ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 28/98
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів: Костенко Т.Ф., Хандуріна М.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податку у
м. Ч-ську
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 08.01.04
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ",
м. Ч-ськ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податку у
м. Ч-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А., Б.Б.Б.,
від відповідача: Г.Г.Г., Д.Д.Д.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 24.10.03 господарського суду Дніпропетровської
області визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по
роботі з ВПП у м. Ч-ську від 21.02.03 за № 0000100814/0/4041 в
частині застосування штрафних санкцій в розмірі 250421,50 грн. до
ВАТ "ХХХ". В решті частини позову відмовлено.
Постановою від 08.01.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 24.10.03 господарського суду
Дніпропетровської області змінено. Позов задоволено. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.
Ч-ську від 21.02.03 за № 0000100814/0/4041 про донарахування збору
за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 500843,00 грн.
та застосування штрафних санкцій в розмірі 250421,50 грн. до ВАТ
"ХХХ".
Постанова мотивована тим, що воду позивач з р. Дніпро не забирає
безпосередньо, а отримує від ВАТ "YYY" зворотну воду і тому він не
є ні первинним ні вторинним водокористувачем.
Не погоджуючись з судовими рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м.
Ч-ську звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що вони
прийняті з порушенням норм матеріального права: ст.ст. 14, 42
Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, постанови Кабінету
Міністрів України № 836 від 18.05.99 "Про затвердження нормативів
збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за
користування водами для потреб гідроенергетики і водного
транспорту" ( 836-99-п ) (836-99-п)
, пп. 4.1 та 4.2 ст.4 Інструкції "Про
порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання
водних ресурсів і плати за користування водами для потреб
гідроенергетики і водного транспорту" ( z0711-99 ) (z0711-99)
, затвердженого
наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекобезпеки України,
Мінекономіки України від 01.10.99 за №231/539/111/219,
зареєстрованої в Мін'юсті України 19.10.99 за № 711/4004.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення СДПІ по
роботі з ВПП у м. Ч-ську від 21.02.03 за № 0000100814/0/4041, яким
позивачу донараховано збір за спеціальне використання водних
ресурсів в сумі 500843,00 грн. та застосовані штрафні санкції в
розмірі 250421,50 грн. Всього 751264,50 грн.
Господарськими судами встановлено, що позивач воду з р. Дніпро не
забирає безпосередньо, підприємство отримує від ВАТ "YYY" зворотну
(повторно використовувану) воду за результатами господарської
діяльності останнього і тому позивач не є ні первинним, ні
вторинним водокористувачем.
Стаття 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює, що
правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до
яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Згідно ч.І ст.48 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
спеціальне
водокористування - це забір води з водних об'єктів із
застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та
скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір
води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із
застосуванням каналів.
Частина 3 вказаної статті ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
встановлює, що не належать
до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли
(крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води
водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод
(підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод
для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з
видобуванням корисних копалин; виконання будівельних,
днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин
і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення
бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються
без забору води та скидання зворотних вод.
Оскільки, як встановлено господарським судом позивач не
використовує воду для потреб гідроенергетики і не є підприємством
водного транспорту, тому відносно нього не підлягають застосуванню
постанова Кабінету Міністрів України та спільний наказ Мінфіну
України, ДПА України, Мінекобезпеки України, Мінекономіки України
від 01.10.99 №231/539/118/219 ( z0711-99 ) (z0711-99)
.
До того ж, п.1.2. вищевказаної Інструкції ( z0711-99 ) (z0711-99)
визначає,
що вона обов'язкова до виконання підприємствами, установами та
організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами -
суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують водні
ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і
підприємствами водного транспорту.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору
у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та
теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.00
порушено провадження у справі №Б24/194/01 про банкрутство ВАТ
"XXX". Даною ухвалою введений мораторій на задоволення вимог
кредиторів ВАТ "XXX".
Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що цей Закон не регулює питання
погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з
осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Згідно ст.ст. 1, 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог кредиторів - це
зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк
виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно при
винесенні ухвали про порушення провадження у справі та припиняє
дію одночасно з припиненням провадження у справі про банкрутство.
Пунктом 4 ст. 12 даного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визначено, що на
протязі дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не
нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання або неналежне виконання грошових
зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків, зборів
(обов'язкових платежів).
Нарахування відповідачем позивачу штрафних (фінансових) санкцій зі
збору за спеціальне використання водних ресурсів в період дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів суперечить вказаній
нормі закону.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 08.01.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зі справи № 28/98 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
М.І. Хандурін