ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 34/220а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної податкової
судовому засіданні інспекції по роботі з великими
касаційну скаргу платниками податків у м. Донецьку
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 24.02.04
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ЗАТ "А"
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідача не зявились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 04.12.03 господарського суду Донецької області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку № 000500815/0-482-08-40-3-
30482582-9631/10 від 17.04.03 про визначення штрафу у розмірі
176773, 75 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання по сплаті податку на прибуток у
розмірі 883868,75 грн., № 000500815/1/11732/10/08-40-3 від
15.05.03 про визначення штрафу у розмірі 176773, 75 грн. за
порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання по сплаті податку на прибуток у розмірі 883868,75
грн., № 000500815/2-23184/10/08-40-3 від 02.07.2003 про визначення
штрафу у розмірі 176773,75 грн. за порушення граничних строків
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по сплаті податку
на прибуток у розмірі 883868,75 грн.,
№ 000500815/3/25877/10/08-40-3 від 04.08.03 про визначення штрафу
у розмірі 176773,75 грн. за порушення граничних строків сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання по сплаті податку на
прибуток у розмірі 883868,75 грн.
Постановою від 24.02.2004 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 04.12.2003 господарського суду Донецької області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 1 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм
справляння податків зборів (обов'язкових платежів) не можуть
встановлюватись або змінюватися іншими законами крім законів про
оподаткування.
Статтею 9 зазначеного вище Закону передбачено обов'язок платників
податку сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових
платежів) у встановлені законами терміни та порядку, передбаченому
цим Законом, а також іншими законами України, зокрема, по податку
на прибуток підприємств це Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
і Закон України "Про погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон № 2181), який є
спеціальним законом по оподаткуванню.
Порядок проведення взаєморозрахунків передбачений ч. ІІ ст. 7
Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, яка є чинною, а бюджетна
заборгованість підтверджена матеріалами справи і СДПІ не
спростовується.
Не погоджуючись з судовими рішеннями СДПІ у м. Донецьку звернулось
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і
просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами:
1)п/п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
оскільки
не враховано обов'язок платника податку безпосередньо сплатити
штраф у певних розмірах у випадках погашення суми податкового
зобов'язання з порушенням граничного строку.
2) ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з ненаданням оцінки окремим фактам та
доказам.
3) на неправильну оцінку судами законодавства, що регулює сплату
податку на прибуток у частині, що регулює сплату узгодженої суми
податкового зобов'язання, так як наявність бюджетного
відшкодування не звільняє платника податку від обов'язку сплатити
узгоджену суму податкових зобов'язань.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що ЗАТ "А" 07.02.03 подав до
податкового органу декларацію з податку на прибуток за 2002,
згідно якої сума податку, яка підлягала сплаті складала 905,4
тис.грн.
11.02.2003 позивач звернувся до відповідача з заявою про погашення
заборгованості з податку на прибуток підприємств за 2002р. у
розмірі 905400 грн. за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ.
20.02.2003 СДПІ прийняла рішення про проведення заліку з податку
на прибуток у рахунок належного до відшкодування ПДВ та сформувала
висновок № 23, який 12.03.2003 був відкликаний. Погашення
заборгованості шляхом заліку було здійснено СДПІ та УДК у
Донецькій області на підставі висновку інспекції № 45 від
28.03.2003.
Відповідно до п/п 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
погашення податкових зобов'язань або податкового боргу
платника податків може бути здійснено шляхом проведення
взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань
відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли
згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи
цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту
виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата
(погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за
спільним рішенням податкового органу та органу Держказначейства
України.
Отже, зазначена вище норма Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язує
можливість проведення згаданих взаєморозрахунків з наявністю
бюджетної заборгованості перед платником податку та волевиявленням
останнього щодо проведення взаєморозрахунків і не ставить
використання наданого платнику податку права в залежність від
порядку реалізації цього права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий в повному обсязі з дотриманням принципу всебічного,
повного і об'єктивного розгляду спору, господарськими судами дана
правильна юридична оцінка обставинам справи, внаслідок чого судові
рішення відповідають чинному законодавству України і підстав для
їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 24.02.2004 Донецького апеляційного господарського
суду зі справи № 34/220а залишити без змін.