ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 справа N 6/203
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Стахановської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 19.11.2003
у справі № 6/203
господарського суду Луганської області
за позовом ВАТ "СЗФ"
до Стахановської ОДПІ,
ВДК у м. Стаханові
про стягнення бюджетної заборгованості
у сумі 600 564 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.09.2003 у
справі № 6/203, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 позов задоволено
частково: стягнуто з Державного бюджету України бюджетну
заборгованість з експортного відшкодування податку на додану
вартість за серпень 2002 р. у розмірі 529 136 грн. та проценти з
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість по декларації
за серпень 2002 р. у розмірі 8 312, 62 грн. з мотивів порушення
відповідачем права позивача на відшкодування податку на додану
вартість, передбаченого п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та п. 8.1, 8.6 ст.
8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями). В решті
позову відмовлено.
У касаційній скарзі Стахановська ОДПІ просить скасувати постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2003,
рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2003 у
справі № 6/203 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні
позову, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної
інстанції норм п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 5.4 Інструкції про
порядок ведення органами державної податкової служби оперативного
обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до
бюджетів та державних цільових фондів, затвердженої наказом
Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994
№ 37 (в редакції наказу ДПА України від 03.09.2001 № 342
( z0887-01 ) (z0887-01)
), оскільки проценти за несвоєчасне надання
експортного відшкодування повинні нараховуватися лише з
18.07.2003, т.я. суму від'ємного значення податку на додану
вартість по декларації за серпень 2002 р. було поновлено на
особовому рахунку позивача лише 18.07.2003 - після набрання
чинності рішенням господарського суду Луганської області від
14.03.2003 у справі № 4/19 про визнання недійсним розпорядження
Стахановської ОДПІ від 16.10.2002 № 752/23-12306 про внесення змін
у встановлену платником податку сум бюджетного відшкодування
податку на додану вартість.
Відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на участь
своїх представників в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
19.09.2002 позивач подав до Стахановської ОДПІ декларацію з
податку на додану вартість за серпень 2002 р., в якій заявлено до
відшкодування податок на додану вартість по експортним операціям
протягом 30 календарних днів з дня подання цієї декларації і
розрахунок експортного відшкодування на суму 598 433 грн.
30.04.2003 позивач подав до Стахановської ОДПІ уточнену декларацію
з податку на додану вартість за серпень 2002 р. в якій заявлено до
відшкодування податок на додану вартість по експортним операціям
протягом 30 календарних днів з дня подання цієї декларації з
наданням відповідного розрахунку експортного відшкодування на суму
529 136 грн. та вантажно - митних декларацій, що підтверджують
факт вивезення товарів за межі митної території України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
законності і обґрунтованості вимог позивача про стягнення
бюджетної заборгованості з експортного відшкодування податку на
додану вартість і процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок майбутніх платежів з цього податку.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Особливості оподаткування операцій з вивезення товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України передбачено ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з
п. 8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Зазначений розрахунок подається з митною декларацією, яка
підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної
території України, відповідно до митного законодавства, або актом
(іншим документом), який засвідчує передання права власності на
роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України та копіями платіжних доручень, завірених банком,
про перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
Господарськими судами встановлено та відповідачами підтверджено
право позивача на експортне відшкодування податку на додану
вартість за серпень 2002 р. у розмірі 592 136 грн. (акт звірення
розрахунків по сумі бюджетної заборгованості між позивачем та 1-м
відповідачем від 01.09.2003 знаходиться в матеріалах справи).
Доводи 1-го відповідача щодо дати виникнення бюджетної
заборгованості і періоду нарахування процентів (з 18.07.2003)
спростовуються нормами ст.ст. 7, 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 19.11.2003 у справі 6/203 відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Стахановської ОДПІ залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.11.2003 у справі 6/203 - без змін.