ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2004                                        Справа N 4/612

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   м.   Києві

касаційну   скаргу  Державного  комітету  України  з  державного

матеріального   резерву   на  ухвалу   Київського   апеляційного

господарського  суду від 18.12.2003 р. у справі за  позовом  ВАТ

“ВП”  до  Державного комітету України з державного матеріального

резерву 

про   зобов’язання виконати договір

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на  неї,

суд

                       У С Т А Н О В И В:

У  жовтні 2003 р. ВАТ “ВП” пред’явило у господарський суд  позов

до   Державного  комітету  України  з  державного  матеріального

резерву  про  зобов’язання відповідача прийняти  акти  зачищення

форми  №  30  від  01.06.2001  р. і  внести  зміни  до  залишків

матеріальних   цінностей  с/г  продукції,  що   знаходяться   на

відповідальному збереженні у позивача на підставі  договору  про

відповідальне зберігання матеріальних цінностей від 1999р. б/н.

Рішенням  господарського суду м. Києва від 24.11.2003  р.  позов

задоволено,  зобов’язано Державний комітет України з  державного

матеріального резерву прийняти акти зачищення Форми  №  30:  акт

зачистки  від  01.06.2001  р.  за  період  з  15.07.1998  р.  по

01.05.2001  р.  стосовно  пшениці  3  класу,  акт  зачистки  від

01.06.2001  р.  за  період  з 15.07.1998  р.  по  01.05.2001  р.

стосовно  пшениці  4 класу, акт зачистки від  01.06.2001  р.  за

період з 15.07.1998 р. по 01.05.2001 р. стосовно пшениці 5 класу

та   внести   зміни  до  залишків  матеріальних  цінностей   с/г

продукції,  що знаходяться на відповідальному збереженні  у  ВАТ

“ВП”.

Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою   Київського   апеляційного  господарського   суду   від

18.12.2003 р., апеляційну скаргу Державному комітету  України  з

державного  матеріального  резерву  повернуто  без  розгляду,  з

підстав п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

У   касаційній   скарзі  відповідач  просить  скасувати   ухвалу

Київського  апеляційного господарського суду від  18.12.2003  р.

посилаючись  на неправильне застосування судом другої  інстанції

положень Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне  мито”

( 7-93 ) (7-93)
        .

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно  до  п.  40 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів  України

“Про  державне  мито”  ( 7-93  ) (7-93)
          від  сплати  державного  мита

звільняється Державний комітет України по матеріальних  резервах

та  підприємства,  установи і організації системи  матеріального

резерву  –  за  позовами, з якими вони  звертаються  до  суду  у

справах   щодо   виконання  договірних  зобов’язань   суб’єктами

господарської діяльності, що випливають із Закону  України  “Про

державний матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
        .

Суд  апеляційної інстанції прийшов до підставного  висновку  про

те,   що   оскільки  Державний  комітет  України  з   державного

l`rep3`k|mncn  резерву  є відповідачем  по  справі,  то  він  не

звільнений  за вказаним Декретом від сплати державного  мита  за

подання апеляційної скарги.

Керуючись   ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   -   111-13

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу  Державного  комітету  України  з  державного

матеріального  резерву  залишити  без  задоволення,   а   ухвалу

Київського  апеляційного господарського суду від  18.12.2003  р.

без змін.