ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 2-15/111-95-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Євпаторійської об’єднаної державної податкової
скаргу інспекції Автономної Республіки Крим
на постанову від 24.11.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-15/111-95-03 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Дочірнього підприємства “Спеціалізований
спільний санаторій ім. академіка Н.І.Бурденко”
Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів Профспілок
України “Укрпрофоздоровниця”
до Євпаторійської об’єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим
Головного управління Державного казначейства
України в Автономній Республіці Крим
про повернення податку
За участю представників сторін:
позивача – Попович І.Я., за довіреністю
відповідача – Циганова Г.Ю., за довіреністю
Шевкопляс В.В., за довіреністю
Круглова А.М., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.10.-17.10.2003р. по справі № 2-15/111-95-03 (суддя Дадинська
Т.В.), яке залишено без змін постановою від 24.11.2003р.
Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія
суддів Латинин О.А., Заплава Л.Н., Лисенко В.А.) позов
Дочірнього підприємства “Спеціалізований спільний санаторій
ім. академіка Н.І.Бурденко” Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України
“Укрпрофоздоровниця” задоволено частково. Повернено позивачу
надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі
2911430,00грн.
Євпаторійська об’єднана державна податкова інспекція Автономної
Республіки Крим звернулася до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
24.11.2003р. Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-15/111-95-03 Господарського суду Автономної
Республіки Крим, а справу направити на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 04.03.2003р. у Виконавчому комітеті
Сакської міської ради було зареєстровано Дочірнє підприємство
“Спеціалізований спільний санаторій ім. академіка Н.І.Бурденко”
Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів
Профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, про що зроблено запис в
журналі обліку реєстраційних справ за № 040557113ю0010219, та
підприємство було в установленому порядку внесено в Єдиний
державний реєстр підприємств і організацій України.
Дочірнє підприємство “Спеціалізований спільний санаторій
ім. академіка Н.І.Бурденко” Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України
“Укрпрофоздоровниця” створено шляхом реорганізації Дочірнього
підприємства “Сакикурорт” Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України
“Укрпрофоздоровниця” та є його правонаступником.
ДП “Сакикурорт” та позивач, як його правонаступник, були
зареєстровані платниками податку на додану вартість, протягом
2000-2003р. здійснювали нарахування та сплату ПДВ по всім видам
діяльності.
Відповідно до п.п. 5.1.8 ст. 5 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
звільняються від оподаткування
операції з надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком,
встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони
здоров'я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання
таких послуг.
Приналежність ДП “Сакикурорт” та його правонаступника Дочірнього
підприємства “Спеціалізований спільний санаторій ім. академіка
Н.І.Бурденко” до закладів охорони здоров’я встановлено місцевим
та апеляційним судами на підставі статутних та інших документів,
в тому числі, наказами Міністерства охорони здоров’я України від
22.06.95р. № 114 та від 28.10.02р. № 385, якими до числа
закладів охорони здоров’я віднесені санаторно курортні установи.
Як встановлено судом, ДП “Сакикурорт” та його правонаступнику
Дочірньому підприємству “Спеціалізований спільний санаторій
ім. академіка Н.І.Бурденко” були видані ліцензії на право
здійснення медичної практики.
Згідно п. 1.2 спільного наказу Державного комітету України з
питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства
охорони здоров'я України від 16.02.2001 р. N 38/63
(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2.03.2001 р. за N
189/5380), яким затверджено “Ліцензійні умови провадження
господарської діяльності з медичної практики”, медична практика
- це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів,
спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення
санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності,
на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними
захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що
здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.
Постановою Кабінету Міністрів від 5.10.1998 р. N 1602
( 1602-98-п ) (1602-98-п)
, затверджено “Перелік послуг з охорони здоров'я (у
тому числі медико-санітарної допомоги, судово-медичної і
судово-психіатричної експертизи), операції з надання яких
закладами охорони здоров'я, які мають спеціальний дозвіл на
надання таких послуг, не звільняються від обкладення податком на
додану вартість”.
Як встановлено судом, згідно висновку експерта від 23.09.2003р.
№ 1 вбачається, що в період з.06.2000р. по травень 2003р.
позивач здійснював операції, які включені до зазначеного
переліку як такі, що оподатковуються ПДВ, так і операції, які не
оподатковуються ПДВ. При цьому, згідно вказаного висновку сума
наданих послуг по охороні здоров’я звільнених від ПДВ за період
з.06.2000р. по травень 2003р. склала згідно наданих первинних
документів бухгалтерського та податкового обліку
33542765,79грн., а сума нарахованого по вказаним операціям
податку склала 3478385,40грн., та в бюджет перераховано
позивачем 3431079,18грн. ПДВ.
Відповідно до п.п. 4.4.1 Наказу Державної податкової
адміністрації України від 18.04.2001 року N 170 (Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 14.05.2001 р. за N 412/5603) “Про
внесення змін до податкової звітності з податку на додану
вартўсть” ( z0412-01 ) (z0412-01)
, якщо за результатами подання уточненої
податкової декларації виникає потреба повернення надміру
сплаченого податку на додану вартість або його відшкодування, то
разом з такою уточненою декларацією платником має бути подана
заява на повернення надміру сплаченого або невідшкодованого
податку з дотриманням граничних строків її подання, установлених
пунктом 15.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Підпунктом 15.3.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено строк для подання
заяви на повернення надміру сплачених податків, а саме не
пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати
або отримання права на таке відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач керуючись п.п. 5.1.8
ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо звільнення від оподаткування операцій з
надання послуг з охорони здоров'я, виявив помилки в показниках
раніше поданих декларацій і на підставі п. 15.3.1 ст. 15 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
в
межах 1095-денного строку надав до Євпаторійської ОДПІ уточненні
податкові декларації з ПДВ за період з.06.по липень 2003р. із
заявою про повернення надміру сплаченого податку.
Як встановлено судом та підтверджується висновком експертизи,
дані уточнених податкових декларацій відповідають документам
податкового обліку позивача.
З огляду на те, що позивач помилково здійснював нарахування та
сплату податку на додану вартість до бюджету за ставкою 20% без
урахування наданих йому пільг щодо оподаткування операцій з
надання послуг з охорони здоров'я, колегія суддів вважає
правомірними висновки місцевого та апеляційного судів про
повернення позивачу надмірно сплачених сум податку на додану
вартість.
Висновки ДПІ щодо необґрунтованого включення позивачем та
експертом до складу послуг з охорони здоров’я послуг по
харчуванню не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивачем
надавалися послуги по охороні здоров’я шляхом продажу путівок на
санаторно-курортне лікування, при цьому, продаж путівки, являє
собою єдину операцію цивільно-правового характеру, договірна
вартість якої і є базою оподаткування відповідно до ст. 4 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Необґрунтованим є також посилання ДПІ на п. 4.5 ст. 4 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
згідно
якого, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг)
здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів
(робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення
проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю,
податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується
відповідно до змін бази оподаткування. Як вбачається з
матеріалів справи, позивач уточнив свої позовні вимоги не у
зв’язку зі зміною суми компенсації за надані послуги, а у
зв’язку із завищенням податкових зобов’язань в наслідок
помилкового застосування ставки ПДВ в розмірі 20%.
Доводи касаційної скарги в частині оцінці доказів та доведення
фактичних обставин справи спростованих місцевим та апеляційним
судом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки виходить за межі
повноважень касаційної інстанції визначених ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для
скасування постанови від 24.11.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду та задоволення касаційної
скарги.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної податкової
інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову від 24.11.2003р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-15/111-95-03 Господарського
суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.