ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 справа N 28/328
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Шевченківському районі м.
відкритому Києва
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003
у справі № 28/328
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "БСІ"
до ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва
про визнання недійсним акту
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.09.2003 у справі
№ 28/328 у задоволенні позову ТОВ "БСІ" про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва від 13.05.2003 № 899/26-10 відмовлено з мотивів правомірного
застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм ст. 5
Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
від 23.03.1996 № 98/96-ВР (зі змінами і
доповненнями).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачем подано
апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.12.2003 рішення господарського суду м. Києва від 08.09.2003 у
справі № 28/328 скасовано, позов задоволено - визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва від 13.05.2003 № 899/26-10.
У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 01.12.2003 та залишити в силі рішення господарського суду м.
Києва від 08.09.2003 у справі № 28/328, посилаючись на порушення
та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, а саме: ст. 5 Закону України
"Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, ст. 6, 7 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998 № 727/98 (в редакції від
28.06.1999 № 746/99 (746/99)) та ст. 38 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
наступне.
09.05.2003 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено
перевірку підприємства - позивача, за наслідками якої складено акт
№ 137/0/3-10, в якому зазначено, що в залі кафе ТОВ "БСІ"
встановлено чотири більярдні столи без відповідного торгового
патенту, чим порушено вимоги п. 3 ст. 5 Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 899/26-10 від
13.05.2003 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі
4 800 грн. на підставі п. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Відмовляючи у позові про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 899/26-10 від 13.05.2003, господарський суд
першої інстанції виходив з того, що: по-перше, у разі збирання
плати за користування більярдним столом (крім столів для більярду,
що використовуються для спортивних аматорських змагань) погодинно
або шляхом продажу жетонів, монет тощо, то така діяльність є
операціями з надання послуг у сфері грального бізнесу, незалежно
від того, чи передбачається після закінчення гри виграш чи ні;
по-друге, позивачем не доведено тих обставин, на які він
посилається як на підставу своїх вимог.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і
задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної
інстанції виходив з того, що надання послуг з використання
більярдних столів не є діяльністю у сфері грального бізнесу,
оскільки матеріалами справи не доведено, що позивач отримував
прибуток від встановлених в кафе-барі більярдних столів; крім
того, відповідно до ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998 № 727/98 (в редакції від
28.06.1999 № 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
) позивач звільняється від плати за
патенти згідно з Законом України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди попередніх інстанцій
неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, не дали оцінки всім доказам у справі.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
патентуванню підлягають
операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які
здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх
структурними (відокремленими) підрозділами. Гральний бізнес - це
діяльність, пов'язана з влаштуванням казино, інших гральних місць
(домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем,
проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею
грошових виграшів у готівковій або майновій формі.
Казино, інші гральні місця (дома) повинні займати окремі
приміщення або будівлі та мати гральний зал для відвідувачів (крім
гральних автоматів та більярдних столів). Вартість торгового
патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального
бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі (за рік); зокрема, за
використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою
жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що
використовуються для спортивних аматорських змагань, - 600 гривень
за кожний стіл для більярду.
Наведені приписи Закону відносять надання послуг з використання
столів для більярду до сфери грального бізнесу, окрім використання
більярдних столів для спортивних аматорських змагань.
Діяльність надання послуг по використанню більярдних столів для
спортивних аматорських змагань не підлягає патентуванню та не є
такою, що здійснюється у сфері грального бізнесу. Згідно зі ст.
273 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором побутового
прокату державні, кооперативні та інші громадські організації
надають громадянам у тимчасове користування за плату предмети
домашнього вжитку, музичні інструменти, спортивний інвентар,
легкові автомобілі та інше майно.
Однак, жодною з попередніх судових інстанцій не досліджено яким
чином (для яких цілей) використовувалися більярдні столи в кафе-
барі позивача, в т.ч. чи використовувалися вони для спортивних
аматорських змагань, чи збиралася з відвідувачів плата за
користування більярдним столом, в т.ч. в якому розмірі і яким
чином (жетони, монети, фінансові чеки тощо); чи є більярдні столи
власністю позивача.
Що стосується посилання господарського суду апеляційної інстанції
на пільги, передбачені ст. 6 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 03.07.1998 № 727/98 (в
редакції від 28.06.1999 № 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
) для платників єдиного
податку щодо звільнення від плати за патенти, то колегія судів
вважає за необхідне зазначити наступне.
Указ Президента України "Про внесення змін до Указу Президента
України від 3 липня 1998 року № 727 "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 746/99 ) (746/99)
від 28.06.1999 № 746/99 був прийнятий
відповідно до пункту четвертого розділу XV "Перехідні положення"
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і повинен діяти до набрання
чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань
(частина друга пункту четвертого розділу XV Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
).
22 листопада 2000 р. набрав чинності Закон України "Про державну
підтримку малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
від 19.10.2000 № 2063
- ІІІ, який визначив правові засади державної підтримки суб'єктів
малого підприємництва.
Відповідно до статей 5, 11 вказаного Закону ( 2063-14 ) (2063-14)
запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського
обліку та звітності є одним із основних напрямків державної
підтримки малого підприємництва, суть якої, зокрема, полягає в
заміні сплати встановлених законодавством податків і зборів
(обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.
Проте, сфера дії названого Закону ( 2063-14 ) (2063-14)
і, відповідно, коло
суб'єктів підприємництва, яких держава вирішила підтримувати в
такий спосіб, обмежені. Відповідно до статті 2 його дія не
поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять
діяльність у сфері грального бізнесу.
Слід зазначити, що попередніми судовими інстанціями не досліджено
питання переходу позивача на спрощену систему оподаткування, в
т.ч. які види діяльності було зазначено позивачем в заяві про
перехід на спрощену систему оподаткування (зазначена заява в
матеріалах справи відсутня).
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за необхідне зазначити наступне.
Даючи правову оцінку оспорюваному податковому
повідомленню-рішенню, суду слід з'ясувати чи є штраф, нарахований
за порушення вимог Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, податковим зобов'язанням
позивача відповідно до чинного законодавства, зокрема ст. ст. 14,
15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від
25.06.1991 № 1251 - ХІІ (зі змінами і доповненнями), п. 1.5 ст. 1
Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-12 ) (2181-12)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ та чи відповідає цьому
Закону поширення оспорюваним податковим повідомленням-рішенням на
нараховану суму штрафу його вимог щодо граничного строку сплати
податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, та
наслідків такої несплати.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 9 Закону
України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
податкові органи наділені повноваженнями щодо
нарахування і стягнення штрафів, передбачених ч. 1 ст. 8
зазначеного Закону ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
При наявності визначених законом повноважень та при відсутності
законодавчо встановлених вимог до форми рішення, яким такі
повноваження реалізуються компетентним органом, є підстави для
висновку про правомірність встановлення такої форми самим
компетентним органом при обов'язковій відповідності змісту рішення
вимогам закону.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 01.12.2003 та рішення господарського суду м. Києва від
08.09.2003 у справі № 28/328, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду м. Києва.