ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
28.04.2004                                        Справа N 6/443
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   м.   Києві
касаційну  скаргу  ТОВ “М” на постанову Київського  апеляційного
господарського  суду від 24.12.2003р. у справі  за  позовом  ТОВ
“М” до ДК “У” НАК “НГ” 
 
про   стягнення сум
 
Заслухавши    пояснення   представника   позивача,   перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
 
                       У С Т А Н О В И В:
 
У травні 2003 р. ТОВ “М” пред’явило у господарський суд позов до
ДК  “У” НАК “НГ” про стягнення 2171215,8 грн. боргу та 280295,99
грн.   інфляційних   у   зв’язку  з  невиконанням   відповідачем
зобов’язань   за  контрактом  №  1834  від  21.12.1999   р.   на
підключення  свердловини  №  73 Яблунівського  газоконденсатного
родовища,    щодо    оплати    робіт    позивача,    а     саме:
будівельно-монтажних  робіт, виконаних у квітні,  травні  жовтні
2000 р.
 
Справа розглядалась судами неодноразово.
 
Рішенням  господарського суду м. Києва від 29.03.2003  р.  позов
задоволено,  з  ДК  “У”  НАК  “НГ” стягнуто  2156123,00  грн.  –
основного боргу, 566273,08 грн. – інфляційних, 150515,11 грн.  –
пені.
 
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
 
Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від
24.12.2003  р.,  апеляційну скаргу ДК “У” НАК  “НГ”  задоволено,
рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2003 р. скасовано
в частині стягнення 849 565,00 грн. – основного боргу, 250621,83
грн.  –інфляційних,  59307,11  грн.  –  пені;  позов  задоволено
частково,  з  ДК  “У”  НАК “НГ” стягнуто 1  306  558,00  грн.  –
основного боргу, 315 651,25 грн. – інфляційних, 91 208,48 грн. –
пені.
 
У   касаційній   скарзі  позивач  просить  скасувати   постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2003 р., а
рішення  господарського суду м. Києва від 29.03.2003 р. залишити
в  силі,  посилаючись  на порушення судом апеляційної  інстанції
норм матеріального та процесуального права.
 
Касаційна  скарга  підлягає частковому задоволенню  з  наступних
підстав.
 
Як  видно  з  матеріалів  справи предметом  позову  є  стягнення
вартості   виконаних  будівельно-монтажних  робіт  за   квітень,
травень,  жовтень  2000 р. на загальну суму 2156123,00  грн.,  а
також інфляційних сум в розмірі 566273,08 грн. та пені 150515,11
грн.
 
Відповідач заперечував проти стягнення заборгованості за квітень
2000  р,  посилаючись  на  пропуск  кредитором  строку  позовної
давності.
 
За  ст.  161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         дія якого поширюється на спірні
правовідносини зобов’язання повинні виконуватися належним  чином
3  в  установлений  строк, відповідно до вказівок  закону,  акта
планування,  договору,  а  при  відсутності  таких  вказівок   –
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
 
Відповідно то ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         перебіг строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов.
 
Право  на позов виникає з дня, коли особа дізналася або  повинна
була дізнатися про порушення свого права.
 
За  приписом п. 4.1. контракту сторін № 1834 від 21.12.1999р. на
підключення  свердловини № 73 Яблунівського ГКМ,  розрахунок  за
виконані  роботи проводиться щомісячно на підставі  довідки  про
вартість  виконаних  робіт по формі № 3 і розрахунку  договірної
ціни.
 
Підставою  для  перерахування коштів  на  розрахунковий  рахунок
“Підрядчика” є платіжне доручення останнього.
 
В  матеріалах  же  справи  міститься  платіжна  вимога  позивача
(підрядчик),  датована  30.04.2000 р.  за  №  58,  до  замовника
(відповідача) про оплату виконаних робіт за квітень 2000  р.  на
суму 849565 грн.
 
Наведений   документ  має  значення  для  правильного  вирішення
справи,  однак він не був досліджений судами, як і не враховано,
в  залежності від встановленого, положення ч. 2 ст. 80  ЦК  УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
         щодо наслідків закінчення строку позовної давності.
 
Водночас  суд  другої інстанції, змінюючи рішення господарського
суду,  не  звернув  увагу на те, що, з одного боку,  суд  першої
інстанції  прийшов до висновку про задоволення позову у  повному
обсязі,  а з іншого, задовольнив його за іншими сумами і  не  за
всіма заявленими вимогами.
До  того  ж,  суд  першої  інстанції  задовольняючи  вимогу  про
повернення  державного  мита  і  в  сумі  850  грн.,  сплаченого
позивачем  за подачу касаційної скарги на ухвалу про  повернення
позовної  заяви  без  розгляду, не звернув увагу,  що  мито  при
оскарженні  судових  ухвал сплаті не підлягає,  а  тому  питання
повернення  помилково сплаченого державного мита  вирішується  у
порядку,  визначеному Декретом Кабінету Міністрів  України  “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
        , а не шляхом стягнення з відповідача.
 
Отже, ухвалені судові рішення визнати законними і обґрунтованими
не можна.
 
При   новому  розгляді  справи  суду  слід  врахувати  наведене,
ретельніше  з’ясувати  дійсні обставини справи,  обґрунтованість
вимог  позивача  і заперечень відповідача, і, в  залежності  від
встановленого та вимог закону, вирішити спір.
 
Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу ТОВ “М” задовольнити частково.
 
Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від
24.12.2003р.  та  рішення  господарського  суду  м.  Києва   від
29.03.2003  р. скасувати і справу передати на новий  розгляд  до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.