ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2004                              Справа N 10/236-ПС

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

товариства   з   обмеженою   відповідальністю  "АР"  на  постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 12  грудня  2003

року  у  справі  №  10/236-ПС  за  позовом  товариства з обмеженою

відповідальністю "ТА" до товариства з  обмеженою  відповідальністю

"АР"  та  приватного  сільськогосподарського  підприємства "П" про

визнання угоди недійсною, -

                        В С Т А Н О В И В:

У травні 2003 року товариство з  обмеженою  відповідальністю  "ТА"

звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до

товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "АР"   та   приватного

сільськогосподарського  підприємства  "П"  про визнання додаткової

угоди від 28 грудня 2001 року до договору № 36 від 20 червня  2001

року  на  спільне  зрощування  насіння  озимої  пшениці  на  полях

приватного сільськогосподарського підприємства "П" недійсною.

Рішенням господарського суду Херсонської  області  від  22  серпня

2003 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного

господарського суду від 12 грудня  2003  року,  позов  задоволено.

Визнано  недійсною  додаткову  угоду  від  28  грудня  2001  року.

Стягнуто з товариства з  обмеженою  відповідальністю  "АР"  судові

витрати.   По   відношенню  до  приватного  сільськогосподарського

підприємства "П" провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою  відповідальністю  "АР"

просить  скасувати постановлені судові рішення та направити справу

на новий розгляд до суду першої інстанції,  посилаючись на те,  що

попередніми    судовими    інстанціями    були    порушені   норми

процесуального та матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані

судові  рішення  без  змін,  а  касаційну  скаргу без задоволення,

посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення   представників   товариства   з    обмеженою

відповідальністю  "АР",  вивчивши  матеріали  справи,  обговоривши

доводи касаційної скарги та заперечення проти неї,  суд вважає, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 липня

2001 року між приватним сільськогосподарським підприємством "П" та

товариством з обмеженою відповідальністю "АР" укладено договір про

сумісне вирощування насіння озимої  пшениці  на  полях  приватного

сільськогосподарського підприємства "П".

Додатковою угодою  до  даного  договору  від  28 грудня 2001 року,

укладеною між товариством з  обмеженою  відповідальністю  "АР"  та

товариством   з  обмеженою  відповідальністю  "ТА"  визначено,  що

останнє  є  правонаступником   приватного   сільськогосподарського

підприємства  "П"  по  виконанню договору від 20 липня 2001 року і

бере на себе обов'язок виконувати зобов'язання за даним договором.

Задовольняючи позовні вимоги та залишаючи рішення  місцевого  суду

без  змін,  попередні судові інстанції правомірно виходили з того,

що оскаржена угода від імені підприємства підписана особою, яка не

мала  на це належних повноважень,  наступного схвалення додаткової

угоди  підприємством  не  було,  позивач  не  є   правонаступником

приватного   сільськогосподарського   підприємства  "П",  оскільки

останнє існує,  його реорганізація не проводилась, а тому угода не

відповідає  вимогам  чинного  законодавства  і  підлягає  визнанню

недійсною  на  підставі  ст.  48   Цивільного   кодексу    України

( 435-15 ) (435-15)
        .

До того   ж,  суди  дійшли  підставного  висновку  про  припинення

провадження у справі  стосовно  приватного  сільськогосподарського

підприємства "П", оскільки воно не є стороною спірної угоди.

Вказані висновки   попередніх   судових   інстанцій  є  законними,

обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального

права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи

касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене,  рішення місцевого господарського  суду  та

постанова   апеляційної   інстанції   зміні   або   скасуванню  не

підлягають.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

              П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "АР"

залишити   без   задоволення,   а   рішення   господарського  суду

Херсонської  області  від  22  серпня  2003  року   та   постанову

Запорізького  апеляційного  господарського суду від 12 грудня 2003

року у справі № 10/236-ПС без змін.