуванню ПДВ у платника
податків не може виникнути зобов’язання по перерахуванню
відповідних грошових коштів до бюджету.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що будь-яких підстав для скасування постанови
Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11. 03
у справі № 2-20/9705-03 та для задоволення касаційної скарги ДПІ
у м. Сімферополі немає.
В судовому засіданні 22.04.2004 оголошувалась перерва до
29.04.2004.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
судовому засіданні 29.04.2004 за згодою сторін оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови.
На підстави вказаного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без
задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.11.03 у справі № 2-20/9705-03 Господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.