ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22-29.04.2004 Справа N 23/13-04-453
(ухвалою судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у склад:
Головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В Ходаківської І.П.,
розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу
Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської
області (надалі - Ізмаїльської ОДПІ)
на рішення господарського суду Одеської області
від 18.02.04
у справі N 23/13-04-453
господарського суду Одеської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.М.Т."
(надалі - Товариство)
до Ізмаїльської ОДПІ
про визнання недійсними повідомлень-рішень.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Солопов М.І. (за дов. N 5 від 04.01.04);
Фоміна Н.М. (за дов. N 6 від 04.01.04);
- відповідача: Камишнікова Т.М. (за дов. N 5868/10 від
21.04.04); Нікішев О.В. (за дов. N 5869/10 від 21.04.04);
Бакшлян В.О. (за дов. N 5870/10 від 21.04.04); Притула Т.П.
(за дов. N 166/10 від 10.01.04)
Відводу складу колегії суддів не заявлено. За згодою сторін,
відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні,
розпочатому 22.04.04, оголошувалась перерва до 29.04.04 для
підготовки та оголошення вступної та резолютивної частини
постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
В судове засідання 29.04.04 сторони не з'явилися, а тому
сторонам відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
направляється повна постанова колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 18.02.04 господарського суду Одеської області
частково задоволені позовні вимоги Товариства до Ізмаїльської
ОДПІ.
Визнано недійсними податкове повідомлення-рішення
N 0002192301/0-16191 від 31.12.03 у частині донарахування податку
на прибуток на суму 95119 грн. і застосування штрафних санкцій по
цьому податку на суму 71401 грн. та податкове повідомлення-рішення
Ізмаїльської ОДПІ N 0000302303/16179 від 31.12.03 визнано
недійсним повністю.
З судовим рішенням не погоджується Ізмаїльська ОДПІ, яка
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення від 18.02.04
господарського суду Одеської області у справі N 23/13-04-453.
Скаржник вважає, що при прийнятті судового рішення від
18.02.04 судом першої інстанції було допущено порушення норм
матеріального права в частині застосування ст. ст. 1, 4, 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.94 р., ч. 2 ст. 11 Закону України
N 507-XII ( 507-12 ) (507-12)
від 03.12.1990 р. "Про ціни та
ціноутворення" - щодо визначення цін і тарифів при формуванні
валового доходу Товариства.
Товариство, в свою чергу, проти касаційної скарги
Ізмаїльської ОДПІ заперечує та просить залишити рішення
господарського суду Одеської області від 18.02.04 у справі без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї,
заслухавши пояснення представників сторін та суддю - доповідача,
встановила наступне.
Товариство звернулося до суду із позовами про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської ОДПІ від
31.12.03 N 0002192301/0-16191, N 0000302303/16179, вважаючи
донарахування податку на прибуток на суму 97690 грн. та
застосування штрафних санкцій по податку на прибуток на
суму 73030 грн., а також нарахування пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на
суму 175032,61 грн. проведено податковим органом неправомірними та
з порушенням вимог діючого законодавства.
Господарський суд Одеської області при розгляді справи по
суті, приймаючи до уваги однорідність позовних заяв, поданих
Товариством до суду, по яких було порушено справи N 23/13-04-453
та N 23/14-04-454, на підставі ст. 58 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
об'єднав вказані справи
в одну справу під N 23/13-04-453.
Матеріалами справи підтверджено, що Ізмаїльською ОДПІ була
здійснена планова документальна перевірка Товариства з питання
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період
з 1.10.02 по 1.10.03, на підставі якої було складено акт перевірки
від 31.12.03 N 0122.
На підставі вказаного акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ було
прийнято податкове повідомлення-рішення N 0002192301/0-16191 від
31.12.03, яким Товариству було донараховано податкове зобов'язання
з податку на прибуток на загальну суму 170720 грн., оскільки
податковий орган вважав, що при здійсненні господарських операцій
з надання агентських послуг нерезидентам Товариством не було
застосовано звичайну ціну, що призвело до заниження валового
доходу та суми податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, аналізуючи
матеріали справи та акт перевірки Ізмаїльської ОДПІ, де вказано
про донарахування податку на прибуток та фінансових санкцій, у
зв'язку з порушенням Товариством вимог п.п. 4.1.3, п.п. 4.1.6
п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. п. 11.3.1 п. 11.3
ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції від 22.05.97 р. ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
із змінами
та доповненнями) приходить до висновку про неправомірність
здійснення нарахування податку та фінансових санкцій.
Як передбачено ст.ст. 6, 8 Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
від 3.12.90 (із змінами і доповненнями)
в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи,
державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Державне регулювання цін і тарифів здійснюється за рахунок
встановлення державних фіксованих цін (тарифів) або граничних
рівнів цін (тарифів) чи граничних відхилень від державних
фіксованих цін і тарифів.
У відповідності до п. 1.4 Інструкції про порядок застосування
економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного
контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та
з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів
України від 3.12.01 N 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 18.12.01 за N 1047/6238 (із змінами
та доповненнями ), розробленої відповідно до вимог названого
закону ( 507-12 ) (507-12)
, постанови Кабінету Міністрів України від
13 грудня 2000 року N 1819 ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
та інших законодавчих
актів, які визначають порядок формування, установлення та
застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його
порушення, підставою для застосування економічних санкцій за
порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами
господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними
чинного законодавства в періоді, що перевіряється, порядку
встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються
уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які
накладаються економічні санкції, поряд з зазначеними в цьому
пункті, є застосування торговельних і постачальницько-збутових
надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
наведені норми, вважає, що встановлений граничний рівень цін
(тарифів) є врегульованою максимальною вартістю товарів (робіт,
послуг), а не мінімальним рівнем цін, а тому це свідчить про
неправомірність збільшення вартості агентських послуг наданих
Товариством нерезидентам за період з жовтня 2002 року по вересень
2003 року, визначених Ізмаїльської ОДПІ на підставі наказу
Міністерства транспорту України від 15.12.00 N 711 ( z0005-01 ) (z0005-01)
"Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що
надаються суднам у морських торговельних портах України"
(надалі - Наказ).
Висновок суду першої інстанції про те, що твердження
Ізмаїльської ОДПІ в обґрунтування збільшення вартості агентських
послуг та відповідно валових доходів та не отриманої валютної
виручки з посиланням на п.1 Наказу ( z0005-01 ) (z0005-01)
з зазначенням, що
рівень цих зборів і плат є граничним, а знижки до них надаються
Міністерством транспорту, є безпідставним і не береться до увагу,
оскільки Ізмаїльською ОДПІ не було враховано, що Наказом внесені
зміни і доповнення до Зборів і плат за послуги, що надаються
суднам у морських торговельних портах України, затверджених
наказом Міністерства транспорту України від 27.06.96. N 214
( z0374-96 ) (z0374-96)
і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
24.07.96 N 374/1399, із змінами і доповненнями, внесеними наказом
Міністерства транспорту України від 7.12.8 р. N 487 ( z0846-98 ) (z0846-98)
,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.12.98 за
N 846/3286, виклавши ці Збори і плати в новій редакції.
Наказ Міністерства транспорту України від 27.06.96 N 214
( z0374-96 ) (z0374-96)
"Про затвердження Зборів і плат за послуги, що
надаються суднам у морських торговельних портах України",
зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за
N 374/1399 (із змінами і доповненнями), є чинним як у період
перевірки, так і на момент розгляду спору у судовому порядку, а
тому Ізмаїльська ОДПІ не правомірно не врахувала положення,
запроваджені п. 2 вказаного наказу, згідно якого рівень Зборів і
плат є граничним, без зазначення про надання знижок до них
Міністерством транспорту, в обґрунтування мінімального розміру
вартості агентських послуг, наданих Товариством нерезидентам у
період перевірки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
враховує положення ст. 11 Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
від 3.12.90 р. (із змінами і
доповненнями), згідно якої при здійсненні експортних та імпортних
операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного
посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються
контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно
до цін і умов світового ринку.
Також попередньою судовою інстанцією враховано положення
ст. 1 Указу Президента України "Про заходи щодо вдосконалення
кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної
діяльності" від 10.02.96 N 124/96 ( 124/96 ) (124/96)
, де встановлено, що
контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності
визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України на
договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також
інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення
зовнішньоекономічних угод (контрактів). У випадках, визначених цим
Указом, контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності
визначаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України
відповідно до індикативних цін, запроваджуваних Міністерством
зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.
Крім того, Ізмаїльською ОДПІ при визначенні звичайної ціни у
період з першого кварталу 2003 року по третій квартал 2003 року не
враховано зміну п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
в редакції від 22.05.97
(із змінами та доповненнями), внесену Законом України "Про
внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 349-15 ) (349-15)
від 24.12.02 (із змінами і доповненнями ),
згідно п.п. 1.20.5 якого у разі коли ціни на товари (роботи,
послуги) підлягають державному регулюванню згідно із
законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з
принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на
встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку
звичайною є справедлива ринкова ціна.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що Ізмаїльською ОДПІ при здійсненні донарахування
Товариству податкових зобов'язань по податку на прибуток за період
з першого кварталу 2003 року по третій квартал 2003 року не
враховано положення і п.п. 1.20.10 вказаного закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
згідно якого донарахування податкових зобов'язань платника податку
податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється
за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових
зобов'язань за непрямими методами. Однак, здійснене Ізмаїльською
ОДПІ донарахування Товариству податкових зобов'язань по податку на
прибуток за період з першого кварталу 2003 року по третій квартал
2003 року свідчить про неврахування Ізмаїльською ОДПІ вимог п. 4.3
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. (із змінами та доповненнями) та
Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими
методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від
27.05.02 N 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
.
Вказане свідчить про неправомірність тверджень Ізмаїльської
ОДШ щодо заниження валового доходу Товариством у період з
4-го кварталу 2002 року по 3-й квартал 2003 року зумовленого
заниженням ставок плати за агентські послуги, надані судам, які
заходили до порту Ізмаїл на суму 60 758 дол. США, що складає 32
3981,30 грн., у зв'язку з відсутністю порушення Товариством вимог
п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п.п. 11.3.1
п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
в редакції від 22.05.97 р.
(із змінами та доповненнями).
Поряд з цим, відповідає вимогам названого закону здійснене
донарахування податку на прибуток на суму 2571 грн. та відповідне
застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 1629 грн. у
зв'язку з неправомірним визначенням Товариством оподатковуваного
прибутку за 4-й квартал 2002 року, зменшеного Товариством в
порушення вимог ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) (334/94-ВР, 283/97-ВР)
в редакції від 22.05.97
(із змінами та доповненнями) на суму 6850 грн. від'ємного значення
об'єкту оподаткування зменшеного за результатами попередньої
перевірки, а також у зв'язку з неправомірним включенням до валових
доходів 3-го кв. 2003 року в порушення вимог п.п. 4.1 ст. 4
вказаного закону кредиторської заборгованості, по якій минув
термін позовної давності на суму 1741 грн. із зазначенням, що
звичайною ціною, поняття якої визначено п. 1.20 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97
(із змінами та доповненнями) для визначення вартості агентських
послуг, наданіх Товариством у порту Ізмаїл нерезидентам, є і
граничний рівень зборів і плат встановлених наказом Мінтрансу
України N 711 ( z0005-01 ) (z0005-01)
від 15.12.00.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
вважає правомірним висновок попередніх судових засідань про
відсутність доказів по справі щодо заниження ставки плати за
агентування суден, які заходили до Ізмаїльського морського
торгового порту, що зумовило неповернення валютної виручки на
суму 60758 дол. США у терміни, визначені ст. 1 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94 (із змінами та доповнення), а нарахування пені за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності на суму 175032,61 грн. є неправомірним на підставі
наступного.
Вищевикладене, а також неправомірне визначення Ізмаїльською
ОДШ валютної виручки Товариства шляхом збільшення ставок плати за
агентські послуги на підставі звичайної ціни, без урахування умов
зовнішньоекономічних договорів та відображеної вартості
експортованих послуг в первинних документах, які засвідчують
фактичне виконання зовнішньоекономічної операції (дисбурсментских
рахунків), свідчить про неправомірність нарахування Ізраїльською
ОДШ пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності на підставі ст. 4 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.94 (із змінами та доповненням) з
неправомірним зазначенням про порушення вимог ст. 1 вказаного
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
На підставі та з урахуванням всього викладеного, керуючись
ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 18.02.04
у справі N 23/13-04-453 залишити без змін.