ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N Б-11/283
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого
(доповідач у справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали ТОВ “Енергокомплект”, м. Київ
касаційної скарги
на постанову від 29.12.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
та ухвалу від 20.10.2003р. господарського
суду Івано-Франківської області
у справі № Б-11/283 господарського суду
Івано-Франківської області
за заявою ЗАТ КБ “Приватбанк”,
м. Дніпропетровськ
до ВАТ “Оріана”, м. Калуш
про банкрутство
арбітражний керуючий Рибачук В.В.
за участю представника скаржника:
від ТОВ “Енергокомплект” – Хасін І.Б., довір. № 1-ЕА від
05.01.2004р.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
20.10.2003р. у справі № Б-11/283 (суддя – Голяк Л.І.) грошові
вимоги конкурсного кредитора ТОВ “Енергокомплект” на суму 3 725
120,00 грн. відхилено та відмовлено у їх включенні до реєстру
вимог кредиторів ВАТ “Оріана”.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ “Енергокомплект”
звернулося з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного
господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
29.12.2003р. (судді: головуючий – Михалюк О.В., Новосад Д.Ф.,
Мельник Г.І.) ухвалу господарського суду Івано-Франківської
області від 20.10.2003р. залишено без змін, а апеляційну скаргу
ТОВ “Енергокомплект” - без задоволення.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ “Енергокомплект”
звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати постанову апеляційної
інстанції та ухвалу місцевого суду та направити справу на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
кредитор, який уступив вимогу іншій особі,
зобов’язаний передати їй документи, що свідчать про право
вимоги.
Первісний кредитор в свою чергу відповідає перед новим
кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не
відповідає за невиконання цієї вимоги боржником (частина 2
статті 198 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Тобто, передаючи вимогу новому кредитору, первісний кредитор
повинен передати йому ряд документів, які підтверджують
виникнення права вимоги та її дійсність.
Як встановлено сулами першої та апеляційної інстанції, грошові
вимоги конкурсного кредитора ТОВ “Енергокомплект” до боржника –
ВАТ “Оріана” ґрунтується на договорі уступки права вимоги
заборгованості ВАТ “Оріана” між ТОВ “Енергокомплект” та
Українською нафтогазовою компанією “Укрзарубіжнафтогаз”, яка в
свою чергу отримала зазначене право вимоги згідно з договором
уступки права вимоги між останньою та АТ “Лехкім”. АТ “Лехкім” ж
отримало право вимоги до ВАТ “Оріана” відповідно до договору
уступки права вимоги між ЗАТ “Торгово-енергетична компанія
“Ітера Україна” та АТ “Лехкім”.
Однак, конкурсним кредитором ТОВ “Енергокомплект” до
господарського суду не подано доказів в обґрунтування виникнення
первинних боргових зобов’язань ВАТ “Оріана” по оплаті за
спожитий природний газ перед ЗАТ “Торгово-енергетична компанія
“Ітера Україна”.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про
недоведеність конкурсним кредитором ТОВ “Енергокомплект” своїх
прав вимоги спірного боргу у зв’язку з відсутністю доказів
виникнення первісного зобов’язання ВАТ “Оріана” по оплаті
спожитого природного газу перед ЗАТ “Торгово-енергетична
компанія “Ітера Україна”.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до імперативних положень
ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яка встановлює межі перегляду справи в касаційній
інстанції, суд касаційної інстанції позбавлений права надавати
перевагу тому чи іншому доказу, додатково перевіряти докази.
Тому, згідно норм процесуального права в даному випадку висновок
попередніх судових інстанцій про непідтвердження заявлених до
боржника на підставі договору вимог належними доказами не може
бути спростований судом касаційної інстанції.
На підставі наведеного та з урахуванням того, що в силу
ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно
для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду, суд
касаційної інстанції дійшов висновку, що ухвала місцевого суду
та постанова суду апеляційної інстанції винесені відповідно до
вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не
вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. 198 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Енергокомплект” на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2003р. та
ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від
20.10.2003р. у справі № Б-11/283 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.12.2003р. та ухвалу господарського суду Івано-Франківської
області від 20.10.2003р. у справі № Б-11/283 залишити без змін.