ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 10/335/7
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ЗАТ “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Г”
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
22.12.2003 р. у справі за позовом Приватного підприємства “Г”
до ЗАТ Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Г”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 р. Приватне підприємство “Г” пред’явило у
господарський суд позов до ЗАТ “Чернігівський лікеро-горілчаний
завод “Г” про стягнення 2 095 852,29 грн. заборгованості за
поставлену продукцію
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.11.2003
р. у справі порушено провадження у справі та прийнято позовну
заяву до розгляду.
Відповідач оскаржив дану ухвалу в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (судді
Кривда Д.С. – головуючий, Рябуха В.І., Гольцова Л.А.) від
22.12.2003 р., ЗАТ “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Г”
відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу
господарського суду Чернігівської області від 03.11.2003 р.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2003р., а
справу направити до Київського апеляційного господарського суду
для розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду
Чернігівської області від 03.11.2003 р., посилаючись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Припис статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює
основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в
статті 12 Закону України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
,
згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку
і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на
апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та
касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться
в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс повинен містити
імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового
процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи
касаційному порядку.
Стаття 64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на підставі якої приймалась
ухвала судом першої інстанції, не містить вказівки про
можливість її оскарження.
За приписом частини 1 статті 106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали
місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у
апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до підставного висновку,
що ухвала місцевого господарського суду, оскарження якої не
передбачено Господарським процесуальним кодексом України, не
може бути предметом апеляційного перегляду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Г”
залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 22.12.2003 р. без змін.