ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 17/112-03-2666
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Малого приватного підприємства “Ю”,
судовому засіданні м. Одеса
касаційну скаргу
на постанову від 17.12.2003
Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17/112-03-2666
господарського суду Одеської області
за позовом Малого приватного підприємства “Ю”,
м. Одеса
до Відкритого акціонерного товариства
ЕК “О”, м. Одеса
про стягнення 32 565,17 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.03
задоволено позов малого приватного підприємства “Ю” про
стягнення з ВАТ “Енергопостачальна компанія “О” 32565,17 грн.
Рішення суду вмотивовано тим, що обсяг та вартість виконаних МПП
“Ю” робіт з надання юридичних послуг ВАТ “ЕК “Обленерго”
підтверджується актом приймання робіт від 27.12.02, що складений
та підписаний сторонами. Зазначений акт складено у відповідності
до пункту 4.5 Договору доручення, яким передбачено, що
заборгованості сплачені боржниками після початку роботи
повіреного вважаються сплаченими завдяки його діям, що і
зафіксовано актом приймання робіт.
Крім того, вказує суд, згідно п. 2.1 договору доручення,
обов'язки позивача щодо представництва інтересів ВАТ “ЕК “О” не
обмежуються тільки діями щодо судового порядку стягнення сум
заборгованостей споживачів електроенергії, а містять широке коло
повноважень щодо досудового врегулювання спорів.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.12.03 рішення господарського суду змінено, позов МПП “Ю”
задоволено частково, в сумі 14264,50 коп.
Апеляційна інстанція зазначала, що відповідно до укладеного
договору доручення від 01.09.00 повірений (позивач) зобов'язаний
надавати на вимогу довірителя (відповідача) але не частіше
одного разу в місяць звіт про хід виконання доручення, а також
повірений зобов'язаний був на виконання взятих на себе
зобов'язань надавати довірителю звіт з необхідними документами,
які б підтверджували виконану ним роботу на певну суму.
Апеляційним судом встановлено, що звітів з підтверджуючими
документами про виконану роботу позивач відповідачу не надавав,
крім актів приймання виконаних робіт від 27.12.02 із яких
неможливо встановити, яка заборгованість була стягнута на
користь довірителя, в кожному пункті цих актів вказано, як
часткове погашення заборгованості за спожиту електроенергію, так
і погашення заборгованості з моменту виконання робіт, що не
відповідають сумам, стягненим і перерахованим відповідачу і тій
яка підлягає оплаті позивачу в розмірі 10% від стягнутих сум за
умовами договору.
Оскаржуючи постанову Одеського апеляційного господарського суду
МПП “Ю” просить її скасувати, рішення господарського суду
залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна інстанція
помилково прийняла до уваги внутрішні документи ВАТ “ЕК “О”,
відхиливши звіт та двосторонні акти, які складалися з даних того
ж самого ВАТ “ЕК “О”, чим порушив вимоги ст.ст. 32, 33, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з наступних підстав.
Апеляційна інстанція розглядаючи справу повторно, ухвалою від
10.12.03 зобов'язала сторони провести звірення розрахунків за
пред'явленим позовом з посиланням на підтверджуючі документи.
Крім того, позивача зобов'язано надати докази про надання звіту
відповідачу про виконання взятих на себе зобов'язань за
договором, з додатком до цього звіту необхідних документів, які
б підтверджували виконання позивачем своїх обов'язків.
Розглянувши і оцінивши надані сторонами матеріали, апеляційна
інстанція дійшла висновку про те, що позивач належним чином не
підтвердив стягнення на користь відповідача сум заборгованості
за спожиту електроенергію по договору доручення від 01.09.2000.
Зокрема, апеляційна інстанція встановила, що позивачем
безпідставно включено для стягнення суми 9324,51 грн., 250 грн.
Крім того, апеляційна інстанція встановила, що в акті приймання
виконаних робіт від 27.12.02 включені суми по попереднім
договором з відповідачем.
Апеляційною інстанцією при прийнятті оскаржуваного рішення,
відхилені доводи позивача про те, що завдяки здійсненим МПП “Ю”
заходам на користь довірителя стягнуто 325651,70 грн., а тому
додаткова оцінка цих обставин не відноситься до юрисдикції
касаційної інстанції, відповідно до ч. ІІ ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
Одеським апеляційним судом обставинам справи такою, що
ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 17.12.03 у справі № 17-112-
03-2666 без змін.