ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 37/105
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Дочірньої компанії “Г” Національної
акціонерної компанії “НГ” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25.11.2003 р. у справі за позовом
Дочірньої компанії “Г” Національної акціонерної компанії “НГ”
до ВАТ “Інжирінгово-виробниче підприємство “ВВ”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2003 р. Дочірня компанія “Г” Національної акціонерної
компанії “НГ” пред’явила у господарський суд позов до ВАТ
“Інжирінгово-виробниче підприємство “ВВ” про стягнення 1 836
397,91грн. заборгованості за спожитий природний газ, 143426,34
грн. пені за невиконання грошових зобов’язань за період з
08.08.2002 р. по 07.02.2003 р., 49 970,83 грн. інфляційних та 27
620,19 грн. 3% річних згідно договору на постачання природного
газу № 10/16-248 від 23.02.2000 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2003 р. у позові
відмовлено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 р., апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Г”
Національної акціонерної компанії “НГ” залишено без задоволення,
а рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2003 р. без
змін, визнано недійсною частину п. 10.1 договору на постачання
природного газу від 23.02.2000 р. № 10/16-248, яка передбачає
набрання ним чинності з 01.01.2000 р.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 та
рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2003 р.,
посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню наступних
підстав.
Відповідно до вимог ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на
період виникнення спірних правовідносин, зобов’язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності
таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Як видно з матеріалів справи, між відповідачем і Дочірньою
компанією “Торговий дім “Г” 23.02.2000 р. за № 10/10-248 було
укладено договір на постачання природного газу.
За цим договором, за період з 01.01. по травень 2000 р., а також
за липень цього ж року, відповідачу було поставлено природний
газ, обсяги якого останній не оспорює.
Дійсно, зазначеним договором сторони обумовили розповсюдження
його дії з 01.01.2000р.
Суд другої інстанції визнаючи вказаний договір, у частині
розповсюдження його дії з 01.01.2000 р., недійсним виходив з
порушення постачальником Положення про порядок ліцензування
підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 03.07.1998 № 1020 ( 1020-98-п ) (1020-98-п)
, тоді як
відповідно до п. 1 цього нормативного акту воно не поширюється
на види діяльності, ліцензування яких належить до компетенції
НКРЕ.
Суд на зазначене уваги не звернув, як і належним чином не
з’ясував: за яким видом тарифу обумовлювалась сторонами поставка
газу, як і те, чи передбачалась, у період який є спірним, видача
ліцензій в залежності від виду застосованого тарифу
Як вбачається з матеріалів справи, Дочірня компанія “Торговий
дім “Г” з 03.03.2000 р. мала ліцензію на постачання природного
газу за нерегульованим тарифом (а. с. 38).
Водночас, як видно з матеріалів справи, відповідач не
погоджуючись з пред’явленим до нього позовом, висував
заперечення, які стосувалися застосування інших закупівельних
цін на газ природний, ніж тих що визначені договором та
додатковими угодами до нього.
Суд як першої, так і другої інстанції цих заперечень також не
перевіряли і оцінку їм не давали.
Отже, за недослідженості обставин справи, визнати ухвалені
судові рішення законними і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог і
заперечень сторін, і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Г” Національної акціонерної
компанії “НГ” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003р. та рішення господарського суду м. Києва від
14.05.2003 р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.