ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2004 Справа N 2-14/3607.1-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Виробничо-комерційної фірми “БелАгро”
скаргу
на постанову від 23.12.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-14/3607.1-03 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Приватного підприємства “Виробниче об’єднання
“Силикон”
до Виробничо-комерційної фірми “БелАгро”
про стягнення 35565,28грн.
За участю представників:
позивача – не з’явилися
відповідача – Танцюра Ю.Н., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.09.-02.10.2003р. у справі № 2-14/3607.1-03 (суддя Курапова
З.І.) приватному підприємству “Виробниче об’єднання “Силикон”
відмовлено в позові до Виробничо-комерційної фірми “БелАгро” про
стягнення 35565,28грн.
Постановою від 23.12.2003р. Севастопольського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Сотула В.В., Прокопанич
Г.К., Щепанська О.А.) апеляційну скаргу Приватного підприємства
“Виробниче об’єднання “Силикон” задоволено частково. Рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від
22.09.-02.10.2003р. у справі № 2-14/3607.1-03 скасовано. Позов
Приватного підприємства “Виробниче об’єднання “Силикон”
задоволено частково. Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми
“БелАгро” на користь позивача заборгованість в сумі 18870,6
грн., збитки від інфляції в сумі 9164,46грн., 3% річних в сумі
2537,45грн., держмито в сумі 305,73грн., витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі
118,00грн., в іншій частині позову відмовлено.
Виробничо-комерційна фірма “БелАгро” звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову від 23.12.2003р. Севастопольського апеляційного
господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 22.09.-02.10.2003р. у справі
№ 2-14/3607.1-03 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство
“Виробниче об’єднання “Силикон” звернулося до суду з позовом до
Виробничо-комерційної фірми “БелАгро” про стягнення
35565,28грн., з яких 18870,6 грн. – сума заборгованісті за
поставлений товар, 9164,46грн. – індекс інфляції, 2537,45грн. –
3%річних (з урахуванням заяви про зміну позивних вимог від
23.06.03р.).
Як встановлено апеляційним судом, позивач у вересні 1999р.
поставив на адресу відповідача, а останній прийняв товар, що
підтверджується наявними у справі документами.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 43 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
угоди, які виконуються під час їх укладення, можуть укладатись
усно, якщо інше не встановлено законодавством.
Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою
недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо
зазначено в законі (ст. 45 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Як вбачається із встановлених у справі обставин, між сторонами
внаслідок конклюдентних дій виникли цивільні права та обов’язки
по договору поставки.
Глава 23 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не вимагає для даного виду угод
дотримання письмової форми і не містить відповідних наслідків у
випадку її недотримання.
Частина 2 ст. 42 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визнає угоду укладеною,
якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.
Як встановлено апеляційним судом, обставини справи підтверджують
наявність в діях позивача та відповідача волевиявлення на
встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку сторін.
Також, судом встановлено факт поставки товару, тому вимоги про
її оплату правомірно задоволені на підставі ст.ст. 4, 161, 162
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
Виходячи із встановлених обставин справи та відповідно до вимог
вказаної норми, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо
стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми “БелАгро” залишити
без задоволення.
Постанову від23.12.2003р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-14/3607.1-03 Господарського
суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.