344/13551/14-а Про визнання неправомірними дії виконкому міськради, пов`язані із прийняттям рішень "Про оголошення конкурсу на право організації літніх торгових майданчиків на території парку культури і відпочинку," - 17.09.2020 Прийняття

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - виконком Івано-Франківської міськради), міського голови м. Івано-Франківська Анушкевичуса В.А., треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивачів - ОСОБА_3, сектор Державної регуляторної служби в Івано-Франківській області, Державна регуляторна служба України, про визнання дій органів державної влади неправомірними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Івано-Франківського міського суду від 31.03.2017, ухвалену у складі головуючого судді Пастернак І.А. та

постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Судової-Хомюк Н.М., суддів Святецького В.В., Коваля Р.Й.,

І. РУХ СПРАВИ

1. 08.09.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, просили:

визнати неправомірними дії виконкому Івано-Франківської міськради, пов`язані із прийняттям рішень від 19.07.2007 № 349 "Про оголошення конкурсу на право організації літніх торгових майданчиків на території парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка", від 31.08.2011 №514 "Про затвердження "Положення про організацію та проведення аукціонів на право розміщення об`єктів літньої торгівлі", від 09.04.2014 № 189 "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", від 18.06.2014 №287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська" та скасувати їх;

визнати незаконними та скасувати прийняті міським головою м. Івано-Франківська в частині пункту 2 розпорядження від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пункту 3 розпорядження від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні";

зобов`язати відповідачів повернути позивачам безпідставно отримані кошти в розмірі 6300,00 грн, сплачені згідно із пунктом 2 розпорядження міського голови від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пункту 3 розпорядження від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні";

визнати нечинним Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська, затверджене рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 04.08.2016 №529 з моменту його винесення.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю повноважень відповідачів на прийняття вказаних рішень (розпоряджень) та створенням, у зв`язку з цим, перешкод позивачам у здійсненні підприємницької діяльності.

2. Івано-Франківський міський суд постановою від 31.03.2017 відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.11.2017 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким позовні вимоги щодо визнання незаконними дій міського голови м. Івано-Франківська, виконкому Івано-Франківської міськради, пов`язаних з прийняттям рішень від 19.07.2007 № 349 "Про оголошення конкурсу на право організації літніх торгових майданчиків на території парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка", від 31.08.2011 №514 Про затвердження "Положення про організацію та проведення аукціонів на право розміщення об`єктів літньої торгівлі", а також позовні вимоги про визнання незаконними та скасування вищевказаних рішень - залишив без розгляду;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

4. 01.12.2017 ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 31.03.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.12.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України (2747-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.06.2019 №746/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку і зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.

10. Протоколом розподілу справи від 18.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.

11. Ухвалою судді Верховного Суду від 19.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Суди встановили, що згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) від 23.04.2003 Серія В 00 №457167 ОСОБА_1 є ФОП.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП від 07.03.2002 Серія АГ №247137 ОСОБА_2 є ФОП.

Рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 19.07.2007 № 349 "Про оголошення конкурсу на право організації літніх торгових майданчиків на території парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка", зокрема, оголошено конкурс на право організації літніх торгових майданчиків на території парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка в місцях, затверджених управлінням архітектури і містобудування на 2007 - 2008 роки.

Рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 31.08.2011 №514 "Про затвердження "Положення про організацію та проведення аукціонів на право розміщення об`єктів літньої торгівлі", зокрема, затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів на право розміщення об`єктів літньої торгівлі.

Рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 09.04.2014 №189 "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", зокрема, затверджено нову редакцію Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ".

Рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 18.06.2014 № 287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська", зокрема, вирішено провести аукціон на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території міста в 2014 -2016 роках у місцях погоджених Департаментом містобудування та архітектури.

У пункті 8 додатку 2 до вказаного рішення зазначено що стартова ціна аукціону становить:

6 000, 00 грн. а один крок - 10% від стартової ціни для розташування лотків з торгівлі морозивом, шоколадом, кондитерськими виробами, прокату електромобілів та надання послуг у сфері розваг в парку культури і відпочинку ім..Шевченка, міському озері на період з 01 квітня по 01 листопада в 2014 - 2016 роках;

9000, 00 грн, а один крок - 10 % від стартової ціни для розташування лотків з торгівлі сувенірами, повітряними кульками в 2014 - 2016 роках.

Розпорядженням міського голови м. Івано-Франківська від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" ОСОБА_1 погоджено розмістити лоток з торгівлі поп-корном, солодкою ватою на АДРЕСА_1 на час проведення новорічних та різдвяних свят з 19.12.2014 по 20.01.2015 (33 дні). Пунктом 2 зазначеного розпорядження визначено, що суб`єкт господарювання здійснює внесок до загального фонду міського бюджету (кошти в розмірі 100, 00 грн за кожне місце торгівлі в день) та отримує у відділі дозвільно-погоджувальних процедур (Дозвільний центр м. Івано-Франківська) погодження на облаштування лотка з торгівлі поп-корном та солодкою ватою.

Згідно із витягом із розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" ОСОБА_1 погоджено розмістити лоток з торгівлі поп-корном, солодкою ватою на АДРЕСА_1 під час шкільних канікул з 22.01.2015 по 25.01.2015 (4 дні) та на вихідні дні - 01, 07, 08, 14, 15 лютого 2015 року (5 днів). Пунктом 3 зазначеного розпорядження визначено, що суб`єкти господарювання здійснюють внесок до загального фонду міського бюджету (кошти в розмірі 100, 00 грн за кожне місце торгівлі в день) та отримують у відділі дозвільно-погоджувальних процедур (Дозвільний центр м. Івано-Франківська) погодження на розміщення лотків, павільйонів для здійснення дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг.

Також суди встановили, що розпорядження міського голови м. Івано-Франківська: від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні"; від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" не містять норм регуляторного характеру та втратили чинність у зв`язку із прийняттям рішення виконкому Івано-Франківської міськради від 04.08.2016 №529 "Про затвердження Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська".

Також судом апеляційної встановлено, що рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 04.08.2016 за №529 "Про затвердження Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська" затверджено Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська (далі - Положення № 529), яке регулює особливості розміщення та функціонування об`єктів дрібнороздрібної торгівлі на території міста та порядок отримання погоджень на розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг.

Пунктом 3 вказаного рішення визнано таким, що втратило чинність рішення виконкому Івано-Франківської міськради від 09.04.2014 №189 "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ".

Рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 24.03.2017 № 187 "було внесені зміни до пунктів 6.1 та 6.2 вказаного Положення № 529 у частині зміни ставки плати за розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі.

Судом апеляційної інстанції встановлено факт проходження регуляторної процедури при прийнятті вказаного Положення № 529.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" не містять норм регуляторного характеру та втратили чинність у зв`язку із прийняттям рішення виконкому Івано-Франківської міськради від 04.08.2016 №529 "Про затвердження Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська". Що стосується оцінки Положення №529, то суд першої інстанції виходив із того, що позивачами 18.06.2016 було подано заяву про збільшення позовних вимог в ході розгляду судового спору по суті, що є порушенням встановленої процедури подання заяви про зміну/уточнення позовних вимог у відповідності до КАС України (2747-15) , тому не прийняв до розгляду цю позовну вимогу.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, виходив із того, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права в частині неналежного з`ясування обставин справи та відповідності наданим доказам, а також норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було здійснено належної перевірки відповідності пред`явлених позивачами заяв про збільшення позовних вимог до одночасної зміни предмету та підстав позовних вимог, а також, не вирішено позовних вимог в частині оскарження рішень виконкому Івано-Франківської міськради від 19.07.2007 № 349 "Про оголошення конкурсу на право організації літніх торгових майданчиків на території парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка", від 31.08.2011 №514 "Про затвердження "Положення про організацію та проведення аукціонів на право розміщення об`єктів літньої торгівлі", від 09.04.2014 №189 "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", від 18.06.2014 № 287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська".

Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині позовних вимог стосовно рішень виконкому Івано-Франківської міськради від 19.07.2007 № 349 "Про оголошення конкурсу на право організації літніх торгових майданчиків на території парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка" та від 31.08.2011 № 514 "Про затвердження "Положення про організацію та проведення аукціонів на право розміщення об`єктів літньої торгівлі", виходив із того, що позивачі пропустили строк звернення до суду та не навели поважних причин пропуску такого строку.

В частині позовних вимог про визнання незаконними дій виконкому Івано-Франківської міськради у прийнятті рішень від 09.04.2014 №189 року "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", від 18.06.2014 № 287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська", суд апеляційної інстанції виходив із того, що встановлені по даній справі факти свідчать про відповідність дій відповідача при прийнятті спірних рішень нормам діючого законодавства. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав не недоведеність порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2, оскільки саме з ОСОБА_1 було укладено договір на право розміщення дрібнороздрібної виносної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на території міста в 2012-2014 роках з терміном дії до 01.11.2014, тому спірні рішення безпосередньо торкаються лише прав та інтересів ОСОБА_1 .

Також суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування пункту 2 розпорядження міського голови м. Івано-Франківська від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пункту 3 розпорядження від 20.01.2015 №115-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та зобов`язання відповідачів повернути позивачам безпідставно отримані кошти в розмірі 6300,00 грн, сплачені згідно із пунктами 2 та 3 цих розпоряджень, як похідних вимог. Надаючи оцінку вказаним пунктам розпоряджень та рішенню виконкому Івано-Франківської міськради від 04.08.2016 №529 "Про затвердження Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська" суд апеляційної інстанції вказав на те, що заявлений позов є безпідставним з огляду на те, що відповідач при їх прийняті діяв у спосіб, що передбачений Законом України від 11.03.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 1160-IV (1160-15) ), Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) ).

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Касаційну скаргу позивачі обґрунтували, зокрема тим, що початком перебігу строку звернення до суду є момент коли особа дізналась про факт порушення її прав, натомість у випадку щодо якого виник спір у цій справі, факт участі ОСОБА_1 в аукціонах, що проводились на підставі оспорюваного рішення, підтверджує лише те, що вона не усвідомлювала протиправний характер дій міськради. Також позивачі вказують на те, що відповідачі не мають повноважень на прийняття будь-яких регуляторних актів. Окрім цього, скаржники зазначать, що відносини у сфері здійснення виносної дрібнороздрібної торгівлі не потребують додаткового регулювання, оскільки регулюється Правилами роботи дрібнороздрібної торгівельної мережі, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1996 №369 (z0372-96) . До того ж позивачі вказують на те, що оспорюваними рішеннями відповідачів фактично створено податок, який не передбачено Податковим кодексом України (2755-17) та встановлено обов`язок отримувати дозвіл (погодження) на здійснення виносної дрібнороздрібної торгівлі з використанням засобів пересувної мережі, який не передбачений жодним чинним законодавством.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі" (460-20) ; далі - Закон № 460-IX (460-20) ), колегія суддів виходить із такого.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

19. Частиною першою статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

20. Згідно із частиною другою статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

21. Що стосується позовних вимог в частині визнання незаконними дій виконкому Іванов-Франківської міськради, які полягають у прийнятті рішень від 09.04.2014 №189 "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", від 18.06.2014 № 287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська", то колегія суддів виходить із такого.

22. Частиною восьмою статті 51 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

23. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Ці повноваження визначені у статтях 27 - 39 Закону № 280/97-ВР.

24. У відповідності до статті 30 вказаного Закону виконавчі комітети наділені повноваженнями в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку щодо здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку - власними (самоврядними) повноваженнями, зокрема щодо організації місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі (підпункт 8 пункту "а") та делегованими повноваженнями, зокрема, щодо здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту і зв`язку; здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства (підпункти 1 та 2 пункту "б").

25. Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон № 3038-VI (3038-17) , в статті 28 якого закріплено правовий режим тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

26. Зокрема, частинами третьою та четвертою статті 28 Закону № 3038-VI передбачено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) .

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

27. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) (далі - Закон № 2807-IV (2807-15) ).

28. Частинами першою та четвертою статті 20 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

29. Так, згідно із пунктом 10 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою.

30. Власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (частина четверта статті 15 Закону № 2807-IV).

31. При цьому, згідно із пунктом 5 частини першої статті 16 Закону № 2807-IV на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

32. Правила благоустрою території населеного пункту визначені статтею 34 цього ж закону, відповідно до чистини першої якої правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила.

Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.

Правила включають:

1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою;

2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій;

3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування;

4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території;

5) вимоги до санітарного очищення території;

6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні;

7) порядок розміщення малих архітектурних форм;

8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів;

9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

33. При цьому, частиною третьою статті 34 Закону № 2807-IV визначено, що Правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

34. У свою чергу, загальні умови провадження торговельної діяльності суб`єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України (далі - суб`єкти господарювання) визначає Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 (833-2006-п) (далі - Порядок№ 833).

35. Згідно із пунктом 5 Порядку № 833 суб`єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо).

36. Продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється у відведених для цього місцях за наявності у суб`єкта господарювання дозволу на розміщення пересувних малих архітектурних форм та за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм (пункт 30 Порядок № 833).

37. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 (833-2006-п) "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення" наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 08.07.1996 №369 (z0372-96) було затверджено Правила роботи дрібнороздрібної торгівельної мережі, які визначають вимоги до організації дрібнороздрібної торговельної мережі, її приміщень та обладнання і поширюються на суб`єкти господарювання всіх форм власності, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі та ресторанного господарства (далі - Правила № 369).

38. Розміщення пунктів дрібнороздрібної торговельної мережі здійснюється суб`єктом господарювання відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) та законодавства про благоустрій населених пунктів, планування та забудову територій, санітарного та епідемічного благополуччя населення, пожежну охорону, державну автоінспекцію та архітектуру (пункт 16 наведених вище Правил роботи дрібнороздрібної торгівельної мережі).

39. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що пункти дрібнороздрібної торгівлі розміщуються на підставі письмового дозволу органу місцевого самоврядування.

40. Зокрема, керуючись положеннями Закону № 280/97-ВР (280/97-ВР) та зазначеними вище Правилами роботи дрібнороздрібної торгівельної мережі виконком Івано-Франківської міськради ухвалив оспорювані рішення від 09.04.2014 №189 "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", від 18.06.2014 № 287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська".

41. Так, початком нормотворчого процесу є підготовка і внесення проектів рішень на розгляд виконавчого комітету.

42. Проект рішення виконкому підлягає оприлюдненню у порядку визначеному Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) за 20 робочих днів до дня його прийняття (розгляду).

43. За правилами частини шостої статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

44. Статтею 1 Закону № 1160-IV передбачено, що регуляторний акт - це:

прийнятий повноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

45. Відповідно до статті 3 зазначеного Закону № 1160-IV (1160-15) його дія не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов`язаної з прийняттям актів, що містять індивідуально-конкретні приписи, за винятком актів, у яких одночасно містяться нормативні та індивідуально-конкретні приписи.

46. Згідно з пунктом 1.4 розділу 1 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5 (z0381-05) , ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 № 381/10661 (z0381-05) ) нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

47. За змістом статті 12 Закону № 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

48. З огляду на те, що з одним з позивачів, а саме ОСОБА_1 було укладено договір на право розміщення дрібнороздрібної виносної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на території міста в 2012-2014 роках з терміном дії до 01.11.2014, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірні рішення безпосередньо торкаються прав та інтересів ОСОБА_1 .

49. Згідно із частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

50. При цьому слід зазначити, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

51. Колегія суддів вважає, що встановлені по даній справі факти свідчать про відповідність дій відповідача при прийнятті спірних рішень нормам діючого законодавства. При цьому, затвердження виконкомом Івано-Франківської міськради положення з регламентацією особливостей розміщення та функціонування об`єктів дрібнороздрібної торгівлі на території конкретного міста не суперечить чинному законодавству.

52. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що жодним із перелічених нормативно-правових актів виконкому Івано-Франківської міськради законодавцем не надано повноважень справляти сплату за розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі з суб`єктів господарювання, яка за своєю суттю є збором.

53. Так, стаття 143 Конституції України закріпила право територіальної громади безпосередньо або через утворені нею органи місцевого самоврядування встановлю- вати місцеві податки і збори відповідно до закону.

54. Разом з цим, особливістю конституціоналізації податкових правовідносин місцевого самоврядування є те, що Конституція України (254к/96-ВР) передбачає можливість встановлення місцевих податків суб`єктами місцевого самоврядування на основі законів згідно з усіма вимогами Податкового кодексу України (2755-17) .

55. При цьому, однією з таких вимог є принцип, відповідно до якого перелік місцевих податків і зборів, які можуть встановлюватися територіальними громадами/органами місцевого самоврядування, носить вичерпний характер.

56. Єдиним обов`язковим платежем до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій, а саме за провадження торговельної діяльності у 2014 році законодавством, а саме Податковим кодексом України (2755-17) , визначався збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, як сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту.

57. Таким чином, у 2014 році законодавством, а саме Податковим кодексом України (2755-17) , визначався збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, як сума коштів, яка сплачується за придбання та використання торгового патенту. Натомість, законом не було передбачено такого збору як плата за розміщення чи розташування об`єктів дрібнороздрібної торгівлі.

58. З огляду на наведене, не можна визнати законними та такими, що відповідають правовим актам вищої юридичної сили приписи Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", яке затверджене рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 09.04.2014 № 189, та його ж рішення від 18.06.2014 №287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська" в частині, що визначає обов`язок суб`єктів господарювання сплачувати будь-які внески за розміщення чи розташування об`єктів дрібнороздрібної торгівлі.

59. Водночас, з огляду на те, що на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 04.08.2016 № 529 "Про затвердження Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська" втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 09.04.2014 №189 "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг у сфері розваг на території м. Івано-Франківська" зі змінами та доповненнями, то останнє не може бути визнано нечинним за наслідком судової ревізій у цій справі. Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 щодо оспорення рішень виконкому Іванов-Франківської міськради від 09.04.2014 № 189 "Про затвердження нової редакції Положення "Про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", від 18.06.2014 №287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська" підлягають частковому задоволенню.

60. Що стосується позовних вимог в частині оспорюваних пунктів розпоряджень міського голови м. Івано-Франківська, то колегія суддів виходить із такого.

61. Повноваження міського голови визначені у статті 42 Закону № 280/97-ВР, відповідно до частини четвертої якої міський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;

5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;

6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;

10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

11-1) вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

11-2) вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника установи з надання безоплатної первинної правової допомоги;

12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

17) веде особистий прийом громадян;

18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань;

18-1) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) ;

19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

20) видає розпорядження у межах своїх повноважень;

62. При цьому Конституційний Суду України у рішення від 06.07.1999 № 7-рп/99 щодо офіційного тлумачення положень частини статті 42 вказаного закону у пункті 4 мотивувальної частини зазначив, що міський голова як особа, що має представницький мандат, виступає від імені виборців, зокрема, представляє територіальну громаду, міську раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян тощо; звертається до суду з питань визнання незаконними актів відповідних органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, міської ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства.

63. Аналізуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що міський голова так само як і виконком органу місцевого самоврядування не наділені повноваженнями установлювати для суб`єкта господарювання та справляти щоденно внески за розміщення об`єкта дрібнороздрібної торгівлі.

64. Таким чином прийняті міським головою м. Івано-Франківська в частині пункту 2 розпорядження від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пункту 3 розпорядження від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" є незаконними та підлягають скасуванню.

65. При цьому, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2, а відтак й про відсутність права звернення до суду з позовом про оскарження зазначених рішень виконкому Івано-Франківської сільради, оскільки обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх захист.

66. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав, а відтак відповідні рішення виконавчого органу місцевого самоврядування не породжують для неї права на захист.

67. До того, ж договір на право розміщення дрібнороздрібної виносної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на території міста в 2012-2014 роках від 18.05.2012, що був укладений між ОСОБА_1 та виконкомом Івано-Франківської міської ради, завершений 01.11.2014. Договорів подібного виду з позивачами в період 2014-2016 років не укладалось.

68. Щодо зобов`язання відповідачів повернути позивачам безпідставно отримані кошти в розмірі 6300,00 грн, сплачені згідно із пунктом 2 розпорядження міського голови від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пунктом 3 розпорядження №15-р від 20.01.2015 "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні", колегія суддів виходить із такого.

69. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

70. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

71. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

72. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

73. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, яка дії з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

74. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

75. Участь у спорі суб`єкта владних повноважень як сторони справи ще не означає, що таки спір є публічно-правовий. При визначенні виду судочинства необхідно з`ясувати у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Необхідно також враховувати, який обирається у позові спосіб захисту порушеного права.

76. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час прийняття рішення судами попередніх інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

77. На переконання колегії суддів позовні вимоги щодо повернення безпідставно отримані коштів в розмірі 6300,00 грн, сплачених згідно із пунктом 2 розпорядження міського голови від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пунктом 3 розпорядження №15-р від 20.01.2015 "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" не можуть бути вирішені в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей вирішувати питання повернення грошових коштів, сплачених у договірних правовідносинах.

78. За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо повернення грошових коштів не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а можуть бути розглянуті "судом, встановленим законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, за правилами цивільного судочинства, у зв`язку із чим провадження в справі в цій частині підлягають закриттю.

79. Що стосується позовних вимог в частині оскарження рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04.08.2016 №529 "Про затвердження Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська", колегія суддів зазначає наступне.

80. Вказане положення встановлює вимоги до організації дрібнороздрібної торгівлі, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок з врахуванням архітектурних, санітарно-гігієнічних, пожежних, торговельних норм, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників та правил благоустрою м. Івано-Франківська.

Дія цього Положення поширюється на всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері дрібнороздрібної торгівлі, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території міста.

81. Факт проходження регуляторної процедури при прийнятті вказаного Положення встановлено судом апеляційної інстанції.

82. Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування вказаного Положення, позивачі вказують на те, що у відповідачів відсутні повноваження на ухвалення оспорюваних рішень, зокрема щодо встановлення плати за розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі.

83. Колегія суддів вважає такі доводи обґрунтованими, оскільки і в 2016 році законодавством не було передбачено плату за розміщення чи розташування об`єктів дрібнороздрібної торгівлі, а така вимога у Положенні про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська, затвердженому виконкому Івано-Франківської міської ради від 04.08.2016 №529 суперечить вимогам законодавства, що має вищу юридичну силу. Відтак така вимога про плату підлягає визнанню незаконною та нечинною.

84. При цьому, колегія судді вважає законними та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог стосовно оспорюваних рішень суб`єкта владних повноважень від 19.07.2007 № 349 "Про оголошення конкурсу на право організації літніх торгових майданчиків на території парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка" та від 31.08.2011 № 514 "Про затвердження "Положення про організацію та проведення аукціонів на право розміщення об`єктів літньої торгівлі", оскільки встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України (2747-15) певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

85. Отже, з огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, а також те, що позивачами не обґрунтовано, а судом не встановлено поважних причин пропуску ним строку звернення до суду із вказаним позовом в частині зазначених рішень від 19.07.2007 № 349 та від 31.08.2011 № 514 від 31.08.2011, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду позовних вимог в цій частині.

86. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

87. З огляду на наведене, колегія суддів виконуючи завдання та основні засади адміністративного судочинства, перевіряючи чи прийняті оспорювані рішення виконкому Івано-Франківської міськради та розпорядження міського голови цієї ж місьради на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, дійшла висновку про те, що встановлення щоденної плати для суб`єктів господарювання за розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі лежить поза межами правового поля, тому відповідачі, у спірних відносинах в цій частині діяли безпідставно, незаконно та не у межах наданих повноважень.

88. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

89. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

90. За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання незаконними та такими, що не відповідають правовим актам вищою юридичної сили приписів Положення про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", яке затверджене рішенням виконкому Івано-Франківської міськради від 09.04.2014 № 189, та його ж рішення від 18.06.2014 №287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська" в частині, що визначає обов`язок суб`єктів господарювання сплачувати будь-які внески за розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі; визнання незаконними та скасування прийнятих міським головою м. Івано-Франківська в частині пункту 2 розпорядження від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пункту 3 розпорядження від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні"; визнання незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 04.08.2016 №529 "Про затвердження Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська" в частині встановлення оплати за розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі, а також закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язати відповідачів повернути позивачам безпідставно отримані кошти в розмірі 6300,00 грн, сплачені згідно із пунктом 2 розпорядження міського голови від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пунктом 3 розпорядження від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні".

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Керуючись статтями 343, 351, 354, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними та такими, що відповідають правовим актам вищої юридичної сили приписи Положення про дрібнороздрібну торгівлю та надання послуг в сфері розваг на території м. Івано-Франківськ", яке затверджене рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 09.04.2014 № 189, та його ж рішення від 18.06.2014 №287 "Про проведення аукціону на право розташування дрібнороздрібної торгівлі та надання послуг у сфері розваг на визначеній території м. Івано-Франківська" в частині, що визначає обов`язок суб`єктів господарювання сплачувати будь-які внески за розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі, визнання незаконними та скасуванню прийнятих міським головою м. Івано-Франківська в частині пункту 2 розпорядження від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пункту 3 розпорядження від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні", визнання незаконними та такими, що відповідають правовим актам вищою юридичної сили рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04.08.2016 №529 "Про затвердження Положення про дрібнороздрібну торгівлю, надання послуг у сфері розваг та проведення ярмарок на території м. Івано-Франківська" в частині встановлення оплати за розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі. Ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Скасувати постанови Івано-Франківського міського суду від 31.03.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 в частині позовних вимог про зобов`язання виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та міського голови м. Івано-Франківська повернути позивачам безпідставно отримані кошти в розмірі 6300,00 грн, сплачені згідно із пунктом 2 розпорядження міського голови від 24.11.2014 №471-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні" та пунктом 3 розпорядження від 20.01.2015 №15-р "Про здійснення дрібнороздрібної торгівлі у вихідні та святкові дні", а провадження у справі № 344/13551/14 в цій частині - закрити.