ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 6/443
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ТОВ “М” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24.12.2003р. у справі за позовом ТОВ
“М” до ДК “У” НАК “НГ”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У травні 2003 р. ТОВ “М” пред’явило у господарський суд позов до
ДК “У” НАК “НГ” про стягнення 2171215,8 грн. боргу та 280295,99
грн. інфляційних у зв’язку з невиконанням відповідачем
зобов’язань за контрактом № 1834 від 21.12.1999 р. на
підключення свердловини № 73 Яблунівського газоконденсатного
родовища, щодо оплати робіт позивача, а саме:
будівельно-монтажних робіт, виконаних у квітні, травні жовтні
2000 р.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.03.2003 р. позов
задоволено, з ДК “У” НАК “НГ” стягнуто 2156123,00 грн. –
основного боргу, 566273,08 грн. – інфляційних, 150515,11 грн. –
пені.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 р., апеляційну скаргу ДК “У” НАК “НГ” задоволено,
рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2003 р. скасовано
в частині стягнення 849 565,00 грн. – основного боргу, 250621,83
грн. –інфляційних, 59307,11 грн. – пені; позов задоволено
частково, з ДК “У” НАК “НГ” стягнуто 1 306 558,00 грн. –
основного боргу, 315 651,25 грн. – інфляційних, 91 208,48 грн. –
пені.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2003 р., а
рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2003 р. залишити
в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як видно з матеріалів справи предметом позову є стягнення
вартості виконаних будівельно-монтажних робіт за квітень,
травень, жовтень 2000 р. на загальну суму 2156123,00 грн., а
також інфляційних сум в розмірі 566273,08 грн. та пені 150515,11
грн.
Відповідач заперечував проти стягнення заборгованості за квітень
2000 р, посилаючись на пропуск кредитором строку позовної
давності.
За ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
дія якого поширюється на спірні
правовідносини зобов’язання повинні виконуватися належним чином
3 в установлений строк, відповідно до вказівок закону, акта
планування, договору, а при відсутності таких вказівок –
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно то ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення свого права.
За приписом п. 4.1. контракту сторін № 1834 від 21.12.1999р. на
підключення свердловини № 73 Яблунівського ГКМ, розрахунок за
виконані роботи проводиться щомісячно на підставі довідки про
вартість виконаних робіт по формі № 3 і розрахунку договірної
ціни.
Підставою для перерахування коштів на розрахунковий рахунок
“Підрядчика” є платіжне доручення останнього.
В матеріалах же справи міститься платіжна вимога позивача
(підрядчик), датована 30.04.2000 р. за № 58, до замовника
(відповідача) про оплату виконаних робіт за квітень 2000 р. на
суму 849565 грн.
Наведений документ має значення для правильного вирішення
справи, однак він не був досліджений судами, як і не враховано,
в залежності від встановленого, положення ч. 2 ст. 80 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
щодо наслідків закінчення строку позовної давності.
Водночас суд другої інстанції, змінюючи рішення господарського
суду, не звернув увагу на те, що, з одного боку, суд першої
інстанції прийшов до висновку про задоволення позову у повному
обсязі, а з іншого, задовольнив його за іншими сумами і не за
всіма заявленими вимогами.
До того ж, суд першої інстанції задовольняючи вимогу про
повернення державного мита і в сумі 850 грн., сплаченого
позивачем за подачу касаційної скарги на ухвалу про повернення
позовної заяви без розгляду, не звернув увагу, що мито при
оскарженні судових ухвал сплаті не підлягає, а тому питання
повернення помилково сплаченого державного мита вирішується у
порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України “Про
державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
, а не шляхом стягнення з відповідача.
Отже, ухвалені судові рішення визнати законними і обґрунтованими
не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
ретельніше з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість
вимог позивача і заперечень відповідача, і, в залежності від
встановленого та вимог закону, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “М” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.12.2003р. та рішення господарського суду м. Києва від
29.03.2003 р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.