ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 20/637
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “К”, м. Київ
касаційну скаргу
на постанову від 19.12.2003
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 20/637
господарського суду м. Києва
за позовом Державного конструкторсько-
технологічного центру
верстатобудування, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства
“К”, м. Київ
про стягнення 4 180,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.09.2003 задоволено
позов Державного конструкторсько-технологічного центру
верстатобудування до Відкритого акціонерного товариства “К” про
стягнення 4 180,00 грн. заборгованості за договором № 71/01 від
14.03.2001.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.ст. 161, 162
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і у встановлений законом строк
згідно з вказівками договору; одностороння відмова від виконання
зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається,
за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до умов договору позивачем виконано та передано
відповідачеві відповідні роботи, про що свідчать акти здачі-
приймання науково-технічної продукції, але в повній мірі
відповідач за виконані роботи не розрахувався.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.12.2003 залишено без змін рішення господарського суду
м. Києва від 25.09.2003 з тих же підстав.
Оскаржуючи постанову апеляційної інстанції та рішення
господарського суду скаржник просить їх скасувати і припинити
провадження у справі посилаючись на те, що судами при винесенні
рішень порушено норми матеріального права, зокрема ст.ст. 62,
64, 153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судами, зазначає скаржник, порушено положення загальної норми
для підрядних договорів (ст. 334 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
),
стосовно необхідності складання кошторису на виконання робіт.
На думку скаржника, якщо у процесі вирішення спору буде
встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено,
господарському суду на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
слід припинити
провадження у справі, отже договір № 71/01 на створення
(передачу) науково-технічної продукції від 14.03.2001 слід
визнати неукладеним.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Державним конструкторсько-технологічним центром
верстатобудування (Виконавець) та Відкритим акціонерним
товариством “К” (Замовник) укладено договір на створення
(передачу) науково-технічної продукції № 71/01 від 14.03.2001,
предметом якого є розробка виконавцем конструкторської
документації задньої бабки нової конструкції товарного верстата
КА-280, розробка конструкторської документації електрообладнання
верстатів КА-280-23А, КА-280-24А, КА-280-33 і КА-280-35,
конструкторське супроводження виробництва у всіх модифікацій
токарних верстатів КА-280 та КА-163 у січні 2001 року та
передача замовнику науково-технічної продукції.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на
виконання умов Договору позивачем виконано та передано
відповідачеві відповідні роботи, що підтверджується актами здачі-
приймання науково-технічної продукції № 31-1/01 від 18.03.2002
та № 31-2/01 від 01.07.2003.
Відповідно до п. 2 Договору відповідач за виконані позивачем
роботи зобов’язався сплатити грошові кошти у сумі 4 680,00 грн.
Відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів у
розмірі 500,00 грн. за роботи, передані по акту № 31-1/01 від
18.03.2002.
Статтею 165 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено,
що якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або
визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати
виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з
дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Суд зазначає, що позивачем пред’явлено відповідачеві вимогу про
оплату виконаних робіт на суму 4 180,00 грн., яку останній
залишив без задоволення.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок –
відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння
відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов
договору не допускається, за винятком випадків, передбачених
законом.
Колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним судом повно та
всебічно встановлені обставини справи та погоджується з
висновками суду щодо обґрунтованості вимог позивача які
відповідають чинному законодавству і умовам договору.
Доводи скаржника про те, що акт здачі-приймання з боку ВАТ “К”
підписаний не уповноваженою особою та засвідчено відтиском
печатки, яку на той час було знищено, місцевим та апеляційними
судами при винесенні оскаржуваних рішень відхилені, а тому
додаткова їх оцінка відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відноситься до
юрисдикції касаційної інстанції.
Посилання скаржника на те, що договір № 71/01 від 14.03.2001
слід визнати неукладеним і припинити провадження по справі на
увагу не заслуговує, оскільки ця вимога не була предметом
розгляду у суді першої інстанції.
Судом першої та апеляційної інстанції повно та всебічно
дослўдженў обставини справи, перевірені доводи позивача,
заперечення відповідача, об`єктивно оцінені докази надані
сторонами, зокрема наявність усіх істотних умов договору,
правильність оформлення акту здачі-приймання робіт та
повноваження особи, яка підписала акт з боку відповідача,
докази, що підтверджують факт передачі позивачем науково-
технічної продукції відповідачу.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що
ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2003 у
справі № 20/637 без змін.