ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
28.04.2004                               Справа N 4/249
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу
Концерну   "Л"   на   постанову   Дніпропетровського  апеляційного
господарського суду від 1 грудня 2003 року у  справі  №  4/249  за
позовом  приватного  сільськогосподарського  підприємства  "Д"  до
Концерну "Л" про стягнення суми, -
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
У липні 2003 року приватне сільськогосподарське  підприємство  "Д"
звернулось   до  господарського  суду  Кіровоградської  області  з
позовом до Концерну "Л" про  стягнення  364137,19  грн.  основного
боргу з урахуванням індексу інфляції,  20187,16 грн.  3 %  річних,
188654,40 грн.  збитків,  посилаючись на невиконання  відповідачем
грошових  зобов'язань  згідно  угоди від 27 липня 2001 року,  якою
розірвано договір купівлі-продажу № 44 від 14 березня 2001 року.
 
Заявою від 18 вересня 2003 року позивач  зменшив  розмір  позовних
вимог  в  частині  суми  основного  боргу  з  урахуванням  індексу
інфляції і просив  суд  стягнути  з  відповідача  341600  грн.,  у
зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог.
 
Рішенням господарського  суду Кіровоградської області від 2 жовтня
2003 року в позові відмовлено.
 
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
1  грудня  2003  року  рішення  місцевого суду частково скасовано,
стягнуто з відповідача на користь позивача 22537,19  грн.  індексу
інфляції, 20187,16 грн. 3 % річних та судові витрати.
 
Провадження у справі щодо стягнення 341600 грн. припинено.
 
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
 
В касаційній   скарзі   відповідач   просить  скасувати  постанову
апеляційного суду,  посилаючись на те,  що апеляційною  інстанцією
були неправильно застосовані норми матеріального права,  а рішення
суду першої інстанції залишити без змін.
 
Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали
справи,  обговоривши  доводи  касаційної  скарги,  суд вважає,  що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
Як встановлено  судами  попередніх  інстанцій  та   вбачається   з
матеріалів справи, 14 березня 2001 року сторонами укладено договір
купівлі-продажу комбайна  КЗС-1060  вартістю  341600  грн.,  умови
якого ними виконані в повному обсязі.
 
27 липня  2001  року сторони уклали угоду про розірвання вказаного
договору.
 
Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що позивачем не
надано  доказів  на підтвердження неякісності товару,  а матеріали
справи  не  свідчать  про  невиконання  або  неналежне   виконання
відповідачем  зобов'язань  за  договором  № 44 від 14 березня 2001
року.
 
До того  ж,  суд  дійшов  висновку  про  необґрунтованість   вимог
позивача  про  стягнення збитків у вигляді відсотків по кредитному
договору № 012/02/242 від 21 березня 2001 року,  за  яким  позивач
отримав кошти на придбання спірного товару, оскільки вказані кошти
були використані за цільовим призначенням для  придбання  комбайну
за договором № 9 від 6 березня 2002 року,  та про стягнення річних
та  збитків,  пов'язаних  з індексом інфляції,  оскільки договором
№ 44  від 14 березня 2001 року не передбачені грошові зобов'язання
відповідача.
 
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та  частково  скасовуючи
його,  суд апеляційної інстанції послався на те,  що угодою від 27
липня 2001  року  не  передбачено  строк  повернення  відповідачем
грошових  коштів  в  сумі  341600  грн.,  як  і  не вказано причин
розірвання договору  №  44.  Правомірність  нарахування  позивачем
індексу  інфляції,  3  %  річних  з простроченої суми підтверджена
матеріалами справи, а тому дані вимоги підлягають задоволенню.
 
Проте, з протилежними висновками попередніх судових інстанцій щодо
стягнення   індексу   інфляції,  3  %  річних  та  судових  витрат
погодитись  не  можна,  оскільки  вони  ґрунтуються   на   неповно
встановлених обставинах справи,  з неправильним застосуванням норм
матеріального права щодо спірних правовідносин.
 
Скасовуючи рішення місцевого суду в даній часині  позовних  вимог,
апеляційний  суд  дійшов  правильного  висновку  про  необхідність
стягнення з відповідача на підставі  ст.  214  Цивільного  кодексу
України  ( 435-15 ) (435-15)
         індексу інфляції за весь час прострочення,  а
також 3 % річних з простроченої суми.
 
Проте, приймаючи рішення про стягнення зазначених позивачем сум  і
за  визначений  ним  період,  в  порушення  ст.  43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , судом не з'ясовано, за
який  конкретно  період  повинні  стягуватися нараховані позивачем
вказані суми.
 
При цьому,  судом апеляційної інстанції не  дано  правової  оцінки
доводам  відповідача  та  договору  №  9  від 6 березня 2002 року,
зокрема,  п.  2.2 цього договору, в тому числі і тому, що в лютому
2002  року  позивач  вказував на зарахування вказаних сум за новим
договором купівлі-продажу.
 
Таким чином, апеляційним господарським судом не з'ясовано, по який
час  відповідач  мав  зобов'язання  перед  позивачем по поверненню
грошових коштів згідно договору від 27 липня 2001 року.
 
З огляду на викладене,  рішення місцевого суду та  постанову  суду
другої інстанції в частині стягнення індексу інфляції,  3 % річних
та судових витрат  не  можна  визнати  законними,  обґрунтованими,
прийнятими  відповідно  до  норм  матеріального  і  процесуального
права,  фактичних обставин та наявних матеріалів  справи,  а  тому
вони  підлягають  скасуванню в даній частині з направленням справи
на новий розгляд.
 
При новому  розгляді  суду  слід  врахувати  наведене,   з'ясувати
фактичні  обставини  справи,  дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти  законне  та
обґрунтоване рішення.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-10,  111-11,  111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України -
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу Концерну "Л" задовольнити частково.
 
Постанову Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від
1 грудня 2003 року та рішення господарського суду  Кіровоградської
області  від  2  жовтня  2003  року  у  справі  №  4/249 в частині
стягнення індексу інфляції, 3 % річних та судових витрат скасувати
і справу в даній частині направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
 
В решті постанову апеляційного господарського  суду  залишити  без
змін.