ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 2-16/15895-03
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу H-ської ДПІ
на постанову від 22.12.03 p.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі №2-16/15895-03
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом СПД А.А.А.
до H-ської ДПІ
про визнання недійсним податкового рішення-повідомлення
за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б. (дов. від 26.04.04 p. зареєстр за №809)
відповідача: В.В.В. (дов. №4389 від 27.04.04 p.), Г.Г.Г. (дов.
№4393/10 від 27.04.04 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 29.04.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим (суддя
Омельченко В.А.) від 14.11.03 позов задоволено. Рішення мотивовано
тим, що пеня, нарахована за порушення строків розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, не є податковим зобов язанням.
Постановою колегії суддів Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.12.03 у складі: головуючого Градової
О.Г., суддів: Голика В.С., Фенько Т.П. рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
H-ська ДПІ звернулась до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а тому просить її та рішення суду першої
інстанції скасувати. в позові відмовити..
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу H-ської ДПІ на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду, заслухавши представників сторін,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
права відзначає наступне:
H-ською ДПІ 31.07.02 проведена документальна перевірка з питань
дотримання вимог діючого валютного законодавства ПП А.А.А. по
розрахункам з ЗАТ "YYY" відповідно до договору №10 від 03.05.01 за
період з 27.03.02 по 31.07.02. Перевіркою було виявлено порушення
позивачем ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94 в зв язку з
надходженням грошових коштів у сумі 602000 грн. на розрахунковий
рахунок позивача з порушенням встановленого 90 денного строку. За
результатами перевірки складено акт №83 від 31.07.02, на підставі
якого винесено податкове повідомлення - рішення №0000802200/0 від
09.08.02, яким визначена пеня за порушення строків розрахунків по
експортно-імпортним операціям.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації)
продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг),
прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг,
експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного
терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку
України.
Відповідно до ст.4 цього ж Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення
резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Закон України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, прийнятий 4 грудня 1990 р., визначає статус державної
податкової служби в Україні, її функції та правові основи
діяльності. Приписами статті 11 названого Закону ( 509-12 ) (509-12)
визначені права державних податкових інспекцій, зокрема право ДПІ
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, та
стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки,
пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.
У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
були внесені зміни до
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, а саме щодо скасування безспірного порядку стягнення
до бюджету та державних цільових фондів донарахованих за
результатами перевірок сум податків, інших платежів, сум недоїмки
з податків, інших платежів, а також сум штрафів.
Приписами пунктів 7 та 8 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
(у редакції Закону України від
21.12.2000 № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
) визначено, що органи державної
податкової служби в установленому законом порядку мають право:
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом, та
стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки,
пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.
21 грудня 2000р. був прийнятий Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який є спеціальним
законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Пунктом
1.7 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що податкове зобов'язання
- зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а
штрафні санкції- плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків
від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних
санкцій), що справляється з платника податків у зв'язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними
законами.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення
як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок
платника податків сплатити суму, визначену контролюючим органом.
Визначена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура погашення розповсюджується на
зобов'язання саме з податків і зборів (обов'язкових платежів) та у
сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Крім того, відповідно до п.4 Змін та доповнень до Інструкції про
порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби ( z0327-02 ) (z0327-02)
, затв.
наказом ДПА України від 11.03.02 №98 податкове
повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу
(його заступника) щодо обов'язку платника податків сплатити
донараховану суму податків, зборів (обов'язкових платежів),
застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пені за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення
податкового та іншого законодавства, що приймається за
результатами перевірки платника податків, рішення про застосування
сум штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати
узгодженого податкового зобов'язання, штраф за самостійне
відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та
потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на
таке відчуження.
Таким чином, господарськими судами рішення та постанова прийняті
без врахування вищезгаданих норм законодавства, а тому рішення та
постанова по даній справі підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу H-ської ДПІ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.11.03 p. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.12.03 p. у справі №2-16/15895
скасувати, справу №2-16/15895 направити на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська