ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2004                                       Справа N 15/220

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   м.   Києві

касаційну  скаргу  ТОВ “Ч” на постанову Київського  апеляційного

господарського  суду від 15.12.2003 р. у справі за  позовом  ТОВ

“А” до ТОВ “Ч” 

про   стягнення сум

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

                       У С Т А Н О В И В:

У  липні 2003 р. ТОВ “А” пред’явило у господарський суд позов до

ТОВ “Ч” про стягнення заборгованості та пені в розмірі 118609,92

грн.,   посилаючись   на   невиконання   відповідачем   договору

№ 1601-02. від 16.01.2002 р.

Рішенням   господарського   суду   Чернігівської   області   від

15.09.2003   р.,   залишеною  без  змін  постановою   Київського

апеляційного  господарського  суду  від  15.12.2003  р.,   позов

задоволено частково, з ТОВ “Ч” стягнуто 46 463 грн. боргу  та  2

330,09 грн. пені.

У  касаційній  скарзі  відповідач  просить  скасувати  постанову

Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2003 р. та

рішення господарського суду Чернігівської області від 15.09.2003

р.  і  прийняти  нове рішення, яким в позові ТОВ “А”  відмовити,

посилаючись  на  порушення  судом  апеляційної  інстанції   норм

матеріального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За  приписом ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         (діяв у спірний

період),  зобов’язання повинні виконуватись належним чином  і  в

установлений  законом  строк, відповідно до  вказівок  договору.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як  встановлено  судом  та підтверджується  матеріалами  справи,

16.01.2002  р.  між сторонами було укладено договір  №  1601-02,

згідно  якого позивач зобов’язався передати відповідачу продукти

УIН  –  SIM (ваучери встановлених номіналів, стартові пакети  та

SIM-phone  пакети),  а відповідач сплатити  їх  вартість  шляхом

попередньої оплати або на протязі 25 календарних днів з  дня  їх

отримання.

Згідно  вищезазначеного  договору, позивач  передав  відповідачу

продукти   SIM-SIM   на   загальну  суму   77219,80   грн.,   що

підтверджується  видатковою  накладною  №  Ак  –   0101325   від

29.01.2003  р., рахунком-фактурою № Ак – 2330 від 29.01.2003  р.

та довіреністю відповідача серії НАБ № 265191 від 27.01.2003р.

Суд  у  порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

також   прийшов  до  обґрунтованого  висновку  і  про   те,   що

заборгованість   відповідача  за  договором   №   1601-02.   від

16.01.2002  р.  склала 46463 грн., а тому підставно  прийшов  до

висновку  про її стягнення та частково, з врахуванням скорочених

строків   позовної  давності,  передбачених  ст.  72   ЦК   УРСР

( 1540-06 ) (1540-06)
        , пені в сумі 2 330,09 грн.

Щодо поданої відповідачем заяви від 21.07.2003р. про зарахування

зустрўчних  однорідних  вимог за дилерськими  угодами,  то  суд,

оскільки  між  сторонами існує спір щодо сум по  цим  договорам,

обґрунтовано не поклав її в основу рішення.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Правильно  з  рішенням  господарського  суду  погодився  і   суд

апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу ТОВ “Ч” залишити без задоволення, а  постанову

Київського  апеляційного господарського суду від  15.12.2003  р.

без змін.