ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
28.04.2004                                   Справа N 14/12пд
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,
                         Михайлюка М.В.,
                         Невдашенко Л.П.,
 
розглянувши у            акціонерного товариства закритого типу
відкритому засіданні     “Панчішна фабрика “Рубіжанка”,
матеріали касаційної     м. Рубіжне (далі – АТЗТ “Панчішна
скарги                   фабрика “Рубіжанка”)
 
 
на постанову             Донецького апеляційного господарського
                         суду від 19.02.2004
 
у справі                 господарського суду Луганської області
                         № 14/12пд
 
за позовом               АТЗТ “Панчішна фабрика “Рубіжанка”
 
до                       закритого акціонерного товариства
                         “Акціонерний комерційний
                         промислово-інвестиційний банк” в особі
                         відділення в м. Рубіжне (далі – ЗАТ
                         Промінвестбанк в особі відділення в
                         м. Рубіжне)
 
про   визнання угоди недійсною
 
представники:
 
позивача - Льовін В.П.
відповідача - Старінова О.О.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
В  позовній  заяві позивач просить визнати недійсними  угоди  по
договору   уступки  вимоги  від  12.05.2000  внаслідок   обману,
стягнення з відповідача усе одержане по угоді: грошові  кошти  у
сумі  26129  грн.  44 коп. , прості векселі у  кількості  3  шт.
номінальною  вартістю  50000  грн.  кожна,  які  емітовані   ВАТ
“Луганськгаз” зі строком платежу по пред’явленню.
 
Господарський суд Луганської області рішенням від  09.12.2003  у
позові  відмовлено  тому, що на час укладення  договору  уступки
вимоги,  вимоги до боржника були заявлені, реалізовані первісним
кредитором  і  були дійсними, з того зобов’язання  ДП  “Троїцька
нафтобаза”  не  припинилися, а посилання позивача на  заподіяння
відповідачем у справі обману безпідставне.
 
Донецький   апеляційний   господарський   суд   постановою   від
19.02.2004   залишив   без  змін  рішення  господарського   суду
Луганської області.
 
В  касаційній  скарзі ставиться питання про  скасування  судових
рішень  з  підстав неправильного застосування норм матеріального
та процесуального права.
 
Обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  перевіривши  матеріали
справи,  Вищий  господарський суд України вважає,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Сторони  12.05.2000  уклали  договір  уступки  вимоги,  за  яким
відповідач уступив позивачеві право вимоги боргу у сумі 49892,05
грн.  за  кредитним  договором  № 19/58  укладеним  відповідачем
20.07.1995 з Троїцькою нафтобазою в особі директора, що діяв  за
дорученням юридичної особи.
 
Судом   встановлено,  що  первісним  кредитором   право   вимоги
реалізовано 22.07.1989 у межах строку позовної давності.
 
На  момент укладення договору уступки вимоги дійсні та безспірні
вимоги  не  потребували заявлення позову до суду  про  стягнення
боргу,   оскільки  боржник  у  відповіді  на  претензію   визнав
заборгованість і були підстави для звернення з платіжною вимогою
№  1  від  12.11.99  до  установи банку  і  ця  платіжна  вимоги
знаходилась в банку в картотеці № 2.
 
Первісним кредитором реалізоване право його вимоги тому, що  він
мав  право  на  отримання коштів відповідно до  редакції  ст.  8
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  яка
діяла  на  вказаний  період і первісний  кредитор  згідно  ч.  2
ст.  198  ЦК  відповідає перед новим кредитором  за  недійсність
переданої  вимоги, але не відповідає за невиконання цією  вимоги
боржником.
 
За   висновками   господарського  суду  першої  та   апеляційної
інстанцій  на час укладення договору уступки вимоги,  вимоги  до
боржника були заявлені, реалізовані первісним кредитором і  були
дійсними,   з   того   зобов’язання  ДП   “Троїцька   нафтобаза”
(правонаступник)  не  припинялися,  а  посилання   позивача   на
заподіяння відповідачем у справі обману – безпідставне.
 
Межі перегляду справи у касаційній інстанції визначені ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         згідно
якої  касаційна інстанція не вирішує питання про доведеність  чи
недоведеність обставин, про достовірність того чи іншого доказу,
а  перевіряє застосування господарським судом норм матеріального
і процесуального права.
 
Приймаючи до уваги викладене колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного     господарського    суду    відповідає     нормам
господарського процесу і підстав для її скасування немає.
 
Враховуючи   наведене  та  керуючись  ст.   ст.   111-5,   111-9
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий
господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову  Донецького  апеляційного  господарського   суду   від
19.02.2004 у справі № 14/12пд залишити без змін.