ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 4/1361-18/135
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ВАТ “З” на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003р. у справі за позовом ДК “Г”
НАК “НГ” до ВАТ “З”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В:
У травні 2003 р. ДК “Г” НАК “НГ” пред’явила у господарський суд
позов до ВАТ “З” про стягнення 22583816,43 грн. основного боргу,
1797356,90 грн. пені, 34609,16 грн. інфляційних витрат,
376000,49 грн. 3% річних, посилаючись на невиконання договору,
укладеного між сторонами, № 06/02-38 від 11.01.2002 р. на
постачання природного газу, із змінами та доповненнями внесеними
додатковими угодами № 1 від 28.01.2002 р., № 2 від 25.02.2002
р., № 3 від 20.03.2002 р., № 4 від 05.07.2002 р., № 5 від
17.09.2002 р., № 6 від 24.12.2002 р.
У подальшому позивач уточнив заявлений позов і просив стягнути
суму основного боргу 19 938 436,54грн., а також пеню в сумі 1
744 735,84 грн., 1288904,76 грн. інфляційних втрат та 259 922,65
грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.07.2003
р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003 р., позов задоволено
частково, з ВАТ “З” стягнуто 3674209,05 грн. основного боргу,
872367,92грн. пені, 259922,65 грн. 3% річних, 1288904,76 грн.
інфляційних з відстрочкою виконання до 01.09.2003р.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2003 р.
та рішення господарського суду Львівської області від 16.07.2003
р., а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції,
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписом ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(діяв у спірний період),
зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений законом строк, відповідно до вказівок договору.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи,
11.01.2002 р., між сторонами було укладено договір № 06/02-38 на
постачання природного газу. Згідно з цим договором, із змінами
та доповненнями внесеними додатковими угодами № 1 від 28.01.2002
р., № 2 від 25.02.2002 р., № 3 від 20.03.2002 р., № 4 від
05.07.2002 р., № 5 від 17.09.2002 р., № 6 від 24.12.2002р. ДК
“Г” в 2002р. повинен був передати, а ВАТ “З” прийняти та
оплатити газ за ціною 331 грн. за 1000,00 тис. куб.
Відповідно до п. 6.1. даного договору, оплата за газ проводиться
виключно грошовими коштами. При цьому, остаточний розрахунок
здійснюється споживачем до 10 числа місяця наступного за
звўтнўм.
За період з.01.по грудень 2002 р. включно Відповідач отримав за
договором від позивача 1068352,212 тис. куб. м природного газу
на суму 354158758,26 грн.
Відповідач свої зобов’язання по оплаті за отриманий газ
виконував неналежним чином, мав заборгованість.
Судом першої інстанції було встановлено та не оспорювалось
відповідачем те, що заборгованість відповідача становила 3 674
204,05 грн.
Посилання ж скаржника на безпідставність нарахувань 3% річних в
сумі 259922,65 грн., так як договором передбачено нарахування
пені в розмірі 0,3% не заслуговують на увагу, оскільки ст. 214
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає спеціальну відповідальність, яка
не ототожнюється з неустойкою і не належить до передбачених ст.
178 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
видів забезпечення виконання
зобов’язання, а отже на вимоги про стягнення річних,
передбачених ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не поширюються
скорочені строки позовної давності, визначені ст. 72 цього
Кодексу.
Підставним є задоволення судом, виходячи з вимог ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, і позовних вимог щодо інфляційних сум в розмірі
1288904,76 грн.
При цьому, кредитор самостійно, в межах строків позовної
давності, вправі визначити термін стягнення таких сум.
Рішення суду відповідає матеріалам справі і вимогам закону.
Правильно з рішенням господарського суду погодився і суд
апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “З” залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2003р.
без змін.