Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства

судовому засіданні “Київський верстатобудівний

касаційну скаргу концерн”, м. Київ

на постанову від 19.12.2003

Київського апеляційного

господарського суду

у справі № 20/638

господарського суду м. Києва

за позовом Державного конструкторсько-

технологічного центру

верстатобудування, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства

“Київський верстатобудівний

концерн”, м. Київ

про стягнення 10 520,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.09.2003 задоволено позов Державного конструкторсько-технологічного центру верстатобудування до Відкритого акціонерного товариства “Київський верстатобудівний концерн” про стягнення 10 520,00 грн. заборгованості за договором № 90/02 від 25.02.02.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. ст 161, 162 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений законом строк згідно з вказівками договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до умов Договору позивачем виконано та передано відповідачеві відповідні роботи, про що свідчать акти здачі- приймання науково-технічної продукції, але в повній мірі відповідач за виконані роботи не розрахувався.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2003 рішення господарського суду м. Києва від 25.09.2003 залишено без змін з тих же підстав.

Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що судами при винесенні рішень порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 62, 64 153 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Судами, зазначає скаржник, порушено положення загальної норми для підрядних договорів (ст. 334 Цивільного кодексу України (435-15) ), стосовно необхідності складання кошторису на виконання робіт.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Державним конструкторсько-технологічним центром верстатобудування (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством “Київський верстатобудівний концерн” (Замовник) укладено договір на створення (передачу) науково-технічної продукції № 90/02 від 25.02.2002 предметом якого є розробка Виконавцем конструкторської документації спеціального токарного горизонтального шестишпиндельного напівавтомата моделі 1Б216П-6К з наладкою 0456-0012 та передача Замовнику науково-технічної продукцўї.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п.п. 2.1 Договору відповідач за виконані позивачем роботи зобов’язався сплатити грошові кошти у сумі 20 520,00 грн.

Як вбачається з актів здачі-приймання робіт № 08/02 від 20.06.2002 та № 17/02 від 25.07.2002 позивач частково виконав зобов'язання за Договором та передав частину робіт відповідачу, яку останній прийняв та сплатив за неї 10 000,00 грн.

Статтею 165 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Суд зазначає, що позивач виконав та передав відповідачу решту науково-технічної продукції, про що свідчить підписаний повноважним представником відповідача акт здачі-приймання № 23/02 від 01.07.2003 на суму 10 520,00 грн.

У відповідності до вимог чинного законодавства, позивачем пред’явлено відповідачу вимогу щодо оплати виконаних робіт на суму 10 520,00 грн., яку останній залишив без задоволення.

Відповідно до ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним судом повно та всебічно встановлені обставини справи та погоджується з висновками суду щодо обґрунтованості вимог позивача які відповідають чинному законодавству і умовам договору.

Доводи скаржника стосовно того, що акт здачі-приймання з боку ВАТ “Київський верстатобудівний концерн” був підписаний не уповноваженою особою та засвідчено відтиском печатки, яку на той час було знищено, місцевим та апеляційним судами при винесенні оскаржуваних рішень відхилені, а тому додаткова їх оцінка відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.

Крім того, акти виконаних робіт по яким відповідач провів оплату підписані тим же представником ВАТ “Київський верстатобудівний концерн”, тобто відповідач визнав зазначені документи.

Судами першої та апеляційної інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені доводи позивача, заперечення відповідача, об`єктивно оцінені докази надані сторонами, зокрема наявність усіх істотних умов договору, правильність оформлення акту здачі-приймання робіт та повноваження особи, яка підписала акт з боку відповідача, докази, що підтверджують факт передачі позивачем науково- технічної продукції відповідачу.

Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2003 у справі № 20/638 без змін.