ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.04.2004 Справа N 02/2191
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Підприємства з іноземною інвестицією закритого акціонерного
товариства "XXX" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 10.12.2003 року у справі №02/2191 за
позовом Акціонерного комерційного банку "YYY" в особі Черкаської
обласної філії до Підприємства з іноземною інвестицією закритого
акціонерного товариства "XXX"
про звернення стягнення на заставлене майно,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2003 року Акціонерний комерційний банк "YYY" в особі
Черкаської обласної філії звернувся до господарського суду
Черкаської області з позовною заявою до відповідача про звернення
стягнення 68 000 грн., в тому числі 64 000 грн. боргу відповідача
по кредиту та 4 000 боргу по процентах, на майно відповідача,
передане йому в заставу згідно з договорами застави №
Дз1-905/012-538 від 29.11.2002 року та №Дз2-905/012-538 від
29.11.2002 року в якості забезпечення виконання відповідачем своїх
зобов'язань по договору кредитної лінії №905/012-538 від
29.11.2002 року та додаткової угоди від 28.02.2003 року, в зв'язку
з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним
договором. Також просив відшкодувати понесені ним судові витрати
за рахунок вартості заставленого майна.
Доповідач Вовк І.В.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнював
та змінював позовні вимоги і просив звернути стягнення в сумі
75 290,40 грн. боргу по кредиту і процентах та 752, 90 і 118 грн.
судових витрат на заставлене відповідачем майно по вказаних
договорах застави..
Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.09.2003
року позов задоволено частково, звернуто на користь позивача
стягнення 65 000 грн. кредиту та 10 260, 40 грн. процентів на
фасовочно-укупорочну машину МК-ОФС,2001 року випуску та на лінію
по виробництву казеїну, 1994 року випуску, які заставлені за
зазначеними договорами застави, стягнуто з відповідача на користь
позивача витрати на сплату державного мита в сумі 752,90 грн. та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу, відмовлено в зверненні стягнення суми судових витрат на
заставлене майно.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної
інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і
тому просить прийняту ним постанову скасувати.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено
договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №905/012-538
від 29.11.2002 року та додаткову угоду до нього №1 від 28.02.2003
року, за умовами яких відповідач отримує у позивача кредит у сумі
100 000,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту до
01.04.2003 року зі сплатою 20 % річних за користування кредитом.
В забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим
кредитним договором між сторонами було укладено договір застави
№Дз1-905/012-538 від 29.11.2002 року, за яким відповідач передав в
заставу фасовочно-укупорочну машину МК-ОФС, 2001 року випуску, що
знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Н-ськ, вул. П-ська,
99, та договір застави №Дз2-905/012-538 від 29.11.2002 року,
предметом якого є лінія по виробництву казеїну, 1994 року випуску,
яка знаходиться за тією ж адресою. Умовами останнього договору
передбачено право позивача на дострокове звернення стягнення на
предмет застави у разі невиконання відповідачем зобов'язань за
договором кредиту, в тому числі у разі несвоєчасного погашення
відсотків за користування кредитом.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про звернення
стягнення на заставлене майно відповідача у зв'язку з невиконанням
останнім своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ст.ст.161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
За вимогами ст.ст. 19, 20 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
за рахунок заставленого майна заставодержатель має право
задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на
момент фактичного задоволення , включаючи проценти, відшкодування
збитків, завданих про строчкою виконання, якщо інше не передбачено
договором застави.
Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в
разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язання,
забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не
передбачено законом чи договором.
Судом першої інстанції встановлено, що на час вирішення спору
відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав
частково, заборгувавши 65 000 грн., та не сплатив в обумовлений
строк відсотки за користування кредитом у сумі 10 260, 40 грн., що
підтверджується наявними в справі матеріалами.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний
господарський суд, прийшов до правильного висновку про невиконання
відповідачем належним чином своїх зобов'язань за договором кредиту
№905/012-538 від 29.11.2002 року та обґрунтовано задовольнив позов
про звернення стягнення на заставлене майно, виходячи з умов
договорів застави.
Також, правильними є висновки судів і першої і другої інстанції
про відмову в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення
суми судових витрат позивача на заставлене майно відповідача,
оскільки сплата судових витрат не відноситься до зобов'язань за
кредитним договором, виконання яких забезпечується майном
останнього відповідно до умов договорів застави. Тому місцевий
господарський суд правомірно відмовив в зверненні стягнення суми
судових витрат на заставлене майно.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийнята у справі постанова апеляційного суду
відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід
залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією закритого
акціонерного товариства "XXX" залишити без задоволення, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 року - без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду Черкаської області
від 09.09.2003 року в справі №02/2191.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук