ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 7/12/1569
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “СЗ”
касаційну скаргу
на ухвалу від 16.12.2003 Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 7/12/1569
господарського суду Хмельницької області
за позовом Української державної інноваційної
компанії в особі Хмельницького
регіонального відділення
до Відкритого акціонерного товариства
“СЗ”
про стягнення 3078651,85 грн.
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства
“СЗ”
до Української державної інноваційної
компанії в особі Хмельницького
регіонального відділення
про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 6-08/98 в
частині визначення розміру лізингових платежів
в судовому засіданні взяли участь представники :
-позивача
-відповідача
Ухвалами Житомирського апеляційного господарського суду від
30.09.2003 та від 03.11.2003 повернуто без розгляду апеляційні
скарги ВАТ “СЗ” на підставі п. п. 3, 4 ст. 97 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки до скарги
не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у
встановленому розмірі та скаргу подано після закінчення строку,
встановленого для її подання, без клопотання про його
відновлення.
Ухвалою від 16.12.2003 Житомирський апеляційний господарський
суд відмовив Відкритому акціонерному товариству “СЗ” у
відновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом 10-ти
днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у
разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рішення, - з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішення прийнято господарським судом 06.08.2003, однак скаргу
подано до апеляційної інстанції 04.12.2003, тобто після
закінчення строку, встановленого для її подання.
Згідно з ч. 2 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення
пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе протягом
трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським
судом.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного суду відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій просить її скасувати як таку, що винесена при
неправильному застосуванні норм процесуального права.
Оскаржуючи ухвалу апеляційної інстанції від 16.12.2003 скаржник
просить її скасувати і направити справу в апеляційний
господарський суд для розгляду апеляційної скарги, посилаючись
на те, що строк для подання апеляційної скарги пропущено з вини
самого апеляційного суду, оскільки ухвали цього суду від
30.09.2003, від 03.11.2003 та від 16.12.2003 направлялись на
адресу скаржника з значним запізненням.
Крім того, зазначає скаржник, при прийнятті вказаних ухвал
апеляційною інстанцією порушувались строки розгляду скарг, які
встановлені статтею 102 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В судовому засіданні з 24.03.2004р. по 28.04.2004 р.
оголошувалась перерва.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши
та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку встановлених обставин, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна
скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення
мўсцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні
було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, - з
дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84
цього Кодексу.
Відкрите акціонерне товариство “СЗ”, у строки встановлені ч. 1
ст. 93 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(07.08.2003), звернулося з первісною апеляційною скаргою на
рішення від 06.08.2003 господарського суду Хмельницької області,
яку лише ухвалою від 30.09.2003 повернуто без розгляду, оскільки
до скарги не додано доказів сплати державного мита у
встановленому розмірі. Ухвала направлена сторонам 09.10.2003.
Заявник, скориставшись правом повторного звернення,
передбаченого ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вдруге звернувся з
апеляційною скаргою 16.10.2003, яка ухвалою від 03.11.2003 також
повернута без розгляду, оскільки скаргу подано після закінчення
встановленого процесуального строку, без клопотання про
відновлення вказаного строку. Ухвала направлена сторонам
19.11.2003р.
04.12.2003р. заявник втретє звернувся з апеляційною скаргою,
порушивши вже клопотання про відновлення встановленого ст. 93
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
строку, посилаючись на те, що ним
усунуті недоліки, які були зазначені в ухвалах від 30.09.2003 та
від 03.11.2003 про повернення апеляційних скарг. Заявник також
зазначив, що в зв’язку з тим, що суд повертав зазначені вище
скарги з значним порушенням строків, він був позбавлений
можливості звернутись з скаргою в межах 3-х місячного строку.
Частиною 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що після усунення обставин, зазначених
у пунктах 1, 2, 3 частини першої цієї статті, сторона у справі
має право повторно подати апеляційну скаргу у загальному
порядку. Товариство цим правом скористалося, після усунення
недоліків вказаних в ухвалах апеляційної інстанції, заявник в
найкоротші строки їх виправив та звернувся з новою скаргою.
Однак, ухвалою апеляційної інстанції від 16.12.2003 відмовлено
Відкритому акціонерному товариству “СЗ” у відновлені пропущеного
строку для подання апеляційної скарги, оскільки товариство
подало скаргу після закінчення трьохмісячного строку, який
встановлений ч. 2 ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Між тим, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки
Житомирським апеляційним господарським судом при прийнятті
оскаржуваної ухвали не прийняті до уваги ті обставини, що строк
пропущено не з вини скаржника, а з вини суду, оскільки, як
вбачається з матеріалів справи вперше скаргу було подано до суду
вчасно, а вдруге - заявник звернувся з скаргою в найкоротші
строки після її повернення. Однак суд, приймав ухвали про їх
повернення та відправляв сторонам з значним порушенням
встановлених законом строків, через що у сторони і не було
можливості подати скаргу в межах трьохмісячного строку.
Затримуючи повернення апеляційних скарг апеляційний
господарський суд, всупереч статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, обмежив суб’єкта оскарження у здійсненні прав,
передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і фактично ухилився від здійснення визначених
законом повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу
Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2003
такою, що підлягає скасуванню, а справа направленню до
Житомирського апеляційного господарського суду для розгляду по
суті.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “СЗ”
задовольнити.
2. Ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 у справі № 7/12/1569 – скасувати, а справу направити
до Житомирського апеляційного господарського суду для розгляду
апеляційної скарги.
3. Ухвалу Вищого господарського суду України від 16.02.2004р. в
частині зупинення виконання рішення вважати такою, що втратила
чинність.